Облік руху виробничих запасів, та його документальне оформлення

Виробничі запаси надходять на підприємство наступними шляхами:

· придбання у постачальника;

· придбання підзвітними особами за готівку;

· виготовлення на даному підприємстві;

· безкоштовне отримання;

· від ліквідації основних засобів та малоцінних необорот­них активів;

· виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

· обмін на подібні та неподібні активи;

· інші шляхи надходження.

Придбання виробничих запасів планується підприємством. Для цього укладаються договори постачання, у яких визначається кількість, ціна та якість товарно-матеріальних цінностей, що надійдуть на підприємство, а також терміни завезення кожної партії матеріальних цінностей. При виборі постачальників підприємство повинне врахувати: ціну матеріалів, достатній обсяг їх постачання (що залежить від потужностей постачальників), якість матеріалів, надійність постачальників, сума транспортних витрат на перевезення та складування запасів, можливості отримання знижок при придбанні великих партій запасів та можливість відстрочення оплати на них.

Запаси, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, запаси приймають.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної.

Для відображення запасів як об’єктів бухгалтерського обліку Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, передбачено клас 2 ˮЗапасиˮ. Рахунки цього класу є активними балансовими.

Для промислових підприємств характерною ознакою є висока питома вага у загальній структурі запасів таких цінностей, які призначені для процесу виробництва. Через це вони (цінності) отримали свою назву - виробничі запаси. Для їх обліку призна­чений рахунок 20 ˮВиробничі запасиˮ, на якому узагальнюються дані про наявність невикористаних запасів на складі, їх надходження та витрачання протягом певного періоду. На практиці прийнято виділяти запаси в окремі групи. Відповідно до цих груп організовується аналітичний облік за субрахунками до рахунка 20 ˮВиробничі запасиˮ:

201 ˮСировина й матеріалиˮ (в т.ч. в дорозі та переробці);

202 ˮКупівельні напівфабрикати та комплектуючі виробиˮ;

203 ˮПаливоˮ;

204 ˮТара й тарні матеріалиˮ;

205 ˮБудівельні матеріалиˮ;

206 ˮМатеріали, передані в переробкуˮ;

207 ˮЗапасні частиниˮ;

208 ˮМатеріали сільськогосподарського призначенняˮ;

209 ˮІнші матеріалиˮ.

На субрахунку 201 відображається наявність на складі (сальдо на певну дату) та рух (надходження й витрачання) як сума оборотів за дебетом і кредитом.

На субрахунку 202 відображається наявність і рух покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які придбані для комплектування готової продукції. Такі витрати включаються у собівартість продукції і вимагають додаткових витрат праці з їх обробки чи складання готової продукції.

Якщо напівфабрикати призначені для подальшого перепродажу, то вони не включаються до складу собівартості і повинні обліковуватись на рахунку 28.

На субрахунку 203 обліковується наявність і рух усіх видів палива (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали), які призначені для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, отримання енергії, опалення приміщень тощо.

Субрахунок 204 призначений для тари й тарних матеріалів (скляної, пластикової, дерев'яної, полімерної, картонної, металевої тощо). На ньому ведеться облік наявності й руху тари й тарних матеріалів, а також матеріалів для виготовлення тари (деталі ящиків, дріт, картон) і ремонту.

Субрахунок 205 використовують підприємства-забудовники для обліку наявності й руху будівельних матеріалів, конструкцій, деталей, устаткування та комплектуючих виробів, призначених для монтажу, а також інших матеріалів для проведення будівельних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 206 ведеться облік матеріалів, які підприємство передає на сторону з метою переробки й отримання з них виробів, призначених для виробництва продукції.

На субрахунку 207 ведеться облік наявності й руху запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, призначених для ремон­тів, заміни зношених частин машин, устаткування, транспортних засобів, інструментів, автомобільних шин у запасі та в обороті.

Субрахунок 208 призначений для обліку наявності й руху матеріалів сільськогосподарського призначення (мінеральні добрива, отрутохімікати, біопрепарати, насіння і корми, призначені для посіву і відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

Субрахунок 209 використовується для обліку наявності та руху інших матеріалів (відходи виробництва - обрубка, обрізка, стружка, матеріали, отримані від остаточно забракованих виробів, цінності, отримані від ліквідації основних засобів (металобрухт, зношені шини та ін.)).

Крім виробничих витрат, на промислових підприємствах використовуються інші рахунки бухгалтерського обліку запасів. Так, окремі підприємства мають у своєму складі аграрні підрозділи, які займаються рослинництвом і тваринництвом, тому для обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі застосовується рахунок 21 ˮТварини на вирощуванні і відгодівліˮ.

