Влада, яка не здатна забезпечити народу виживання,

корисна не більше, ніж сад, що не дає плодів.

Діяльність можновладців не завжди буває доцільною, а іноді набуває удаваного характеру, незважаючи на найгуманніші цілі та заклики. А в ряді випадків просто шкодить справі. Мене давно захоплює метафора Р.Л. АККОФА, мого учителя з системного аналізу, котра в нашому контексті звучить приблизно так: діяльність влади (чиновників, депутатів усіх рівнів за всі роки перебудови, прискорення...) нагадує ритуальний танок дощу індіанців. Він не впливає ані на природу, ані на врожай, але учасникам здається, що впливає. Їхня діяльність спрямована на покращання не погоди, а лише на сам танок. Надзвичайно колоритна українська хореографія, її особливість у невимушених повтореннях адажіо, що продовжують залишати при владі тих самих "майстрів". Оцінюючи ситуацію в Україні і в держав СНД можна стверджувати, що ніхто з "обранців" (Парламент, Президент, місцеве самоврядування,..) своєю діяльність не виправдовують сподівань та довір'я виборців.

Чому?

По-перше, завжди все вирішували і вирішують кадри, навчені справі професіонали. У нашому випадку більшість "обранців", що зайняли ключові пости в управлінні державою та на місцях, виховані старою розподільчою менеджерською школою управління. Вони вправно вирішували проблеми освоєння капіталовкладень та розподілу пільг в командній ієрархічній системі. Після приватизації їм виявилося не до снаги організувати роботу та управління державною та комунальною власністю. Як наслідок, переважна більшість підприємств не працює і не сплачує податків до бюджету і, таким чином, завдає збитків. Вони безініціативні та бездіяльні навіть у випадку виникнення власної загрози. У них завжди винуватий уряд, Президент, або "немає рішення Верховної Ради". Їхня діяльність зводиться до очікування наказу та пільг для розподілу. Тільки податкові надходження від роботи приватної чи акціонерної власності, податки на ввіз та ліцензії на вивіз товарів, тіньовий сектор дають можливість існувати владі. Системна криза - це криза управління, криза влади, а не ресурсів. Підприємства ж приватної та акціонерної власності управляються, в основному, людьми навченими і націленими на прибуток, тобто такими, що вміють виробляти і продавати. Саме такі підприємства і приносять прибуток господарям та податки до бюджету. Управлінці старої школи мають мотивацію до постійного збільшення податків. Стиль їхньої роботи - постійний пошук винуватих та метушня навколо податків, що базуються на недосконалій законодавчій базі, їхнє гасло - "Тримай злодія". Інша менеджерська школа не спрямована на конфлікт, вона очікує. Щоб вижити в СНД, не втративши ринку, вона скорочує виробництво і вивозить капітал туди, де існує можливість працювати. Звідки візьмуться гроші, якщо їх ніхто не заробляє, а лише створює подобу "танцю"? Цей "танець" шкодить усім і нагадує танець смерті.

По-друге, країна, місто, село, сім'я, люди не являють собою єдиного цілого. Діяльність усіх не спрямована на виживання. Потрібна зрозуміла і проста соціальна ідея та технологія, яка дозволить усім побачити мету, зрозуміти її і діяти спільно згідно наявним ресурсам для виходу з кризи. Національна ідея хороша, якщо є механізм, технологія виживання. Знайомлячи читача з абеткою соціальної роботи, ми сподіваємося привернути його увагу до унікального феномену ініціативи "знизу" як ідеї вижити, згуртовує людей, та можливості особистої активної творчої праці, що дає реальну перспективу для сім'ї і суспільства. Іншими словами, це нам надає можливість змінити жебрацький стан власними силами та здійснити демократичне структурування і децентралізацію управління у державі за рахунок розвитку соціальної роботи місцевого самоврегулювання, як це прийнято у всьому цивілізованому світі.

