Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював за­грозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 42 КК заподіяння шкоди правоохоронюваним інте­ресам в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільне корис­ної мети не визнається злочином.

2. Коментована стаття формулює нову обставину, а саме: заподіяння діян­ням (дією чи бездіяльністю) шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо во­но було вчинене в умовах виправданого ризику, який відповідно до ст. 42 КК визнається самостійною обставиною, що виключає злочинність діяння. Ме­тою законодавчого закріплення такої норми стала необхідність розвитку прогресу в різних галузях науки і техніки, інших сферах суспільного життя.

3. Під виправданим ризиком розуміється родове поняття, яке об'єднує ви­падки вчинення дій (бездіяльності), які формально підпадають під ознаки окремих злочинів, передбачених статтями Особливої частини КК, та спря­мованих на досягнення значної суспільне корисної мети (суспільне корис­ного результату), досягнення якої (якого) поєднане зі значними матеріаль­ними чи іншими витратами, або взагалі неможливе без завдання певної шко­ди правоохоронюваним інтересам. Тому діяння, пов'язане з ризиком, можна визначити як правомірну поведінку, що зовні підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, пов'язану із заподіянням шкоди пра­воохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільне корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і прийняті особою за­побіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на запобігання шко­ди правоохоронюваним інтересам. За таких умов норма, яка передбачена у ст. 42 КК, має універсальний характер, оскільки може бути застосована до будь-якої сфери людської діяльності.

4. Підставою діяння, пов'язаного з ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 42 КК виступає наявність об'єктивної ситуації ризику, яка свідчить про не­обхідність досягнення значної суспільне корисної мети. Такими визнаються ситуації: 1) наявності небезпеки (наприклад, загроза життю хворого при лікарському ризику; небезпека захоплення території ворогом при військово­му ризику тощо); 2) необхідність одержання нових знань (при дослідниць­кому ризику), отримання оперативної інформації про вчинювані або підго-товлювані злочини (при оперативному ризику); 3) недопущення великих збитків або одержання значної вигоди (при господарському ризику) та ін.

5. Ознаками підстави діяння, пов'язаного з ризиком, та яке призвело до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, є: 1) неможливість досяг­нення значної суспільне корисної мети неризикованою дією (бездіяльністю);

та 2) прийняття особою запобіжних заходів для запобігання завданню чи на­станню шкоди правоохоронюваним інтересам (ч. 2 ст. 42 КК). Отже, у ви­падку, коли особа усвідомлювала, що певна суспільне корисна мета може бути досягнута діями, які не пов'язані з ризиком, і все ж завдала шкоди пра-воохороиюваним інтересам, то вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за умисно завдану шкоду на загальних підставах.

6. Об'єктами, яким завдається шкода діяннями, пов'язаними з ризиком, визнаються будь-які правоохоронювані інтереси (див. п. 5 коментарю до ст. 36 та п. 4 коментарю до ст. 40 КК). Шкода, яка може бути заподіяна у сферах виробництва, наукових досліджень, при здійсненні медичної практи­ки, комерційної діяльності, військової служби тощо, полягає у заподіянні фізичної, моральної, матеріальної чи іншої шкоди особистим та майновим інтересам фізичних та юридичних осіб, громадським інтересам або інтересам держави.

7. Як правило, право на ризик має певний суб'єкт, який професійно зай­мається певним видом діяльності, пов'язаної зі створенням небезпеки за­подіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, і здатний забезпечити до­тримання зазначених у статті умов правомірності заподіяння такої шкоди. Разом з тим, право на ризик мають і інші особи (наприклад, особи, які зай­маються аматорським спортом, аматорські дослідники тощо), і їх вилучення із сфери дії ст. 42 КК не є правомірним.

