Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право об­мінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику.

1. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду кримінального провадження, основу яких складають промови учасників судового розгляду, де вони дають оцінку діям обвинуваченого, аналізують досліджені в суді докази,

наводять аргументи стосовно їх належності і допустимості, висловлюють ви­сновки щодо доведеності чи недоведеності винуватості чи невинуватості обви­нуваченого, щодо кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного по­зову та інших питань, що їх повинен вирішити суд при постановленні вироку.

2. Формування внутрішнього переконання у суддів значною мірою від­бувається під час судових дебатів, коли всі його учасники намагаються довести суду відповідність своєї позиції дослідженим у судовому розгляді доказам.

3. Після закінчення судового розгляду фактичних обставин кримінального провадження головуючий повинен з'ясувати у сторін потреби надання їм часу для підготовки до судових дебатів і у разі її наявності визначає час і робить відповідну перерву. Оскільки більшість учасників судових дебатів, на відміну від деяких представників сторін, які беруть участь у судових дебатах, не мають спеціальної юридичної освіти (обвинувачений, потерпілий, цивільні відповіда­чі тощо), то головуючий повинен роз'яснити їм перед початком суть і призна­чення судових дебатів, їх права та обов'язки у зв'язку з цим, пояснити схему промови і спосіб її завершення.

4. Учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку, що пе­редбачений у ч. 1 коментованої статті. Така черговість не може бути змінена ні головуючим, ні самими учасниками судового провадження. Послідовність ви­ступів учасників судових дебатів забезпечує змагальність сторін кримінально­го провадження, а також створює умови для здійснення обвинуваченим і його захисником захисту від обвинувачення. З урахуванням положень ст. 22 КПК промови прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, обвинуваченого і захисника повинні бути підготовле­ні і виголошені спокійною мовою, тактовно, з належним аналізом фактичних обставин справи, матеріального і процесуального закону, який підлягає засто­суванню, доказів, досліджених у судовому засіданні. Якщо сторони судового розгляду виявили бажання долучити свої письмові промови в судових дебатах до матеріалів кримінального провадження, суд повинен задовольнити таке кло­потання. Суд повинен стежити за додержанням норм судової етики учасниками судових дебатів і сам дотримуватися їх.

5. Закон не передбачає участь всіх учасників судового розгляду у судових дебатах. Обов'язковою є участь у судових дебатах лише прокурора і захисника, участь інших учасників судового розгляду відбувається відповідно до реаліза­ції ними свого права на це. Ніхто з учасників судового розгляду, яким надано право такого виступу, не може бути позбавлений права виступу у судових де­батах. Позбавлення такого права обвинуваченого є істотним порушення кримі­нального процесуального закону і є підставою для скасування вироку.

6. Якщо в судовому розгляді брали участь кілька прокурорів, у судових де­батах має право виступати один прокурор або кожен із них обґрунтовує у про­мові свою позицію у певній частині обвинувачення. У будь-якому разі у своїй промові прокурор як державний обвинувач повинен привернути увагу суду до основних питань, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

-753

Промова прокурора повинна грунтуватися на доказах, які були дослідженні під час судового розгляду, а не на матеріалах досудового розслідування, відкида-ючи все те, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду та викликає сумніви.

7. У випадку, коли прокурор переконався під час судового розгляду, що вина особи не підтверджується зібраними доказами, він не зобов'язаний брати участь у судових дебатах. Дійшовши такого висновку під час судового розглиду справи, прокурор повинен відмовитися від підтримання державного обвину­вачення шляхом складення і надання суду відповідної вмотивованої постано­ви. Обвинувачення у такому випадку має підтримувати і виступати у судових дебатах потерпілий, його представник та законний представник, якщо вони не відмовилися від підтримання обвинувачення (див. ст. 340 КГЖ).

8. Якщо у справі беруть участь кілька захисників обвинуваченого, то по­слідовність їх виступів у дебатах визначають ці особи за домовленістю між со­бою. Якщо такої домовленості не досягнуто, це питання вирішує головуючий. Аналогічним чином вирішується послідовність виступів кількох потерпілих у справі та інших однойменних представників судового розгляду.

9. Участь у судових дебатах захисника є одночасно його правом і обов'язком. Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 42 КПК це його право, але, водночас, захисник зобов'язаний використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого та з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення, пом'якшують чи ви­ключають кримінальну відповідальність особи (див. ч. 1 ст. 47 КПК). Виступ у судових дебатах є одним з таких засобів, і захисник повинен виголосити за­хисну промову. У випадку неможливості її проголошення він має право надати її у письмовому вигляді і вона долучається до матеріалів кримінального про­вадження. Одночасно брати участь у судових дебатах можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого.

