Караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо во­ни вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепаль­ної зброї (крім'гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухо­вих речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих пред­метів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Підвищена суспільна небезпечність цього злочину пояснюється тим, що з використанням незаконно вилучених вогнепальної зброї, бойових при­пасів та вибухових речовин часто вчинюються тяжкі і особливо тяжкі зло­чини проти найвищих соціальних цінностей: життя, здоров'я, недоторкан­ності та безпеки людей. Тому успішна боротьба з цими злочинами має важ­ливе значення як для охорони громадської безпеки, так і для запобігання іншим більш тяжким злочинам.

2. Предмет злочину — вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мис­ливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоак­тивні матеріали. Вони можуть бути як саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

3. Основною характерною ознакою цих предметів є їх призначення — ура­ження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища (п. З постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речови­нами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. - 2002. - 29 червня-5 липня. - № 26(366). Тому ці предмети мають бути придатними для використання за своїм цільо­вим призначенням.

4. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні пред­мети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, а також для з'ясування їх при­датності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, у справі слід призначити експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з'ясування лише придатності предмета до вико­ристання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста (п. 10 зазначеної Постанови ПВСУ).

5. Якщо винна особа незаконно заволоділа непридатними до використан­ня вогнепальною зброєю, бойовими припасами або їх частинами чи деталя­ми, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, помилково вважаючи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчинене належить розцінювати як замах на заволодіння цими предметами і кваліфікувати за ст. 15 та відповідною частиною ст. 262 КК (абз. 1 п. 23 зазначеної Постано­ви ПВСУ).

6. Незаконне заволодіння завідомо несправною вогнепальною зброєю (на­приклад, учбовою) і приведення її в придатний до використання за призна­ченням стан необхідно кваліфікувати як заволодіння чужим майном та не­законне виготовлення вогнепальної зброї. Так само мають кваліфікуватися дії винного й у тому разі, коли для виготовлення придатної до використан­ня зброї частина деталей була ним викрадена, а решта виготовлена са­мостійно чи придбана будь-яким іншим чином (абз. 2 п. 23 зазначеної По­станови ПВСУ).

7. У разі викрадення складових частин, деталей чи вузлів, комплект яких дозволяє виготовити придатну до використання вогнепальну зброю, дії вин­ної особи слід розцінювати як закінчений злочин і кваліфікувати за ст. 262 КК (абз. 1 п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ).

8. Вогнепальною зброєю вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот то­що) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (поро­ху або іншої пальної суміші) (п. 8. 2 наказу МВС України «Про затверджен­ня Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, пе­ревезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. №. 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574).

9. До вогнепальної зброї як предмета злочину, передбаченого ст. 262 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при зго­ранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних горючих сумішей) (абз. 1 п. 4 зазначеної Постанови ПВСУ).

10. До предмета злочину належить і перероблена зброя, тобто зброя зі зміненим калібром ствола і пристосована для стрільби некаліберними (для неї) кулями, в тому числі і обрізи із гладкоствольної мисливської зброї. Невідповідність обрізів мисливської зброї в ряді випадків може бути вста­новлена лише за допомогою експертного дослідження, бо незначне укорочен­ня ствола зброї, що іноді роблять мисливці для полегшення її ваги,, не має суттєвого впливу на бойові властивості і не перетворює її в обріз.

11. Не належать до предмета злочину пневматична зброя, сигнальні, стар­тові, будівельні, газові пістолети (револьвери), пристрої вітчизняного вироб­ництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засо­би, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей (абз. 2 п. 4 зазначе­ної Постанови ПВСУ).

12. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені ви­буховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивос­тями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, пе­редбаченим статтею 262 КК (п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ).

13. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підрив­ників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкра­дання таких речовин (абз. 2 п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ).

14. Вибухові речовини — це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної ре­акції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них на­лежать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації — по-рохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).

15. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підго­товлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створюва­ти вражаючі фактори — спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду — шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсич­них хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (п. 7 зазначеної Постанови ПВСУ).

,16. Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст. 261- КК.

17. З об'єктивної сторони злочин може виявитися в таких формах: 1) ви­крадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеним шля­хом шахрайства.

18. Поняття викрадення, привласнення, вимагання та заволодіння шля­хом шахрайства аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. коментар до статей 185, 186, 189—191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов'язковою ознакою цього злочину.

19. Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепаль­ної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службо­вим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

20. Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоак­тивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здо­ров'я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юри­дичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ни­ми володіли (п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

21. Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактив­них матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю осо­бою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, на­дані у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо або в якої опини­лись випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно (п. 19 зазначеної Постанови ПВСУ).

22. Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактив­них матеріалів полягає в пред'явленні особі, яка законно чи незаконно ни­ми володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу (абз. 1 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

23. За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інте­ресів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхньо­го майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

24. Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пре­д'явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством (абз. 4 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

25. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомо­гою обману чи зловживання довірою (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

26. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

27. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов'язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевірки пильності або для покарання відповідальних за її збереженість та ін. з подальшим таємним поверненням зброї на те ж саме місце. Тут теж порушується громадська безпека і тому застосовується до винних ст. 262 КК.

28. Суб'єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб'єктом може бути будь-яка особа якій виповнилось 14 років, а при при­власненні та заволодінні предметом злочину шляхом шахрайства — особа, якій виповнилося 16 років. До того ж, суб'єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, в правомірному володінні якої знаходилася вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні ма­теріали.

29. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заво-лодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікується за ст. 410 КК.

30. Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. ко­ментар до частин 1, 2 і 4 ст. 32 КК. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибу­ховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними ма­теріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфіку­вати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного напа­ду або вимагання, поєднаного з насильством (п. 24 зазначеної Постанови ПВСУ).

31. Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змо­вою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

32. Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в ча­стині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм служ­бовим становищем див. коментар до ст. 191 КК. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибухо­вими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем здійснюється внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

33. Про відповідальність за вчинення цього злочину організованою гру­пою див. коментар до ч. З ст. 28 КК.

34. Про відповідальність за розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 187 КК. Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. З ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (п. 18 зазначеної Постанови ПВСУ).

35. Про відповідальність за вимагання вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоак­тивних матеріалів, поєднане з насильством небезпечним для життя і здо­ров'я, див. коментар до ч. З ст. 189 КК і абзаци 3 і 4 зазначеної Постанови ПВСУ).

36. Суб'єктом розбою та вимагання може бути будь-яка особа, якій ви­повнилося 14 років.

37. Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладко-ствольної мисливської) бойовими припасами, вибуховими речовинами, ви­буховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність зло­чинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК (абз. 1 п. 25 зазначеної По­станови ПВСУ).

38. Незаконне заволодіння радіоактивними матеріалами та подальше їх носіння, зберігання, використання тощо слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 262 КК і залежно від наслідків — частинами 1 чи 2 ст. 265 КК (абз. 2 п. 25 зазначеної Постанови ПВСУ).

39. Якщо викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливсь­кої), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів та їх незаконне носіння, зберігання, передача чи збут здійснені для вчинення іншого злочину, такі дії мають кваліфікувати­ся за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 262 і ч. 1 ст. 263 або ст. 265 КК, а також як готування чи замах до вчинення іншого злочину (абз. 1 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).

40. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 257 і 262 або ч. 1 ст. 263 КК, належить кваліфікувати незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибу­хових пристроїв або радіоактивних матеріалів, вчинені з метою організації банди чи використання цих предметів членами вже існуючої банди (абз. 2 п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).

Дата добавления: 2015-10-02