Процесуальний порядок призначення та оформлення судових експертиз

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р.).

Судова експертиза надає велику допомогу слідству і суду при здійсненні правосуддя, вона є засобом отримання доказів (ч. 2 ст. 65 КПК).

Судові експертизи може призначати особа, яка проводить дізнання, дізнавач, слідчий, суддя або своєю ухвалою суд першої інстанції, якщо виникає необхідність у залученні спеціальних знань. У деяких точно встановлених законом випадках (ст. 76 КПК України) експертизи призначаються в обов'язковому порядку, а саме:

1) для встановлення причини смерті;

2) для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

З,) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза – самостійна процесуальна форма отримання нових доказів і перевірки тих, які вже є. Судова експертиза, як самостійна процесуальна дія, має форми призначення, проведення і процесуального оформлення. Її особливість полягає у тому, що фактичні дії при проведенні експертизи отримує не сам слідчий (як, наприклад, під час обшуку, виїмки, допиту), а за дорученням (постановою) слідчого – експерт, тобто спеціаліст у галузі науки та техніки.

Процесуальна форма призначення і проведення експертизи покликана забезпечити законність, обґрунтованість та наукову правдивість висновків експертів.

Експертами можуть бути працівники судово-експертних (науково-дослідних інститутів, лабораторій, бюро, що діють у системі Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я тощо) або інших спеціалізованих установ (пожежних інспекцій, насіннєвих лабораторій, торгівельно-промислових палат тощо). Однак органи, що призначають експертизу, мають право запросити як експерта будь-яку особу, якщо вона має необхідні спеціальні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Інститут судової експертизи подібний до інституту спеціалістів у кримінальному процесі. Обидва інститути мають спільні та відмінні ознаки. Подібність між ними – у використанні спеціальних знань для вирішення питань, що виникають у слідчого чи суду. Відмінність полягає в тому, що:

а) експертиза – самостійна процесуальна дія, а допомога спеціаліста використовується в ході слідчих чи судових дій;

б) процесуальний обов'язок експерта – дати мотивований висновок по суті поставлених питань. Цей висновок за законом є джерелом доказування. Спеціаліст виконує в кримінальному процесі функцію помічника слідчого чи суду при застосуванні наукових методів і засобів виявлення і фіксації доказів, дає консультацію зі спеціальних питань, його думка не розглядається законодавцем як джерело доказування, хоч може вплинути на отримання та оцінку доказів;

в) експерт, як правило, для отримання висновку проводить самостійні дослідження. Спеціаліст бере участь у зібранні й вивченні доказів під керівництвом слідчого чи суду.

Експертиза надає допомогу у встановленні часу настання й існування окремих явищ (смерті, горіння, замерзання тощо). За допомогою експертизи встановлюються факти і стан, що мають юридичне значення (алкогольне сп'яніння, психічний стан людини, статева зрілість, розмір шкоди, характер і вид тілесних ушкоджень).

Експертні дослідження допомагають дати правильну юридичну оцінку випадку, що розслідується. Це необхідно при розслідуванні пожеж, фальшивомонетництва, крадіжок, дорожньо-транспортних пригод, статевих злочинів. Наприклад, якщо при зґвалтуванні потерпілій завдано тілесних ушкоджень чи у неї виник розлад психіки, то слідчому для правильної кваліфікації ознак зґвалтування не обійтись без даних судово-психіатричної експертизи.

Експертні дослідження забезпечують вирішення питань про ідентифікацію осіб, предметів, тварин, речовин, про їх групову належність; дозволяють встановити склад речовин, дати якісну та кількісну характеристику цих елементів.

Звертаючись за допомогою до експертизи і користуючись її матеріалами в процесі доказування, працівники правоохоронних органів, адвокати повинні чітко уявляти собі різновиди експертиз, що класифікуються за організаційними і предметними критеріями.

За послідовністю проведення експертизи поділяють на первинні та повторні. Повторна експертиза проводиться у випадках, коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності.Поряд з основними завданнями при повторної експертизи проводиться і перевірка первинної. Первинна експертиза доручається іншим (іншому) спеціалістам.

За обсягом дослідження розрізняють експертизи основні та додаткові. Додаткова призначається в разі, якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною. На відміну від повторної, вона не ревізує, не перевіряє основну, а є продовженням основної експертизи. Тому її проводить той самий експерт (експерти), хоча не виключено, що проведення додаткової експертизи може бути доручено іншому (іншим) експерту.

