Лимонник китайський, або шизандра

Налічують чотирнадцять видів цієї рослини, але в Україні поширений лише один — лимонник китайський, або шизандра, тому в спеціальній літературі він має і таку назву. Лимонник насамперед використовується як тонізуючий засіб проти фізичної і розумової перевтоми. Плоди, а та­кож чай, приготовлений із листя та пагонів, стимулює серцево-судинну діяльність, поліпшує дихання, підтримує працеспроможність, знімає сон­ливість та виснаження нервової системи. Однак слід пам'ятати, що ли­монник китайський є своєрідним допінгом і тривале його вживання у ве­ликих кількостях без нагляду лікаря не рекомендується.

Використання лимонника як лікувального засобу зумовлюється вели­ким вмістом у плодах та рослині ефірної олії, схізандрину та схізандролу, лимонної, яблучної та винної кислот, білків, вітамінів С, Р, Е, мінераль­них солей, флавоноїдів, сапонінів та ін. Із лікувально-профілактичною метою плоди китайського лимонника використовують свіжими, сушени­ми, консервованими. Для заварювання чаю застосовують подрібнені або висушені листя та стебла.

Зазвичай вирощують насінні та вегетативно розмножувані форми ли­монника китайського. У сіянцевих форм бувають як однодомні розділь­ностатеві рослини, так і дводомні, в яких на одних є лише чоловічі, на інших — жіночі квітки. Двостатеві квітки формуються рідко. У популя­ціях, як правило, переважає перший тип рослин, в яких співвідношення чоловічих і жіночих квіток нестійке.

Лимонник китайський може рости у вигляді ліани, якщо є опора, або як кущ. Кущова форма пізніше вступає в плодоношення і має нижчі вро­жаї. За вертикальної культури ліани краще освітлюються, комахи краще запилюють квітки, внаслідок чого збільшується довжина грона, кількість та маса ягід. Квітки лимонника запилюються комахами, переважно пере­тинчастокрилими та дрібними жучками.

Лимонник добре росте і плодоносить за достатнього освітлення і зво­ложення повітря. Затінювати потрібно лише молоді рослини. Його ви­саджують на достатньо зволожених родючих, дренованих ґрунтах із слаб- кокислою або нейтральною реакцією. Зимостійкість рослин в умовах України висока. Практично не спостерігається підмерзання навіть верхі­вок однорічних пагонів.

Лимонник можна розмножувати насінням і вегетативно. Однак у сіянців не зберігаються повністю господарсько цінні особливості мате­ринської рослини. Тому найчастіше користуються вегетативними спосо­бами розмноження. Найпростіший — кореневими паростками. Паростки виростають із кореневища і за один-два роки досягають належної довжи­ни. Кореневі паростки відділяють ранньою весною на початку вегетації ще до розпускання бруньок. Важливо не допускати підсихання коренів, від чого різко знижується приживання рослин. У перший місяць після садін­ня кореневі паростки регулярно поливають і притінюють. Кореневі парост­ки зазвичай мають погано розвинену кореневу систему, тому їх доцільно висаджувати на один-два роки в шкілку, а потім на постійне місце.

Лимонник розмножують також дугоподібними відсадками, здерев'яні­лими та зеленими живцями (так само, як і актинідію*.

На постійне місце висаджують одно- або дворічні рослини, оскільки в дорослому віці пересаджування лимонник переносить незадовільно. Най­краще пересаджувати лимонник із грудкою землі. Як і для актинідії, для лимонника підбирають достатньо освітлене місце, яке не затоплюється водою, ґрунт має бути родючим, дренованим, достатньо вологим упро­довж вегетації. У разі літньої засухи рослини поливають.

Під час вирощування лимонника на шпалері відстань між кущами в рядку становить 1 м. Саджанці висаджують ранньою весною, після оадін- ня їх добре поливають і притінюють. У перші один-два роки приріст ли­монника, як правило, невеликий, потім ріст посилюється, особливо після незначного затінення. На 3—4-й рік після садіння рослини змикаються в ряду й утворюють суцільну зелену шпалеру.

У період повного плодоношення внаслідок інтенсивного росту кущі поступово загущуються, крім того, утворюється багато кореневих па­ростків. Від затінення продуктивність кущів знижується. Тому лимонник регулярно проріджують та видаляють частину кореневих паростків. Замість весняного проріджування проводять також прищипування пагонів у першу половину вегетації.

Ягоди лимонника достигають у першу половину вересня, але грона з ягодами на кущах можуть залишатися аж до листопада. їх збирають у повній стиглості. Із них можна отримати різні види домашніх заготовок. Найпростіша заготовка — свіжі ягоди в цукрі. В такому стані, особливо в холодильнику, вони можуть зберігатися більше року. Плоди лимонника також можна сушити за температури 60 °С впродовж 3—4 діб. Якщо тем­пература сушіння перевищує 70 °С, ягоди лимонника чорніють, а за кімнат­ної температури вони вкриваються пліснявою.

Дата добавления: 2015-10-24