Впевнений, що ті, кому Бог дав розум, здоров'я і становище, повинні зрозуміти, що час діяти. Конституція України та правове поле, яке існує в державі, надають можливість і гарантії для наполегливої, цілеспрямованої, творчої праці, що веде до свободи і розквіту. Успіх неминучий. Щоб пересвідчитися, звернемося до Японії. Історія нас вчить: народ, котрий хоче вижити і вірить в це, знищити неможливо. Японський народ пережив небувалу поразку у II другій світовій війні. Спустошене, принижене суспільство, що стало живим полігоном для випробування атомних бомб, піднялося із руїни і люди зробили його провідною державою в світі.

А що ж ми? Для нас відповідь вже давно сформульована, до того ж вустами не японця, і не американця, а Григорія Сковороди:

"Яблуню не треба вчити родити яблука. Її треба захистити від свиней, які руйнують її коріння".

Зусиллям духу і волі нам необхідно примусити себе діяти так, щоб вижити. Нас обрав час для творчої праці в своєму саду, а не для того щоб уподібнюючись свиням, підривати коріння плодоносного дерева.

АКТУАЛЬНІСТЬ РЕФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Для початку статистика:

· Шістдесят дітей зі ста, у середньому, набувають у школі порушення постави, п'ятдесят - короткозорість, сорок - відхилення у серцево-судинній системі, тридцять - нервово-психічну дисфункцію. Для вирішення цих проблем існує напрацьована соціально-педагогічна методика професора В.Ф.Базарного. Проте, практика доводить, що відомча плутанина та місництво народної освіти, охорони здоров'я, комітету сім'ї та молоді, соціального захисту не здатні забезпечити ЦІЛІСНОСТІ ПРОЦЕСУ НОРМАЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

· Дитина відбилася від рук батьків, усім зрозумілий вплив так званої "Вулиці", проте ні міліція з комісіями у справах неповнолітніх, ні відомство сім'ї та молоді з підземними дитячо-підлітковими клубами, ні школа не здатні надати допомогу дитині і її сім'ї знайти себе і відгородитися від кримінального авторитету. Ці організації та їхні відомства, посилаючись один на одного, "освоюють" надані їм мізерні кошти, а міліція має можливість тільки карати в тюрмах - вузах з удосконалення кримінальної романтики. Зазначені відомства нездатні протистояти соціальній патології (злочинності, наркоманії, проституції, суіциду, СНІДу та інш.), тому що відсутня СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО НАГЛЯДУ.

· Всім відомо, що значний відсоток з так званих, дитячих будинків потрапляють за грати, і держава зазнає колосальних збитків, утримуючи людину за гратами (неважко підрахувати у що це виливається: утримання в'язниць, харчування ув'язнених та їхня охорона). Але ж можна спробувати влаштувати сімейний дитячий будинок, який визнано у всьому світі за найефективнішу та сприятливу структуру для виховання дітей без батьків. Так ні, народна освіта в першу чергу організує боротьбу за те, щоб не дати грошей багатодітним сім'ям на утримання сімейного дитбудинку

· Візьмемо проблему пенсіонерів, інвалідів, чорнобильців та інших соціальних груп, котрі змушені принизливо благати у чиновників, зароблені ціною власного здоров'я кошти та пільги на біологічне виживання. І все через ту ж причину відсутності у суспільства СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І СОЦІАЛЬНОГО НАГЛЯДУ.

ВИСНОВОК:

Проблема працевлаштування і розвитку малого бізнесу цілком залежить від нерозуміння суті соціального явища, тому що це НЕ ЕКОНОМІЧНА, А СОЦІАЛЬНА проблема, і підходи повинні бути різні. Колосальні державні витрати на утримання здатних до самостійної трудової діяльності людей - невиправдані. Причина - відсутність СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ В ОРГАНІЗАЦІЇ МАЛОГО СІМЕЙНОГО БІЗНЕСУ, а також навчених для місцевих органів влади і самоврядування СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І СОЦІАЛЬНИХ МЕНЕДЖЕРІВ (організаторів).

В першу чергу необхідно організовувати соціальну просвіту у суспільстві, тобто пояснити, що таке соціальна робота, соціальна система, соціальна патологія, соціальний нагляд, соціальний робітник і соціальний менеджер, місцеве самоврядування, територіальна громада, соціальне виживання і соціальна політика в цілому.