Багато промислових підприємств займається торгівлею, тому для обліку руху товарно-матеріальних цінностей відкривається рахунок 28 ˮТовариˮ з відповідними субрахунками.

Всі операції з надходження, переміщення і відпуску матеріальних цінностей повинні оформлюватися встановленими для цього первинними документами

Типові документи первинного обліку встановлені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів”.

Первинні документи можуть виписуватись на кожну номенклатурну позицію виробничих запасів (індивідуальні документи однорядкові), або на декілька номенклатурних позицій запасів (групові багаторядкові).

Кількість первинних документів, що виписуються і документообіг встановлюються в залежності від характеру операції, особливостей організації виробництва продукції від характеру матеріального постачання, а також від системи організації обліку. Первинні документи на відпуск і отримання матеріальних цінностей повинні бути належним чином оформлені і підписані особами, що отримали та відпустили запаси.

Всі рахунки-фактури на виробничі запаси, що надходять, передаються у бухгалтерію. Там вони реєструються у журналі реєстрації рахунків-фактур постачальників. При реєстрації кожному рахунку-фактурі, а також доданій до нього квитанції транспортного документа присвоюється порядковий номер. Після реєстрації рахунки-фактури з доданими до них квитанціями та іншими документами підлягають передачі у відділ постачання. При отриманні від бухгалтерії зареєстрованих рахунків-фактур, відділ постачання повинен:

1. Перевірити відповідність даних рахунку-фактури договору постачання у відношенні асортименту запасів, їх кількості, цін, строків відвантаження, тощо;

2. Зробити в картках, або в книзі оперативного обліку відповідні записи про виконання договору постачання;

3. Акцептувати рахунок-фактуру постачальника (або відмовити у акцепті) і передати його в бухгалтерію;

4. Передати експедитору відділу постачання квитанцію транспортної накладної у якості розпорядження на отримання і доставку вантажу (виробничих запасів).

Для отримання запасів з складу постачальника робітнику відділу постачання видається наряд і довіреність на отримання матеріальних запасів.

Зареєстровані екземпляри рахунків-фактур та інші документи (специфікації, сертифікати) передаються на склад для керівництва при прийманні і оприбуткуванні запасів.

При несвоєчасному надходженні рахунку-фактури від постачальника розпорядженням складу на приймання вантажу є транспортна накладна, отримана при покупці вантажу, на якій відділ постачання робить надпис про отримання вантажу.

Бухгалтерія повинна перевірити достовірність суми рахунку постачальника, яка акцептована відділом постачання.

У випадку невідповідності між найменуванням, вагою, або кількістю місць вантажу в натурі і даними, які вказані у перевізному документі, пошкодження, або псування вантажу, виявлення вантажу без документів, експедитор повинен вимагати складання залізницею, або іншою транспортною організацією комерційного акту і отримати копію цього акту.

Облік виробничих запасів на складі здійснюється за допомогою карток складського обліку матеріалів. Вони відкриваються в бухгалтерії і віддаються під розписку у реєстрі, де вказується дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) веде завідуючий складом на підставі первинних документів, що підтверджують рух виробничих запасів у день здійснення операцій.

Кожному виду виробничих запасів присвоєно номенклатурний номер, що повторюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номеру означають номер рахунку і субрахунку, наступні дві - номер групи, а інші - порядковий номер виробничих запасів у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік запасів, що дозволяє проводити кількісне звірення даних оперативного складського і аналітичного бухгалтерського обліку.

Приймання і оприбуткування виробничих запасів, які надходять зі сторони, від постачальників, оформлюється складом шляхом складання прибуткових ордерів, які виписуються на підставі рахунків-фактур постачальників та інших супровідних документів.

Прибуткові ордери виписуються на фактично прийняту кількість матеріальних цінностей.

Основними документами, що відображають відпуск запасів зі складу, є лімітно-забірні карти, вимоги, накладні.

Відпуск складом запасів здійснюється лише призначеним для їх отримання робітникам цехів (відділів). Списки осіб, яким надано право вимагати від складу запаси, а також зразки їх підписів повідомляються цехами складу.

Відпуск запасів здійснюється на підставі встановлених лімітів. Лімітування відпуску запасів здійснюється на основі затверджених норм витрат запасів, об’ємів виробничих програм цехів і з урахуванням запасів матеріальних цінностей, не використаних цехами на початок місяця.

У лімітно-забірних картах зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху запасів певного номенклатурного номеру (або декількох номерів).

Лімітно-забірні карти виписуються у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Після закінчення місяця, або використання ліміту, лімітно-забірні карти здаються до бухгалтерії.

