Огляду транспортного засобу

Як правило огляд транспортного засобу проводиться в наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Огляд транспортного засобу, що приймав участь в ДТП, має не менше значення для слідчого, ніж огляд місця події. Огляд транспортного засобу проводиться з метою виявлення слідів, пошкоджень, що виникли внаслідок дорожньої події, встановлення його технічного стану, встановлення механізму ДТП.

Транспорт треба оглядати на тому місці, де він був виявлений після події, оскільки при його пересуванні можуть бути знищені сліди, речові докази, змінено положення важелів керування тощо.

Транспортний засіб після аварії, як правило, зберігає на собі велику кількість слідів, доволі очевидних. Слідчому необхідно звернути увагу на правильну фіксацію положення транспортного засобу на місці пригоди відносно інших нерухомих об’єктів та інших транспортних засобів.

Положення транспортного засобу на місці події фіксується шляхом вимірювання відстані від переднього і заднього правих коліс до узбіччя (тротуару) та від передньої (або задньої) осі до нерухомого орієнтира (лінії «стоп», пішохідного переходу, дорожнього знака та ін.)

Огляд кожного транспортного засобу, що приймав участь у ДТП проводиться окремо, а у подальшому шляхом зіставлення пошкоджень на різних транспортних засобах.

Огляд транспортного засобу проводиться у два етапи: зовнішнього і технічного огляду.

Зовнішній огляд. При зовнішньому огляді необхідно з'ясувати:

- тип, марку, модель, модифікацію транспортного засобу, його номерний знак та номери агрегатів;

- наявність вантажу, його характер, загальна вага і місце знаходження;

- характер, локалізація і розміри пошкоджень, виявлених на транспортному засобі; при описуванні пошкоджень указують відстань від рівня дорожнього покриття та зовнішніх габаритів до початку пошкодження, площу пошкодження, напрямок деформації (спереду назад, зліва направо, справа наліво тощо), глибину деформації, вигляд деформованої ділянки, наявність характерних для контакту з певним предметом ознак, нашарування певної речовини чи відшарування лакофарбового покриття;

- наявність плям крові, волосся, мозкової речовини, частин чи відбитків одягу із зазначенням розмірів і місця знаходження (від рівня дорожнього покриття і зовнішніх габаритів транспортного засобу);

- наявність нашарування землі, листя, трави на зовнішніх деталях транспортного засобу;

- кут, на який повернені передні колеса;

- обстановка в салоні транспортного засобу, наявність предметів, не передбачених комплектацією;

- положення важелів та перемикачів: світла, аварійної зупинки, покажчиків поворотів, склоочисників, передач, ручного гальма;

- наявність на рівних поверхнях у салоні автомобіля слідів рук (на рульовому колесі, важелях, передній панелі, дзеркалах заднього виду, рівних поверхнях дверних ручок тощо).

Технічний огляд. Огляд для встановлення технічного стану транспортного засобу проводиться з участю спеціаліста (працівника ДАІ чи спеціаліста по транспорту). З'ясовується:

1) стан робочого гальма:

- наявність чи відсутність змін конструкції;

- наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень вузлів і деталей;

величина прогинання ременя приводу компресора (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

- величина максимального тиску стиснутого повітря (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

- час досягання максимального тиску повітря (для автомобілів із пневматичним приводом гальм);

- робота контрольних приладів;

- величина ходу штоків гальмових камер (циліндрів);

- наявність чи відсутність підтікання гальмової рідини, місце

підтікання;

- рівень гальмової рідини в бачку головного гальмового циліндра;

- величина вільного ходу педалі робочого гальма;

- величина зазорів між гальмовим барабаном і накладками передніх та задніх гальмових механізмів;

- величина гальмового шляху при швидкості 40 км/год чи величина усталеного уповільнення.

