Правове регулювання відносин власності у системі споживчої кооперації

У Законі «Про споживчу кооперацію» зазначено, що власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності [4, ст. 9]. Вона складається з власності споживчих товариств, спі­лок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Стосовно підприємств та організацій як суб'єктів права власності, то в юридичній літературі їх правовий статус характеризується неоднозначно. Так, у п. 1 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» йдеться лише про те, що майно підпоряд­кованих споживчим товариствам і спілкам підприємств та організа­цій входить до складу власності споживчої кооперації. Таке формулювання дозволило деяким науковцям висловлювати сумнів, що суб'єктами права власності на це майно можуть вважатися самі підприємства.

Зміст Примірного засновницького договору про створення підприємства споживчої кооперації та Примірного статуту підприємства споживчої кооперації, затверджених Радою Укоопспілки 25 січня 2006 р. [71], містить положення, що обмежують правомочності підприємства щодо розпорядження основними засобами (прийняття рішень про це є виключною компетенцією зборів засновників). Це дає підстави вважати, що основні засоби належать підприємству споживчої кооперації на праві господарського віддання.

Ще одне дискусійне положення закріплено п. 6 ст. 9 Закону «Про споживчу кооперацію» [4], в якому записано, що суб'єктами права власності споживчої кооперації, крім юридичних осіб, є також члени споживчого товариства. Слід ураховувати, що власником майна кооперативу є сам кооператив. Передаючи у власність кооперативу своє майно у вигляді паю, члени кооперативу стають суб'єктами зобов’язальних прав (права вимоги), тобто член кооперативу має право вимагати частку (пай) в майні кооперативу в разі виходу з нього. Тільки після того, як частка конкрет­ного майна буде передана членові кооперативу (в натурі або грошима), він стає її власником.

Статтею 9 Закону «Про споживчу кооперацію» передбачено, що власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності.

Згідно з «Положенням про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України», затвердженим Радою Укоопспілки 3 квітня 2003 р. [74], громадське майно (основні засоби) – це матеріальні активи, які споживчі товариства, споживспілки утримують з метою використання їх у процесі виробництва, реалізації товарів, надання послуг, здійснення адміністративних, соціально-культурних функцій тощо, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Всі основні засоби споживчої кооперації поділяються на неподільне і подільне громадське майно.

Неподільне громадське майно – це сукупність необоротних активів (основних засобів) споживчого товариства, споживспілки, які розподілу не підлягають і слугують як сьогоднішнім членам споживчих товариств, так і майбутнім поколінням. У разі ліквідації споживчого товариства, споживспілки неподільне громадське майно передається за рішенням ліквідаційної комісії споживспілці, до складу якої входить споживче товариство, споживспілка. Об’єкти основних засобів (будівлі, споруди), які зараховані до неподільного громадського майна споживчої кооперації, не можуть бути продані, безоплатно передані, внесені до статутного капіталу інших підприємств, передані в заставу, фінансовий лізинг (крім організацій і підприємств системи Укоопспілки).

Подільне громадське майно – це сукупність необоротних активів (основних засобів) споживчого товариства, споживспілки, які в установленому законодавством України та нормативними актами Укоопспілки порядку можуть бути переведені в оборотні активи, а також внесені до статутних капіталів інших підприємств і організацій, передані в заставу, надані в оренду тощо.

Важливими внутрішньокооперативними актами, якими регулюються майнові відносини у споживчій кооперації, стали також «Положення про неподільний фонд споживчого товариства» та «Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України», затверджені постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки 19-го скликання 24 січня 2007 р. [72], а також «Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки)», затверджена постановою ХVШ (позачергового) з’їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 р. [82].

На рівні спілок споживчих товариств за рішенням повноважних органів управління (конференцій, з'їздів, рад) у відповідності з їх статутами утворюються централізовані фонди. Централізовані фонди в спілках споживчих товариств формуються за рахунок внесків споживчих товариств або ж з фондів спілок нижчого до фондів вищого рівня, а також за рахунок доходів від власної діяльності спілок та від діяльності створених спілками підприємств. Так, постановою Ради Укоопспілки від 15 березня 1995 р. «Про формування централізованих фондів Укоопспілки» було передбачено, що Кримспоживспілка та облспоживспілки після закінчення кожного кварталу відраховують певні кошти у централізовані фонди (фонд фінансування капітальних вкладень, резервний фонд Укоопспілки, фонд соціального розвитку споживчої кооперації, фонд науки і техні­ки, фонд фінансування підготовки і перепідготовки кадрів та ін.). У такому ж порядку утворюються централізовані фонди на рівні Кримспоживспілки та облспоживспілок [108, с. 147].

Дата добавления: 2015-10-24