По-друге - необхідно мотивувати територіальні громади та їхні органи місцевого самоврядування до дії, до організації здійснення соціальної роботи з технології соціального виживання, сформувавши у місцевих органів влади соціальне замовлення на підготовку фахівців соціальної служби.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА І МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

З ТОЧКИ ЗОРУ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

В теорії державного управління "УРЕГУЛЮВАННЯ" і порядок у суспільному житті будь-якої держави є інтегральний результат спільної дії двох регулятивних механізмів:

- централізованої системи державного управління;

- системи соціальної саморегуляції, самоврядування.

Державне управління, залишаючись в будь-яких умовах ПРОВІДНОЮ формою управління, неефективне, якщо не функціонує належним чином ВЕДЕНА форма управління - механізм соціальної саморегуляції. Ці дві форми управління, доповнюючи одна одну, нейтралізують специфічні недоліки, що їм притаманні.

В залежності від конкретних історичних умов державне управління може здійснюватися в двох соціально-політичних режимах:

- надзвичайному (війна, соціальна катастрофа тощо);

- нормальному.

Для першого характерне різке підпорядкування економічної і соціокультурної діяльності об'єктивним законам боротьби, а для другого - максимальне використання в управлінні економікою і соціальною діяльністю власних об'єктивних законів соціальної саморегуляції.

Закони державного управління поділяються на:

- закони функціонування;

- закони розвитку.

ЦЕ СТВОРЮЄ НЕОБХІДНІСТЬ І ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗОВНІШНЬОГО ДОПОВНЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ З БОКУ ОБРАНИХ І УПРАВЛІННЯ З БОКУ ВИБОРЦІВ.

Виходячи з того, що для міжвідомчого управління широта сфери діяльності являється нормою, виявляється необхідність створення єдиного суспільно-господарського органу, такого, як Соціальна Рада, яка повинна бути концептуальною основою у подоланнігалузевості та місництва. У протилежному випадку суспільство живе не за законами розвитку, а за законами деградації.

ПРАВОВА ОСНОВА СОЦІАЛЬНОГО ВИЖИВАННЯ

В УМОВАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ Правовою основою соціальної роботи і гарантій забезпечення впровадження технології соціального виживання є Конституція України, закон України "Про місцеве самоврядування", інші правові акти.

В Конституції України записано, а відтак має бути гарантовано:

Стаття 1: "Україна є суверенною незалежною демократичною соціальною державою."

Стаття 3: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є вищою соціальною цініістю."

Стаття 5: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і органи місцевого самоврядування".

Стаття 7: "В України признається і гарантується самоврядування..."

Закон України "Про місцеве самоврядування" досить повно дає права і свободи для творчого розвитку ініціативи територіальним громадам. Необхідне бажання діяти.

Розділ I. Абетка соціальної роботи

СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

ЩО ТАКЕ СОЦІАЛЬНА РОБОТА І СОЦІАЛЬНА СФЕРА?

Найкращі закони про права людини і допомогу не давали і не дають потрібних результатів без впровадження в життя на особистісному рівні, без індивідуального підходу до кожної людини, що є суттю соціальної роботи.

Соціальна робота - це складний процес, що вимагає міцних знань з теорії управління (менеджменту), психології, соціології, педагогіки, медицини та ін. Це професія, що динамічно розвивається, являє собою соціальний механізм, здатний реагувати і компетентно вирішувати соціальні проблеми на всіх рівнях громадської структури і доходити до конкретного члена суспільства.

Об'єктом соціальної роботи, її теорії і практики є соціальні стосунки, багатогранні і складні як за структурою, так і за змістом.

Виділимо основні напрямки:

1. Індивідуальні, сімейні, організаційні проблеми, починаючи з індивіда (слабке фізичне здоров'я та безпорадність, самотність, жорстоке ставлення, пригнічений стан, непривабливість, соціальна ізоляція) і закінчуючи організаційними проблемами (збільшення бідних, біженці, бездомні).

2. Соціально-екологічні проблеми (охорона довкілля, екологічні катастрофи, тощо).

3. Соціально-економічні (90% населення за межею злиднів, не мають фізіологічного прожиткового мінімуму, тобто знаходяться на межі виживання). Це - соціальні наслідки економічних реформ.

