Звертання

Звертання — слово (або сполучення слів), що називає особу чи предмет, до яких спрямоване мовлення. Звертання не є членом речення, синтаксично не зв'язане з іншими словами. Звертання виражається

іменником (або іншою частиною мови у значенні іменника) у кличному відмінку:
Щасливі будьте, люди, на землі

Звертання бувають непоширені, як у наведених прикладах, і поширені, якщо є залежні від звертання слова. В усному мовленні вони виділяються паузами, на письмі — комами або знаком оклику.
Шалені бурі, серцю ви миліші, аніж круте мовчання горлове (Стус).
Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока (Вінграновський).

Якщо перед звертанням стоять вигуки О, Ой, які виконують роль підсилювальної частки, то кома після них не ставиться:
Ой дівчино, шумить гай. Кого любиш, забувай (Народна творчість).
О юносте, пора твоя чудова, пора кохання та рожевих мрій (П. Тимочко).

Інші вигуки, що стоять перед звертанням, комами виділяються:
Гей, вітре, гей, вітре, ще грай нам... (Б.-І. Антонич);
Ану, кобзарю, вшквар їм щось таке... (Л. Забашта). Третій, починай пісню!
Ти, назви своє ім'я

14. У родовому відмінку однини іменники ІІ відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю

Закінчення –а, -я	Закінчення –у, -ю
1. Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Андрія, Франка	1. Назва речовини маси, матеріалу: азоту, асфальту, льоду, але хліба.
2. Назви предметів: портфеля, стола, гвинта.	2. Збірні поняття: капіталу, кодексу, тексту.
3. Назви населених пунктів: Воронежа, Житомира, Лондона.	3. Назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має в родовому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Красного Лиману.
4. Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності –ов, -ев (-єв), -ін (-їн): Дінця, Дністра, Тетерева	4. Назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей (крім зазначених) на –а, -я: Амуру, Єнісею, Рейну, Кавказу.
5. Назви мір довжини, ваги, часу: грама, місяця, процента.	5. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, метрополітену, поверху.
6. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, сегмента.	6. Назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, заводу.
7. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, чисельника.	7. Більшість слів із значенням місця і простору: абзацу, майдану, краю.
	8. Явища природи: землетрусу, вітру, туману.
	9. Назви почуттів: болю, гніву, страху.
	10. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, експорту, ідеалу, інтересу, принципу, прогресу, руху.
	11. Терміни іншомовного походження, що означають хімічні або фізичні процеси, частину площі і подібне: аналізу, імпульсу, синтезу; літературознавчі терміни: стилю, сюжету, роману.
	12. Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водопроводу, живопису, родоводу.
	13. Переважна більшість префіксальних іменників із різним значенням (крім назв істот): випадку, прибутку, успіху.

Дата добавления: 2015-10-02