8. Водночас визначальною умовою правомірності діяння, пов'язаного із ризиком, законодавець визнає, насамперед, вчинення дії (бездіяльності) тільки для досягнення значної суспільна корисної мети (ч. 1 ст. 42 КК). Та­кою метою може бути, наприклад, перевірка нової технології, проведення випробувального польоту, запобігання аварії, необхідність одержання нових знань, застосування нового методу лікування при намаганні врятувати хво­рого, усунення небезпеки захоплення території ворогом тощо. Значущість мети виступає оціночною ознакою, оскільки заподіювана об'єктам криміна­льно-правової охорони шкода була співмірна з нею. Наведена умова збли­жує діяння в ситуації виправданого ризику з крайньою необхідністю. Разом з тим, відмінність полягає в тому, що заподіяння шкоди правоохоронюваним правам та інтересам в ситуації ризику є лише можливою умовою, але не обов'язковою, на відміну від стану крайньої необхідності. Крім того, в ситу­ації виправданого ризику особа сама може створювати небезпеку заподіян­ня шкоди правоохоронюваиим інтересам. Відмова від ризикованого діяння не завжди пов'язана з настанням суспільне небезпечних наслідків, а за крайньої необхідності наслідки є неминучими. Виправданий ризик, як пра­вило, не пов'язаний з екстремальними ситуаціями, які загрожують законним інтересам, що притаманне стану крайньої необхідності. На відміну від край­ньої необхідності, заподіювана шкода при виправданому ризику може бути більшою, ніж відвернута.

9. На відміну від злочинної самовпевненості, коли особа легковажно роз­раховує лише на деякі об'єктивні фактори, що можуть запобігти настанню наслідків, в умовах виправданого ризику особа повинна здійснити достатні заходи для відвернення шкоди охоронюваним кримінальним законом інте­ресам (ч. 2 ст. 42 КК). Тому заподіяння шкоди буде визнаватись злочинним, якщо суспільно небезпечні наслідки настають в результаті ризикованого по­рушення науково і практично обгрунтованих нормативних актів. Наприклад, відсутня ситуація виправданого ризику у випадку, коли машиніст крану для прискорення будівельних робіт намагався підняти вантаж, який перевищу­вав нормативне допустимі межі, що призвело до аварії та загибелі кількох осіб, оскільки в такій ситуації особа порушила конкретні нормативи вико­нання будівельних робіт.

Особа повинна вжити саме тих заходів для запобігання шкоді правоохо-ронюваним інтересам, які у конкретній ситуації ризику залежали від неї і, на її думку, були здатні привести до суспільне корисної мети, при цьому ви­ключивши можливу шкоду. Ці заходи залежать від характеру ризикованої дії (бездіяльності), сфери їх поширення, реальних можливостей самої особи та ін. (наприклад, підготовка та інструктаж обслуговуючого персоналу при дослідницькому ризику, виготовлення або установка необхідного устатку­вання, організація охорони тощо). Ці заходи повинні бути достатніми для запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам та відповідати сучасному рівню науково-технічних знань і досвіду, що дає особі достатні підстави об­ґрунтовано розраховувати на запобігання завдання шкоди правоохоронюва­ним інтересам.

10. Відповідно до ч. З ст. 42 КК обов'язковою умовою визнання заподіян­ня шкоди правомірною при виправданому ризику є відсутність небезпеки, яка завідомо поєднана з загрозою життю інших людей, екологічної катаст­рофи чи інших надзвичайних подій.

Поняття і ознаки катастрофи та іншої надзвичайної події техногенного та природного характеру наводиться в ст. 1 Закону України «Про захист насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру» від 8 червня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 40. - Ст. 337) та див. та­кож ст. 65 Закону України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» від 25 червня 1991 р. {ВВР. - 1991. - № 41. - Ст. 546).

Заподіяння шкоди різноманітним об'єктам кримінально-правової охоро­ни при невиправданому ризику підлягає кваліфікації за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за умисне чи необережне спричинення такої шкоди.

Дата добавления: 2015-10-02