4. Проблеми соціальної стратифікації - соціального розшарування, що призводить до розподілу суспільства на "вищі" та "нижчі" класи. 5. Проблеми соціальної патології - злочинність, наркоманія, проституція, суіцид, СПИД та ін.

6. Проблеми символізації та моделювання світу і людей у ньому - відчуження, соціальні забобони, поява антилюдських цінностей, брак честі, моралі, самоповаги та недосяжної життєвої мети.

7. Проблеми комунікації - нормативні оцінки та пізнавальні здібності.

8. Проблеми структур влади - їхні дії, що впливають на соціальну напругу і стабільність, від чого залежить соціальна активність населення.

Соціальна робота, як вид професійної діяльності, почала формуватися з кінця 19-го, початку 20-го сторіччя. У цивілізованих країнах ні програми соціального розвитку, ні соціальна політика не обходяться без урахування думки і результатів діяльності фахівців з соціальної роботи. У Великій Британії, до речі, зараз таких фахівців з різних напрямів нараховується більше 50 000. Жодне рішення на місцевому або законодавчому рівнях не приймається без експертної оцінки соціальних наслідків.

Соціальна робота служить меті самоорганізації, самопізнання, самоствердження тої чи іншої спільноти (територіальної громади), утворенню сприятливіших умов життя і виживання, захисту прав та інтересів. Це виявлення зв'язку і контактів між людьми, що посідають різне становище у суспільстві та його соціальній структурі. Це формує простір для соціального партнерства, життєзабезпечення соціальних груп, колективу, сім'ї, індивіда. Звідси поняття "соціальна сфера" з її функцією відтворення, розвитку суспільства і особистості, як творця власного життя.

ХТО ТАКИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПРАЦІВНИК І ЩО ЦЕ ЗА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ?

Соціальний працівник - це посередник між суспільством, соціальною групою, сім'єю та індивідом. Він має відповідну професійну підготовку для надання соціальної допомоги для вирішення різного роду соціальних проблем. Соціальний працівник працює на межі особистого і громадського і, головним чином, там, де виникають ускладнення.

Поява потреби у професійних соціальних працівниках пов'язана зі зміною поняття "допомога як розподіл матеріальних благ" і перехід до мобілізації зусиль на самовиживання з адресною допомогою соціального інституту суспільства.

Головна задача соціального працівника - в тому, щоб допомогти громадянам, сім'ї, соціальним групам, що опинилися у скрутному становищі, розібратися в ситуації і знайти вихід, використовуючи особисту ініціативу, власну працю та наявні ресурси. Виділимо ряд етапів:

- допомога клієнту в раціональному вирішенні проблем; - допомога у розвитку творчих здібностей, тобто у прийманні самостійного рішення; - допомога у доступі до ресурсів, а саме поясненні існуючого порядку отримання допомоги від різних організацій і установ, до яких належить звернутися.

В залежності від характеру та напрямку діяльності можна виділити такі типи спеціалістів соціальної роботи:

- соціальний працівник консультант, психолог і експерт з соціальної політики;

- соціальний працівник розробник документів для прийняття проблемних рішень владою;

- координатор всіх видів допомоги;

- координатор у конкретній області (охорона здоров'я, соціальне забезпечення, малий бізнес,);

- соціальний менеджер - організатор соціальної роботи та допомоги в розвитку малого бізнесу, тобто працевлаштуванні населення;

- виконавець з певним колом обов'язків;

- виконавець для зв'язку громадян і установ;

- експерт з прийняття документів, що впливають на соціальні наслідки.

Соціальна робота на селі відрізняється тим, що вона пов'язана з необхідністю відвідувати клієнтів вдома, адже сільські жителі, що зайняті в сільськогосподарському виробництві, навряд чи знайдуть час для того, щоб ходити до соціального центру. Прийом клієнтів повинен бути організований у них вдома.

