Мета і завдання національного виховання

Мета виховання ґрунтується на національних цін­ностях, надаючи вихованню цілеспрямованості й забез­печуючи його результативність.

Мета виховання. З орієнтацією на мету відбуваються спрямування виховного процесу, добір методів, організа­ційних форм, засобів виховної діяльності.

Мета виховання — сукупність властивостей особистості, які праг­не сформувати суспільство.

Маючи об'єктивний характер, мета виховання вира­жає в узагальненій формі ідеал людини.

Підкреслюючи важливість визначення мети і завдань виховання, К. Ушинський писав: «Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні сказати й про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності... Ось

чому, ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, вві­ряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихо­вателя, якої мети він добиватиметься у своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді».

А. Макаренко тлумачив цілі виховання як програму людської особи, людського характеру, вкладаючи в понят­тя «характер» весь зміст особистості, тобто характер її зовнішніх виявів і внутрішньої переконаності, а також політичне виховання, знання тощо. Видатний педагог вва­жав, що «вихователі повинні мати таку програму людсь­кої особи і прагнути реалізувати її».

Загальною метою виховання є гармонійний розвиток людини. Ця мета сформувалася ще в давньогрецьких Афінах, де зародилося поняття «калокагатія» (великоду­шність) — ідеал виховання, що поєднує шляхетність, ба­гатство, фізичну досконалість і моральні чесноти. В епоху Відродження італійські гуманісти доповнили його ідеєю всебічного розвитку особистості. Так склався ідеал всебі­чно і гармонійно розвиненої людини.

Ідеал — уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя.

Формування ідеалу в людини залежить від вихован­ня, умов життя і діяльності, особливостей її особистого досвіду.

Ідеали відрізняються за змістом, структурою та діє­вістю.

Зміст ідеалу охоплює риси реальних осіб, літератур­них героїв тощо, які людина вважає ідеальними.

Структура ідеалу свідчить про міру його узагальне­ності, тобто чи є ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис кількох осіб, узагальнених у єдиному зразку.

Дієвість ідеалу означає ступінь його впливу на поведі­нку і свідомість особистості.

Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського педагога Григорія Ващенка «Вихов­ний ідеал», «Виховна роль мистецтва», «Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру» та ін. У його основу покладено загальнолюдські й національні цінності, що є духовним надбанням народу.

До загальнолюдських цінностей належать моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові та краси, їх носі-

єм є християнська релігія. Вона орієнтує людину на слу­жіння вищому ідеалу — Богові.

Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється своєю мовою, культурою, звичаями. З народження її оточують націона­льні цінності.

Ідеал національного виховання ґрунтується на служін­ні Богові і своїй нації. Бог — це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса. Нація — реальна земна спільнота, у житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюд­ські цінності. У педагогічному сенсі виховним ідеалом є людина, яка служить Богові й Україні. Г. Ващенко різко протиставляє ідеал українського національного виховання більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі й атеїзмі, та націонал-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до життя в суспільстві, до виконання ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Під­готовка до ролі громадянина передбачає формування в лю­дини яскраво вираженої активної громадянської позиції, почуття обов'язку і відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно пра­цювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Бути громадським діячем означає брати активну участь у громадському житті. Уже в школі особистість необхід­но готувати і до ролі сім'янина — майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Як товариш кожен має вміти розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступатися, ділитися і т. д.

Державна національна програма «Освіта» про за­вдання виховання учнівської і студентської молоді. Про­відні завдання національного виховання дітей та молоді зумовлені пріоритетними напрямами реформування вихо­вання, визначеними Державною національною програмою «Освіта» («Україна XXI століття»). До них належать:

— формування національної свідомості, любові до рід­ної землі, свого народу, бажання працювати задля держа­ви, готовності її захищати;

— забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

— формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

— прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших на­цій, які живуть на території України;

— виховання духовної культури особистості, створен­ня умов для формування її світоглядної позиції;

— утвердження принципів загальнолюдської моралі: правдивості, справедливості, патріотизму, доброти, праце­любності та інших доброчинностей;

— формування творчої, працелюбної особистості, вихо­вання цивілізованого господаря;

— забезпечення повноцінного фізичного розвитку ді­тей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;

— виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

— сприяння глибокому усвідомленню взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

— формування екологічної культури людини, її гар­монійних відносин із природою;

— розвиток індивідуальних здібностей і талантів мо­лоді, забезпечення умов їх самореалізації;

— формування у дітей і молоді уміння міжособистіс-ного спілкування та підготовка їх до життя в умовах рин­кових відносин.

Чітке визначення мети і завдань національного вихо­вання дає змогу побудувати програму виховання учнів та студентів.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і ці­лей діяльності навчально-виховного закладу щодо виховання учнів упродовж усього періоду їх навчання.

Орієнтиром для школи у складанні програми вихо­вання має бути «Орієнтовний зміст виховання в націо­нальній школі», рекомендований Міністерством освіти і науки України.

Всебічний розвиток людини є головною метою вихо­вання, яке охоплює розумове, моральне, статеве, правове, антинаркогенне, екологічне, трудове, економічне, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємо­залежності та взаємозумовленості. Кожен із цих напря­мів має свої завдання і зміст. Плануючи виховну роботу з учнівським колективом, виходять із головної мети вихо­вання школяра, напрямів, змісту та конкретних завдань, вирішення яких сприятиме формуванню особистості, здат­ної виконувати функції громадянина України, трудів­ника, сім'янина і товариша.

Дата добавления: 2015-10-28