Основи здорового способу життя

Від самого свого зародження лікувальне мистецтво, а згодом і, власне, медична наука мали на меті лікування хвороб; друга ж частина медичної доктрини незмінно полягала у збереженні і зміцненні здоров’я. За переказами, володарі Древнього Сходу платили своїм лікарям тільки тоді, коли самі володарі та члени їхніх сімей були здорові. Корифеї світової й вітчизняної медицини надавали першочергове значення здоров’ю, як великому дарові природи. Уявлення про здоров’яне раз змінювалося за час розвитку медичної науки, проте лише з появою санології (медичної валеології), яка є наукою про здоров’я, стало можливим якісно й кількісно визначати здоров’я.
Однак розкриття принципових закономірностей в галузі здоров’я повинно ґрунтуватися на уявленнях про природу людини як діалектичної єдності біологічного та соціального, суб’єктивного та об’єктивного. З цих позицій дефініція здоров’я людини виглядає як життєздатність добробутіндивіда з точки зору його фізичної, психічної та соціальної сутності.“ Здоровою може вважатися людина, - писав ще у 1941 році американський теоретик медицини Г. Сігерист, - яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін у середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину”.
З наведеного вище можна зробити висновок, що формування здоров’я – це багатогранний процес, який складається з таких основних чинників:

· генотипу людини;

· екологічного впливу;

· способу життя;

· психологічного стану;

· соціокультурного стану.

Лікарів – санологів цікавлять чинники, які піддаються корекції протягом життя людини: спосіб життя, психологічний стан та соціокультурні умови життя людини. Для оцінки й корекції способу життя існують основні компоненти здорового способу життя, які були визначені при спостереженні за 7000 дорослими людьми протягом 5,5 років (за Паффенбаргером Р.С. та Ольсеном Е.):

· Регулярне триразове харчування.

· Щоденний сніданок.

· Регулярна рухова активність середньої інтенсивності.

· Повноцінний сон (7-8 г.).

· Невживання тютюну.

· Підтримка оптимальної ваги тіла.

· Невживання або обмежене вживання алкоголю.

До цього можна додати також:

· додаткове вживання вітамінів А, С, Є і бета-каротину;

· позитивне ставлення до себе, інших людей, навколишнього світу;

· залучення до громадської діяльності.

Наприклад, чоловік 45 років, який має від нуля до трьох із перших семи звичок, має шанс прожити ще 21,6 років (до 67 років), тоді як той, хто має 6 – 7 звичок – 33,1 (до 78 років). Іншими словами, середня можлива тривалість життя може збільшитись на 11 років за рахунок зміни своїх звичок. Автори дослідження встановили також, що стан здоров’я у людей, які мали всі сім звичок, був таким самим, як і у людей, які молодші за них на 30 років, і не мали цих звичок.
Не випадково у преамбулі програмного документу, виданого у 1992 р. Міжнародним союзом санітарної освіти говориться: “…сьогодні ми не можемо запропонувати для зміцнення та захисту здоров’я нічого кращого, ніж санітарна освіта”. Треба змінити пріоритети в профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може привести до захворювання. “Освіченість полягає не в тому, щоб більше знати, а в тому, щоб інакше себе поводити ” (Джон Раскін).
За останні роки наука про здоров`я людини швидко перетворюється у домінуючу за своїм значенням, галузь знань та досліджень, важливу для всього людства. На стику медицини, екології, педагогіки, соціології та інших наук виникла нова наука - валеологія. Валеологія - теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров`я індивіда з використанням медичних, соціальних, психологічних та інших технологій.
Здоров`я людини - категорія наукового пізнання в санології. Тому було б доцільно дати визначення, що таке здоров`я. Існує більше ста пропонованих визначень здоров`я. Доцільно навести основні та найбільш повні.
Здоров`я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів (Статут ВООЗ).
Здорова людина -цефізично та розумово гармонійно розвинута людина, добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей.
Здоров`я -це позитивне, життєрадісне та охоче ставлення до виконання обов`язків, що покладає на людину життя.(Сігерист Г. 1941 р.)
Здоров`я -здатність до пристосування, самозбереження і саморозвитку у навколишньому середовищі, яке постійно змінюється(за В.А. Ліщук, Е.В. Мостковою, 1994)
Більш детально: здоров`я - це здатність:
- зміцнювати опірність організму до зовнішніх і внутрішніх негативних чинників, старіння, детренованості м’язів та інших форм деградації;
- зберігати тривалість повноцінної життєдіяльності;
- удосконалювати можливості, якості і здібності свого організму, якість життя і середовища проживання;
- зберігати і примножувати культурні, духовні і матеріальні цінності;

- формувати позитивне ставлення до себе, близьких, людства в цілому.

За даними ВООЗ, здоров'я людини залежить:

- від способу життя - на 50%;

- від спадковості - на 20 %;

- від екології - на 20 %;

Дата добавления: 2015-10-28