Нерозуміння в нашому суспільстві необхідності і важливості соціальної роботи очевидне у порівнянні з кількістю фахівців, які працюють з населенням у розвинутих країнах та у нас. Наприклад, у Швеції нараховується близько 18 тисяч працівників з вищою освітою, зайнятих у соціальних послугах та обслуговуванні населення. Щорічно вузи випускають біля тисячі фахівців для роботи у місцевих органах влади. У нас в місцевих органах влади навіть не сформована потреба в таких фахівцях, тому що там не знають, що це таке і навіщо. Адже раніше якось жили - і зараз проживемо...

В нашому контексті соціальне замовлення на соціальну роботу - це замовлення місцевих органів влади і самоврядування (територіальних громад) на організацію системи та цільову підготовку фахівців, що направляються на перепідготовку.

Оскільки соціальна робота - це складний процес, який вимагає міцних знань у галузі теорії управління, економіки, права, психології, соціології, педагогіки, медицини тощо, її ефективність залежить від якості роботи, а значить, від рівня підготовки фахівця.

В залежності від потреби в кадрах, що сформувалася, професійна підготовка соціального працівника може бути орієнтована на такі види діяльності:

- діагностична (вивчення особливості сім'ї);

- прогностична (прогноз розвитку подій, відпрацювання певних моделей поведінки);

- правозахисна (використання Законів і правових актів при наданні допомоги);

- менеджерська (організація соціальних послуг, розвиток малого бізнесу);

- попереджувальна - профілактична (попередження та подолання негативних явищ, що стосуються соціальної патології);

- соціально-медична (організація роботи з профілактики здоров'я);

- соціально-педагогічна (з'ясування інтересів та потреб людей);

- психологічна (консультації з корекції міжособистісних стосунків);

- соціально-побутова (покращення житлово-побутових умов);

- комунікативна (встановлення контактів і обмін інформацією);

- виховна (роль вчителя, консультанта, експерта);

- фасилітативна (роль помічника, посередника у подоланні апатії);

- адвокатська (представлення інтересів клієнта від його імені);

Вивчаючи проблеми організації системи соціальної роботи, нам необхідно постійно пам'ятати про три основоположні поняття:

- с і м ' я

- т е р и т о р і а л ь н а г р о м а д а (община)

- с у с п і л ь с т в о

Взаємозв'язок цих понять і утворює систему, в якій працює і розвивається будь-яка людина.

Система соціальної роботи, її функціональна структура повинна працювати на межі особистого і громадського, що дозволяє створити баланс інтересів у прийнятті рішень і усунути соціальні конфлікти.

У колишньому СРСР і у спадок в Україні соціальна робота офіційно закріплена в Основному Законі, але відсутня цілісна, єдина система її організації і управління. Органи соціального захисту (цікаво, від якого "нападу" передбачається такий "захист"?) ділять ресурси, паразитуючи і звинувачуючи державу у постійній затримці та нестачі грошей, тому проблеми залишаються в такому ж жалюгідному стані, як і сам "захист". Суспільству і народу потрібна копітка щоденна творча соціальна р о б о т а з кожною сім'єю і конкретною людиною.

В багатьох розвинутих країнах світу за основу беруться суспільно-державні системи соціальної роботи, де інтереси різних соціальних груп з управлення державними ресурсами вирішуються Соціальною Радою території. Існує також розвинута мережа приватних соціальних установ, таких як сімейні дитячі будинки, притулки тощо, що фінансуються з державного бюджету. Якість соціальних послуг приватних соціальних установ контролюється Соціальною Радою території.

Розділ II. Технологія соціального виживання

ЩО ТАКЕ ТЕХНОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНОГО ВИЖИВАННЯ?

ЧОМУ САМЕ МІСТЕЧОК І СІЛ?

По-перше, в малих містечках і селах проживає значна частина населення України.

По-друге, в невеликих містечках і селах сконцентроване сільськогосподарське виробництво. Відродження України повинно початися самме з сільськогосподарського сектора. Тоді можна говорити про соціальну підтримку великих промислових міст.

По-третє, містечка і села не настільки громіздкі в організації соціальної роботи. Організоване сільськогосподарське виробництво не вимагає значних матеріальних затрат, і маючи соціальну спрямованість, швидко окупається.

