І принципи перевиховання

Перевиховання і виправлення особистості спрямовані на подолання її негативних рис.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом нега­тивних умов виховання.

Як правило, перевиховання здійснюють завдяки пере­конанню дією. З цією метою залучають вихованця до зна­чущої для нього і корисної загалом діяльності, що дає йому змогу по-новому глянути на світ і на себе, спонукає до більш адекватної поведінки.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особисто­сті, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної ро­боти над усуненням відхилень у власній свідомості та поведінці.

Виправлення є своєрідним результатом процесу пере­виховання. Воно може збігатися або не збігатися з пере­вихованням у часі. Але ніколи не настає раніше переви­ховання. Якщо ж вихованець протидіє процесу перевихо­вання, не піддається виховному впливу, не змінюється на краще, то не відбувається і виправлення.

Групи неповнолітніх, що підлягають перевихован­ню. Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості таких категорій неповноліт­ніх:

— важковиховувані діти — їм властиве байдуже ста­влення до навчання, періодичні порушення дисципліни, грубість, нечесність;

— педагогічна занедбані підлітки — негативно став­ляться до навчання й суспільно корисної діяльності, сис­тематично порушують дисципліну й норми моралі;

— підлітки-правопорушники — неповнолітні, які пе­ребувають на обліку в Службі у справах неповнолітніх або у спеціальних навчальних закладах;

— неповнолітні злочинці — педагогічне занедбані під­літки та юнаки, які скоїли кримінальні злочини, порушив­ши правові норми, й за рішенням суду направлені до ви­ховних колоній на виправлення.

Поява цих категорій неповнолітніх пов'язана з недо­ліками та помилками виховання, аморальними явищами середовища, згубним впливом порнографії тощо.

Якщо злочин скоїла особа, яка досягла 18-річного віку, за рішенням суду її можуть направити до виправно-трудової колонії.

Індивідуальні особливості таких вихованців поляга­ють у специфічній спрямованості їхніх потреб, інтере­сів, ідеалів, світогляду та інших якостей. Від того, на­скільки точно виявлено цю спрямованість, залежать зміст, методика, функції виховного впливу та наслідки перевиховання.

Функції перевиховання. Процес перевиховання пов'я­заний із реалізацією функцій відновлення, компенсуван­ня, стимулювання і виправлення.

Функція відновлення. Передбачає створення таких умов, у яких індивід зміг би знову виявити себе гармоній­ною особистістю, тобто відновити позитивні якості, якими він володів до часу, коли в його поведінці стали переважа­ти девіантні риси. Такого індивіда називають ще педаго­гічне занедбаним.

Функція компенсування. Вимагає створення таких умов у процесі перевиховання, за яких індивід зміг би перевершити свої недоліки у певній діяльності успіха­ми в інших сферах, щоб утвердитися в очах ровесників, товаришів.

Функція стимулювання. Реалізація її пов'язана зі спрямуванням зусиль на активізацію дій індивіда в тій галузі, де він зміг би найповніше виявити свої позитивні якості.

Функція виправлення. Суть її виявляється у допомо­зі вихованцю звільнитися від негативних рис.

Розуміння суті функцій перевиховання дає змогу ква-ліфікованіше будувати цей процес і домагатися позитив­них результатів.

Етапи перевиховання. Процес перевиховання є склад­ним, багатоетапним. Кожен етап, маючи певні універсаль­ні особливості, по-своєму реалізується у різних середови-

щах і настає тільки після завершення попереднього, що теж залежить від конкретної ситуації. Таких етапів педа­гогіка виділяє чотири: підготовчий, початковий, перелом­ний, завершальний.

Підготовчий етап. Головне завдання в цей період — детально вивчати й аналізувати позитивні й негативні ри­си індивіда, умови, які спричинили їх виникнення, визна­чити шляхи нейтралізації негативних і посилення пози­тивних рис, конкретні завдання та зміст процесу переви­ховання. На основі цих відомостей складають програму перевиховання. Водночас вихованець має переживати сам факт свого незвичного становища в колективі. Завдяки самоаналізу і самооцінці поведінки в нього з'являється бажання змінитися на краще, але він ще чітко не уявляє, як це зробити. Відбувається боротьба мотивів поведінки: бажання виправитися гальмується попередньою системою мотивації. Згодом позитивні мотиви перемагають. Своє­часне заохочення навіть незначної перемоги над собою допомагає подолати внутрішні конфлікти, зміцнити пози­тивну мотивацію поведінки.

Початковий етап. Починається реалізація наміче­ної програми перевиховання. Завдяки виконанню запла­нованих заходів відбувається подолання помилкових по­глядів і переконань, зміцнюються й формуються позитив­ні риси характеру, навички, звички, зникають девіантні. На цьому етапі вихованець не виявляє особливої активно­сті, тому процес його виправлення спочатку відбувається повільно: він із недовірою ставиться до педагога та його виховних впливів. Тому виховну роботу насамперед слід спрямовувати на подолання психологічного бар'єра, пере­будову самосвідомості й самооцінки, щоб сформувати у вихованця готовність до виправлення. Згодом унаслідок виховного впливу вихованець починає усвідомлювати по­требу змінитися на краще. У цей період динамічний стереотип попередньої поведінки конфліктує з вимогами учнівського, студентського, виробничого колективу, а неви­правдане використання покарань може суттєво ускладни­ти досягнення мети перевиховання.