У таблиці 30 наведені основні кореспонденції рахунків з обліку виробничих запасів.

Після відмітки другі екземпляри первинних документів передаються відповідним виконавцям: прибуткові документи з доданими до них рахунками-фактурами, накладними на здачу і т.п. - для обліку придбання запасів, а видаткові документи - для обліку витрат на експлуатацію і для калькуляції.

Таблиця 30

Типові кореспонденції з обліку виробничих запасів

№п/п	Назва операції	Дебет	Кредит
1.	Одержані виробничі запаси від постачальника
2.	Одержані попередньо оплачені виробничі запаси
3.	Одержані виробничі запаси через підзвітну особу
4.	Відображено одержання виробничих запасів в погашення заборгованості
5.	Одержані виробничі запаси як внесок у статутний капітал
6.	Одержані виробничі запаси в результаті оприбуткування лишків при інвентаризації
7.	Одержані виробничі запаси в результаті ліквідації основних засобів
8.	Одержані запаси без оплати їхньої вартості
9.	Враховано відходи експлуатації (ремонту)
10.	Передані на виробництво виробничі запаси
11.	Відпущено для капітального будівництва виробничі запаси
12.	Відпущено для виправлення браку виробничі запаси
13.	Списано для освоєння нових видів продукції
14.	Списано на загально виробничі потреби вир. запаси
15.	Списано на потреби управління виробничі запаси	92,93
16.	Відображено собівартість реалізованих вир. запасів
17.	Виявлено при інвентаризації нестачу запасів
18.	Передано безоплатно іншому підприємству
19.	Відображено вибуття запасів внаслідок надзвичайних подій

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси” витрати на придбання, доставку та доведення запасів до придатного для використання стану мають входити до первісної вартості придбаних підприємством виробничих запасів.

Витрати на придбання запасів, що входять до товарного документа постачальника, можна включати безпосередньо до їх купівельної вартості. Але це потребує додаткового калькулювання ціни кожного найменування отриманих від постачальника виробничих запасів з розподілом витрат на їх придбання на кожний вид отриманих цінностей.

Витрати на придбання, доставку та доведення виробничих запасів до придатного для використання стану, які не можуть бути безпосередньо включені до первісної вартості запасів, доцільно в бухгалтерському обліку на окремий аналітичний рахунок.

Можливий комбінований варіант відображення в обліку витрат підприємства на придбання виробничих запасів: витрати, включені до товарних документів постачальників, зараховують на збільшення договірної купівельної вартості запасів, а всі інші витрати на доставку та підготовку виробничих запасів для використання обліковують на окремих аналітичних рахунках ТЗВ, але при цьому також значно ускладнюється бухгалтерський облік виробничих запасів.

Доцільним і раціональним є облік виробничих запасів на підприємстві за договірними, купівельними цінами, а облік усіх ТЗВ, що входять за П(С)БО 9 до первісної вартості запасів, здійснювати на окремому аналітичному рахунку „Транспортно-заготівельні витрати”. В цьому випадку відпадає потреба у додатковому калькулюванні купівельних цін на придбані виробничі запаси, а облікова інформація про витрати на купівлю, доставку та підготовку виробничих запасів до використання сприятиме поліпшенню контролю та аналізу цих витрат.

Крім того, значно спрощується відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості виробничих запасів, використаних на виробництво продукції та вибуття їх з інших причин.

В кінці місяця ТЗВ мають включатись за спеціальним розрахунком до фактичної собівартості виробничих запасів, використаних у виробництві. Розподіл здійснюється на базі середнього відсотку транспортно-заготівельних витрат:

Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули

=

Середній відсоток ТЗВ

х

Вартість запасів, що вибули

Середній відсоток ТЗВ	=	Залишок ТЗВ на початок місяця	+	Сума ТЗВ за місяць
Залишок запасів на початок місяця	+	Вартість виробничих запасів, що надійшли за місяць

На підставі розрахунку на списання та розподіл ТЗВ за звітний місяць має бути зроблений запис на рахунках:

Дебет 23 „Виробництво” (або відповідні рахунки, субрахунки та аналітичні рахунки витрат);

Кредит 20 „Виробничі запаси” (аналітичний рахунок ТЗВ, наприклад 2011).

Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) рекомендується вести у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначається сума і рівень транспортно-заготівельних витрат (відхилень фактичної собівартості виробничих запасів від їх від їх поточної облікової оцінки), а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю. Записи у Відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць (або за більш короткий проміжок часу - декаду тощо). У графі 2 Відомості 5.1 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями).

Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів (а також розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи) рекомендується застосовувати Журнал 5 або 5А.

Дата добавления: 2015-10-28