По-четверте, робота в містечках і селах мотивована реконструкцією КСП, що проводиться, і розпаюванням земель. Створені агрофірми, фермерські господарства тощо життєво зацікаавлені в передачі збиткових соціальних об'єктів (шкіл, лікарень, водогонів тощо) місцевим органам самоврядування. Проте, через брак фахівців сільські ради не організовані для прийняття і експлуатації соціальних об'єктів і створення соціальної сфери, тобто нормальних умов життя. КСП і влада гальмують процеси розпаювання і реструктуризації саме з цієї причини.

По-п'яте, Україна не вийде з системної кризи без структурних перетворень і децентралізації управління.

Технологія соціального виживання містечок і сіл - це децентралізація управління в державі, створення громадянського суспільства, а також структури управління і організації виробництва місцевого самоврядування територіальних громад з власним економічним механізмом рішення соціальних проблем виживання. Це перехід від вертикальної розподільчої фінансової системи розподілу пільг до творчої фінансової системи, заснованої на ініціативі знизу, де праця членів територіальних громад безпосередньо впливає на їхнє соціальне становище і дає їм шанс вижити, спираючись на адресну допомогу соціальної служби.

По-шосте, у структурі самоврядування містечок і сіл відсутня громіздка і некерована міська, обласна і районна комунальна власність. Містечка і села у своїй більшості мають акціонерну і приватну власність і лише у невеликому співвідношенні представлена комунальна (школи, водогін, лікарні) власність.

Соціальний проект "Технологія соціального виживання" передбачає першочергове і обов'язкове проведення заходів із виконанням необхідних умов і правил. Він включає в себе чотири етапи (програми):

I. просвітницько - підготовчий

II. організаційний

III. будівельний

IV. експлуатаційний

Проект підтримується Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва, місцевого самоврядування і діяльності рад, обласними радами і облдержадміністраціями ряду областей України. (див. розділ "Підтримують проект")

ПЛАН ПІДГОТОВЧОГО І ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЕТАПУ ДЛЯ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

I. РОЗ'ЯСНЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ВИЖИВАННЯ, ПРОСВІТНИЦЬКА, ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА

Мета:

- зміна мотивів і стимулів територіальної громади до праці;

- залучення широких прошарків населення територіальної громаді до рішення соціальних проблем власного виживання;

- залучення місцевих приватних коштів для здійснення довгострокових цілей;

- підготовка і затвердження сесією сільської раді територіальної громаді Статуту, допомога населенню у створенні органів самоврядування и соціальної служби для забезпечення соціальними послугами не нижче рівня мінімальної соціальної потреби;

- сприяння створенню позабюджетних коштів місцевого самоврядування та участь соціальної служби в фінансово-кредитних операціях;

- юридичне оформлення прав соціального центру територіальної громади на майно і землю. Організація бізнес - комплекс, як господарської структури соціального центру місцевого самоврядування;

- створення умов і вибір стратегії місцевої громади для організації середнього бізнесу і фермерських господарств соціального центру;

II. ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

- інформаційна роз'яснювальна робота з поняттям "майновий пай";

- право власника майнового паю;

- список членів, за якими закріплене право майнового паю;

- поняття "соціальна власність";

- поняття "комунальна власність";

- визначення комунальної та виділення з неї соціальної власності;

- структура організації управління комунальною і соціальною власністю;

- організація роботи для передачі об'єктів з балансу КСП в соціальну і комунальну власність. - перевірка реальної вартості зарахованих на баланс фондів і інших товарно-матеріальних цінностей, дебіторської і кредиторської заборгованості, розміру реструктурованого боргу;

- оформлення результатів інвентаризації.

III. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Розробка порядку фінансування послуг, що надаються населенню соціальним центром (інформаційне обслуговування, натуральні розрахунки, грошові розрахунки, взаємозаліки, кредити, бухгалтерський облік, касове обслуговування, сплата податків тощо).

IV. ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І АДРЕСНОЇ ДОПОМОГИ - заочне і очне навчання соціальних менеджерів (соціальних працівників) для діяльності соціального центру сільської ради (маркетинг, бух.облік, будівництво, експлуатація тощо);

- створення і організація роботи соціальної ради територіальної громади;

- утвердження сесією сільради положення про порядок подання адресної соціальної допомоги.

Дата добавления: 2015-10-28