Переломний етап. Особливістю його є те, що вихова­нець добровільно виконує свої зобов'язання, виявляє само­стійність і активність. У цей час важливо не лише форму­вати правильні уявлення, поняття, погляди і переконання, переорієнтовувати помилкові, а й нагромаджувати пози­тивний досвід поведінки учня, залучаючи індивіда до виконання різних доручень, до участі в житті колективу,

стосунки в якому базуються на взаємній вимогливості й допомозі. У цей період вихованець уже усвідомлює, що він на правильному шляху, і діє відповідно до нових пере­конань, отримуючи моральне задоволення від перемоги над собою. У нього з'являється бажання діяти так само й надалі.

Завершальний етап. Пов'язаний він зі створенням умов для залучення вихованця до активної участі в усіх видах діяльності, нагромадженням позитивного досвіду поведінки, розширенням сфери самовиховання.

Перехід до конкретного етапу перевиховання у різних вихованців залежить від рівня їх педагогічної занедбано­сті, ставлення до процесу перевиховання, ефективності на­вчально-виховної роботи в закладі освіти. Майстерність педагога полягає в тому, щоб своєчасно помітити зрушен­ня в розвитку вихованця, скоригувати програму роботи з ним, намітити нові завдання й вимоги, уникнути «тупцю­вання на місці».

На кожному етапі перевиховання слід дотримуватися відповідних принципів, які визначають основні вимоги до змісту, форм і методів виховної роботи з певною категорі­єю осіб і забезпечують її ефективність.

Принципи перевиховання. До принципів перевихо­вання належать:

1. Поєднання переконання з примусом. Передбачає вмі­ле поєднання методів переконання і примусу в перевихо­ванні: що вищий рівень свідомості, то більшою є необхід­ність у використанні методів переконання, і навпаки.

2. Гуманне ставлення до важковиховуваних. Людина не зможе позбутися грубості, агресивності, якщо не відчує гуманного ставлення до себе дорослих і однолітків.

3. Об'єктивне ставлення до важковиховуваного у про­цесі перевиховання. Передбачає виявлення не лише нега­тивних, а й позитивних рис, на які спираються у процесі перевиховання.

4. Однакове ставлення до різних категорій вихован­ців. Важковиховуваному не слід дорікати, що він гірший за всіх, бо це оздоблює і викликає бажання стати ще гір­шим, щоб справдилися прогнози педагогів.

5. Необхідність здійснення педагогічного впливу на важковиховуваного в неефектному стані. Виключає вплив на такого вихованця відразу після скоєння негід­ного вчинку, тому що через його афектний стан педагог не може виявити об'єктивність, а вихованець — зрозумі­ти справедливість педагогічного впливу. А. Макаренко

пропонував у таких випадках «відстрочену» бесіду, яка дає змогу вихованцю «охолонути», а педагогові — підго­туватися до розмови.

6. Випереджувальне формування позитивних якостей. Подолання недоліків передбачає не зосередження уваги на негативних рисах особистості, а формування нових по­зитивних рис.

7. Провідна роль наставника у перевихованні. Оскіль­ки більшість важковиховуваних має значний досвід спіл­кування з аморальними особами, особливий вплив на них справляють контакти з людьми, які прагнуть дотримува­тися норм моралі.

Перевиховання здійснюється в загальному процесі на­вчально-виховної роботи закладу освіти. Педагог має ви­користати при цьому всі можливі важелі впливу: залучи­ти колектив, батьків, громадськість. Можна використову­вати і загальнопедагогічні методи виховання, враховуючи специфіку таких дітей, їхнє ставлення до виховних впли­вів і до власного виправлення.

При цьому слід зважати на такі чинники:

— переорієнтація помилкових поглядів і переконань вихованця залежить від рівня розвитку свідомості: якщо людина не може зрозуміти сутності суджень педагога, її важко переконати;

— знання педагогом помилкових поглядів і переко­нань вихованця дає змогу добре аргументувати свої до­кази;

— переконуючи вихованця, треба домагатися, щоб він не лише зрозумів педагога, а й погодився з ним;

— швидкість зміни помилкових поглядів і переконань визначається їх стійкістю, тому життя і діяльність вихо­ванця слід організувати так, щоб помилкова орієнтація не зміцнювалась, а зникала;

— пропонуючи вихованцю нову програму життя і ді­яльності, слід розкрити і шляхи її реалізації, стимулюва­ти і зміцнювати інтерес до неї;

— у процесі переконування важливо впливати не тіль­ки на розум вихованця, а й на його емоційну сферу;

— переконуючи вихованця, треба враховувати його на­стрій, настрій колективу, не пропускати тих психологіч­них моментів, коли він відвертий, схильний сприймати настанови педагога;

— успіх переконування залежить від упевненості пе­дагога у власній правоті, від віри в корисність своєї праці,

витримки, такту, вміння слухати аргументи, аналізувати їх, знаходити правильні рішення.

Процеси і результати виховання, самовиховання і переви­ховання тісно пов'язані між собою і часто переплітаються.

Дата добавления: 2015-10-28