10. Зміст промови захисника визначається позицією його підзахисного та професійним обов'язком в ході критичного аналізу обставин справи та до­сліджених у судовому засіданні доказів аргументовано спростовувати висно­вки обвинувачення, звертати увагу суду на будь-які факти й обставини, які є корисними в правовому сенсі для обвинуваченого. Своєрідність становища захисту в сенсі доказування з давньоримських часів полягає в тому, що дока­зувати повинен той, хто стверджує, а не той, хто заперечує, оскільки за приро­дою речей не може бути доказів для заперечення. У будь-якому випадку тягар доказування лежить на обвинувачеві, і обвинуваченому у випадку його неви­нуватості та його захиснику зовсім не обов'язково це доводити. Тут доречно навести думку видатного українського правознавця кінця XIX ст. О.Ф. Кістя-ківського, який вважав, що обов'язок честі змушує адвоката не стверджувати того, що суперечить процесуальній істині, не застосовувати хитрощів або не­правдивих доказів для доставления торжества захисту, але не можна вважати нечесністю замовчування того, що, якби було зроблено або сказано, могло б

зашкодити обвинуваченому. Обов'язок довести злочин лежить на обвинува­чеві, а не на захиснику.

Таким чином, позиція захисника, матеріалізована в його захисній промові, попри будь-що не може бути відмінною від позиції підзахисного, бо інакше він перетворився б на супротивника довірителя, що є нонсенсом. Правова позиція адвоката, яку він висловлює в захисній промові, - це його думка про обвину­вачення, точка зору на обставини, що підлягають доказуванню, а також на всі інші правові питання, що виникли в ході досудового розслідування й судово­го розгляду кримінального провадження. Позиція адвоката повинна бути саме правовою, тобто він не має перекручувати норми матеріального права і знева­жати правила, приписані нормами процесуального права.

Спираючись на позицію підзахисного, яка в промові адвоката не озвучу­ється, та оцінюючи докази, які були досліджені в судовому засіданні, захисник може відстоювати пропозиції щодо підсумкового рішення суду: постановити ви­правдувальний вирок повністю або за окремими епізодами обвинувачення; за­крити справу за наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК; у разі поста­новления обвинувального вироку з урахуванням наведених захистом аргументів звільнити від відбування покарання; при визначені міри покарання за обвину­вальним вироком урахувати обставини, що його пом'якшують. Водночас, якщо обвинувачений не визнав себе винуватим, захисник не може в судових дебатах зайняти протилежну позицію, оскільки це є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасування вироку. Треба чітко знати, що по­зиція захисника може бути самостійною і різко суперечити позиції обвинуваче­ного, якщо останній визнає себе винуватим, будучи невинуватим (самообмова). Ця етико-правова колізія є цілком допустимою і зрештою вирішується судом.

11. Виступи цивільного позивача, його представника та законного пред­ставника пов'язані з доведеністю вчинення кримінального правопорушення і його цивільно-правовими наслідками. Якщо в судове засідання не прибув ци­вільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає ци­вільний позов без розгляду, крім випадків, коли від них надійшло клопотання про розгляд позову за їх відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний від­повідач повністю визнав пред'явлений позов.

12. У випадках, коли цивільний позов заявив прокурор в інтересах держа­ви або в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповно­ліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні са­мостійно захистити свої права, він у своїй промові стосовно заявленого позову обґрунтовує його підстави та розмір відшкодування..

13. У судових дебатах бере участь і обвинувачений. Ненадання обвинува­ченому права на участь у судових дебатах є порушенням права обвинуваченого на захист. Проте коли обвинувачений за наявності підстав був видалений із залу судового засідання на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 330 КПК), слово у судових дебатах йому не надається і ніяких процесуальних наслідків такі дії суду за собою не тягнуть.

14. Об'єднання в одній промові виступу обвинуваченого в судових деба­тах і проголошення ним останнього слова не допускається.

15. Якщо під час судових дебатів виникла потреба в поданні нових дока­зів, суд відновлює судовий розгляд для з'ясування нових обставин та перевірки їх доказами, після чого знову відкриває судові дебати стосовно додатково до­сліджених обставин і доказів.

16. Після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Виступ у формі репліки відрізняється від інших ви­ступів під час судового розгляду своєю конкретикою і незначним проміж­ком часу, який відведений на його проголошення, коли один учасник судо­вих дебатів відповідає на виступ іншого стосовно основних питань спору між сторонами. Учасник судового розгляду може відмовитись від репліки, обмежитись участю у судових дебатах або, навпаки, підтримати в репліці раніше висунуту точку зору. Кількість реплік законом не передбачена, але вони можуть бути висловлені тільки після закінчення судових дебатів. Пра­во останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. Під час проголошення реплік сторони кримінального провадження не повинні пере­ходити на особистості учасників судового розгляду і мають бути пов'язані тільки з обставинами кримінального правопорушення та з критикою аргу­ментів, які процесуальний супротивник наводив у своєму виступі в судових дебатах.

Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого

Дата добавления: 2015-10-24