За чисельністю і складом виконавців експертизи поділяють на одноособові, комісійні та комплексні. Одноособова експертиза проводиться одним експертом, комісійна – комісією в складі двох і більше спеціалістів, якщо необхідно спільне дослідження групою експертів однієї спеціальності (за найбільш складних випадків у первинних і повторних судово-медичних експертизах). Наприклад, комісійно у складі трьох експертів однієї спеціальності проводяться стаціонарні судово-психіатричні та повторно судово-медичні експертизи. Комплексні експертизи проводять кілька експертів різних спеціальностей. Це має місце в тих випадках, якщо встановити ту чи іншу обставину неможливо шляхом проведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів. При призначенні комплексної експертизи висновки на поставлені питання отримують шляхом проведення низки досліджень, що здійснюються кількома експертами на основі використання різних спеціальних знань. Найчастіше комплексні перевірки організуються, якщо відповідь на питання можна отримати при спеціальних експертних дослідженнях спеціалістами суміжних областей науки, техніки, мистецтва чи ремесла.

Експертизи розрізняють також за змістом спеціальних знань. Практично їх важко навіть перерахувати: судово-медична, судово-психіатрична, судово-бухгалтерська, криміналістична тощо. Перелік судових експертиз, які проводяться у тих чи інших установах, визначається відповідними відомчими нормативними актами.

Експертиза призначається постановою слідчого, в якій, крім загальних даних, вказуються підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання, з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, які мають бути досліджені, а також перелічуються матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.

Коли експертиза проводиться не в експертній установі, слідчий, упевнившись в особі експерта, вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює обов'язки і права, встановлені статтею 77 КПК, і попереджає його про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також про відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку. Про виконання цих дій слідчий складає протокол, в якому, крім даних, передбачених статтею 85 цього Кодексу, зазначає також відомості про особу експерта, його компетентність у певній галузі знань і зроблені ним заяви.

Слідчий зобов'язаний своєчасно ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи (постанова про призначення судово-психіатричної експертизи не оголошується, якщо психічний стан обвинуваченого не дає змогу це зробити) та роз'яснити права, які надані йому ст. 197 КПК, про що складається протокол.

Обвинувачений має право заявити відвід експерту. Відповідно до закону, експертами не можуть бути особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі (ст. 75 КПК). Крім того експерт підлягає відводу у випадках, передбачених ст. ст. 54 та 62 КПК, зокрема:

· якщо він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, родичем кого-небудь із них, а також родичем слідчого, особи, що провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

· якщо він брав участь у даній справі як свідок, спеціаліст, перекладач, особа, що проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

· якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

· за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності по справі (статті 54 і 62 КПК).

Обвинувачений (підозрюваний) має право просити про призначення експерта з числа указаних ним осіб, про постановку перед експертом додаткових питань, про призначення повторної або додаткової експертизи. Він також може давати пояснення експерту, пред'являти додаткові документи (ст. 197 КПК). Реалізація цих прав обвинуваченим сприятиме повнішому й об'єктивнішому встановленню обставин справи за допомогою такого заходу доказування, як висновок експерта.

Під час проведення експертизи можуть бути присутніми слідчий, підозрюваний, обвинувачений; у тих випадках, якщо її проводять у ході судового слідства поза залою судового засідання, право бути присутніми мають судді та учасники судового розгляду.

Матеріали експертизи мають бути пред'явлені обвинуваченому, про що складається протокол. При ознайомленні з висновками він може давати пояснення, висловлювати зауваження, заперечення і заявляти клопотання, що заносяться до протоколу (ст. 202 КПК).

Орган дізнання, слідчий і суддя (суд) в процесі доказування дуже часто надають перевагу висновку експерта порівняно з іншими зібраними доказами у кримінальній справі, що може привести до грубих помилок у здійсненні правосуддя. Однак з точки зору закону висновок експертизи необхідно оцінювати в сукупності з іншими доказами, він не має наперед визнаної сили. Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Висновок експерта підлягає ретельній оцінці суб'єктами доказування з точки зору додержання норм кримінально-процесуального закону під час проведення експертизи, так і обґрунтованості, правильності висновків експерта. При цьому перевіряється компетентність експерта, його незаінтересованість у результатах справи, встановлюється, чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи ґрунтуються висновки на одержаних ним відомостях. Підлягають оцінці також наукова обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретних методик і дозволеність їхнього використання експертом (наприклад, коли і ким вона рекомендована, її апробованість, наявність сучасніших методик тощо). Слід проаналізувати, наскільки логічними є висновки експерта, чи на всі питання дано відповіді.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 р. № 8 зазначено, що у випадках, якщо в справі щодо одного й того самого предмета проведено кілька експертиз, в тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку щодо всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів – членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не слід надавати перевагу висновку експертизи лише тому, що її проведено комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, що має більший досвід експертної роботи, тощо.

Важливим етапом оцінки висновку є зіставлення висновків експерта зі встановленими в справі фактичними даними. Наявність суперечностей між ними може стати підставою для проведення додаткових слідчих (судових) дій або для призначення повторної експертизи.

Відомості, встановлені за допомогою судової експертизи, й оцінка висновку експерта мають відображатися в обвинувальному висновку і вироку.

Дата добавления: 2015-10-02