Імена по батькові

При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович.

При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна.

10.

1. Імена, по батькові,прізвища (Олексій Иосипович Кругліков); у складних прізвищах, псивдонімах чи іменах, які пишуться через дефіз, кожна частина починається з великої літери (Іван Семенович Нечуй-Левицький).

2. Назви найвищих державних посад (Президент України).

3. Назви сторін світу у випадках коли вони є і назвами територій (Західна Україна, країни Сходу).

4. Географічні назви (Великі Луки, Європа, Лондон).

5. У документах державного значення слово Закон (коли йдеться про один конкретний закон) пишеться з великої літери. Коли це слово вживається безвідносно до якогось певного закону або виступає в множині, закон (закони). Пишеться з малої літери.

6. У назвах установ і підприємств з великої літери пишеться перше слово - Центральний будинок культури залізничників.

7. Символічна числова назва завжди береться в лапки; перше слово в ній пишеться з великої літери: завод "Червоний гумовик", фірма "Світанок".

11. Написання часток не, ні з різними частинами мови

Написання не, ні разом чи окремо з різними частинами мови залежить від того, чим виступає не, ні – часткою при повнозначній частині мови чи префіксом у слові.

Якщо не є заперечною часткою, то вона з усіма частинами мови пишеться окремо, а якщо префіксом – то разом.

Не пишеться разом: 1)з усіма частинами мови, якщо слово без не не вживаються: негода, неук, негайний, неволити, невтомно; 2) з дієсловами, яким частка не надає нового значення: нездужати (хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити). 3) з іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, дієприкметниками (без залежного слова), якщо з не вони означають одне поняття (до них часто можна дібрати синоніми): несподіванка, невеселий (сумний), недобрий (злий), недалеко (близько), непідписаний документ; 4) у складі префікса недо-, який означає неповноту дії, стану чи ознаки: недобачати (погано бачити), недоїдати (погано харчуватися), недолюблювати (відчувати неприязнь), недоказувати (замовчувати щось), недодивитися (не помітити через неуважність). 5) з деякими службовими частинами мови: неначе, немов, невже, незважати на. 6) при зіставленні непротилежних ознак: Річка нешвидка, а(проте) глибока.

Частка не пишеться окремо:

1. Із дієсловами: не працювати, не спить, не поїдуть, не прислухатися, не доїдати страву, не дочути до кінця та інші.

2. Коли в реченні є протиставлення: Дорога не близька, а така далека; Думки ваші не нові, а давні; Море не чорне, а синє; Не довго він був у полі, а лише три дні.

3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (займенник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк та інші: Ні до чого не здатний керівник; Нітрохи не цікавий фільм; Нікому не відомий; Далеко не гарний; Мені зовсім не рідний; Аж ніяк не приємні спогади.

4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина творить свою долю; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; То не бистра річка клекоче, то шумить старий ліс.

5. При дієсловах і дієприкметниках, що виступають присудками; у дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: Він не може не бачити, як усе змінилось;

6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова: Перед лісом розляглося поле, не засаджене деревами; Ця робота ще й досі не доведена до кінця; Я відклав убік ще не дописану сторінку.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена даним словом: Не близький світ; Не велика пані; Хіба ж це не варто знати?; Ця річечка не широка(заперечення); але: Ця неширока річечка впадає у Дніпро (одне означальне поняття).

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово є (був, була тощо): Цей міст не старий (не є старий);але: Цей міст (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучниками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудковими словами: не гаразд, не досить, не дуже (але недуже дитя – хворе).

Правопис частки Ні Ні пишеться разом: 1) у заперечних займенниках і прислівниках: ніхто, ніякий, нічий, ніде, ніколи; 2) якщо слово без ні не вживається: нікчемний, нічліг, нікчема. Ні пишеться окремо: 1) якщо вживається для заперечення наявності предмета чи ознаки, а також у стійких сполученнях слів: ні краплини, ні риба ні м(ясо, ні живий ні мертвий; 2)якщо виступає у ролі повторюваного сполучника: Ні собі, ні вам я спокою не дам.

12.Правопис складних іменників

Разом пишуться:

а) складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких дієслівного походження: вертоліт, лісосплав, самохід, силосонавантажувач, тепловоз;

б) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрівці, чорногуз, чорнозем;

в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболіз, лісостеп, носоріг, трудодень, шлакоблок (але людино-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник іншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автострадда, велотрек, радіокомітет);

г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, зірвиголова, перекотиполе, пройдисвіт; Непийпиво, Перебийте, Убийвовк (прізвища);

ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятитонка, сторіччя, стоп'ятдесятиріччя, шестиденка;

д) складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, півогірка, пів'яблука; напівавтомат, напівсон; полукіпок, полумисок; перед іменниками — власними іменами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Києва;

є) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурток, вітловодолікування, термогідродинаміка.

Через дефіс пишуться:

а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: купівля-продаж,розтяг-стиск;

б) іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог;

в) іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик.Лисичка-Сестричка;

г) іменники, у яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-тур, дизель-мотор, жар-птиця, козир-дівка, крекінг-процес, свят-вечір, стоп-кран;

ґ) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, генерал-лейтенант, контр-адмірал, прем'єр-міністр, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан;

д) іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, людино-день, тонно-кілометр;

є) складні іменники з" першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер;

є) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-вест, норд-ост;

ж) субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля;

з) скорочені іменники, у яких наводиться початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во —видавництво, д-р — доктор, ін-т — інститут, л-ра — література, т-во — товариство, ф-ка — фабрика;

и) перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою самою другою частиною: кулько й ролико-підшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.

13. І ВІДМІНА

У кличному відмінку однини деякі іменники з пестли­вим значенням, що належать до м’якої групи, мають за­кінчення -ю: мамусю, матусю, бабуню, бабусю, кумасю, доню; частина іменників мішаної групи поряд із закінченням -є може мати закінчення -о: вельможо, тещо, Мишо.

У родовому відмінку множини іменники 1-ї відміни ма­ють переважно нульове закінчення: неділь, калош, круч, хат, хмар, але є іменники з закінченням -ей: мишей, вошей, сви­ней, а також із закінченням -ів: суддів, легенів (і легень), губів (і губ), бабів (і баб).

Дата добавления: 2015-10-02