2) стан стоянкового гальма:

- наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

- наявність чи відсутність пошкоджень деталей і вузлів;

- величина ходу важеля до гальмування транспортного засобу;

- величина уклону дороги, на якому утримується транспортний засіб нерухомо з повною масою чи в спорядженому стані.,

3) стан рульового управління:

- наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

- наявність чи відсутність пошкоджень деталей і вузлів;

- наявність чи відсутність підтікання рідини і мастила, місце

підтікання;

- величина натягу ременя привода насоса високого тиску і до

підсилювача руля;

- рівень робочої рідини в резервуарі гідросистеми;

- величина зусилля на ободі рульового колеса при повороті в крайнє праве і ліве положення;

- наявність і величина люфта в рульовому управлінні;

- наявність чи відсутність заїдань і ривків при зміні зусилля на ободі

рульового колеса;

- наявність чи відсутність мимовільного повороту рульового колеса від нейтрального положення до крайніх.

4) стан трансмісії:

- наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

- наявність чи відсутність підтікань рідини в гідроприводі зчеплення;

- наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень деталей трансмісії;

- наявність чи відсутність підтікання мастила на вузлах і деталях трансмісії;

- величина вільного ходу педалі зчеплення;

- ступінь роз'єднання двигуна від трансмісії (при увімкненому двигуні);

- величина сумарного люфта трансмісії.

5) стан ходової частини:

- комплектації шин по осях і бортах, тип рисунка і група відновлення кожної шини, модель і номер кожної шини;

- наявність чи відсутність на покришках шин місцевих пошкоджень, їх характер, розміри, місце розташування, вигляд;

- тиск повітря в кожній шині;

-величина висоти рисунка протектора кожної шини;
- надійність кріплення коліс на маточині;

- наявність чи відсутність пошкоджень елементів підвіски і
надійність кріплення деталей.

6) стан системи освітлення і сигналізації:

- наявність чи відсутність змін у конструкції системи;

- відповідність розсіювачів і електроламп на світлових приладах вимогам заводу-виготовлювача;

- робота фар головного світла;

- робота протитуманних фар і правильність їх установки;

- робота габаритних передніх і задніх ліхтарів;

- робота передніх і задніх ліхтарів покажчиків і повторювачів повороту;

- частота проблисків покажчиків поворотів: час із моменту увімкнення покажчика до появи першого проблиску;

- робота ліхтаря сигналу гальмування;

- робота ліхтаря заднього ходу;

- робота ліхтаря освітлення номерного знака;

- наявність сигналізаторів увімкнення світлових приладів, що знаходяться в кабіні;

- наявність чи відсутність склоочисників вітрового скла;

- наявність чи відсутність системи подачі води на вітрове скло;

- частота переміщення щіток по мокрому вітровому склу;

- якість очищення вітрового скла за величиною подвійних ходів

щіток.

Окрім того, з'ясовується наявність і стан дзеркал заднього виду, технічний стан механізму закривання дверей, наявність на пульті управління датчика про закриття дверей, наявність у кузові вантажного автомобіля обладнання для перевезення людей.

Разом із спеціалістом може бути здійснена перевірка:

- дії гальм під час руху (ефективність їх застосування);

- дії рульового управління під час руху;

- дії освітлення під час руху.

Незалежно від того, виїхав на місце події слідчий чи інспектор ДАІ, його огляд повинен бути проведений достатньо якісно, з дотриманням певних правил.

Цілком зрозуміло, що виникає питання про якість фіксації результатів огляду місця події. Одним ізспособів фіксації результатів огляду є складання протоколу огляду та фіксація на носіях інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії (ст. 103 КПК України).

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Підготовка, вимоги, порядок складання та додатки до протоколів передбачені ст.ст. 104-106 КПК України Див. додаток № 25.

Слідчий експеримент (ст. 240)

Метою проведення слідчого експерименту є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (ст. 240 КПК).

Сутність слідчого експерименту полягає у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, а також проведенні необхідних дослідів чи випробувань (ст. 240 КПК).

Учасниками слідчого експерименту можуть бути особи, які приймають рішення про проведення і проводять дану слідчу дію слідчий – службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, провадити досудове розслідування кримінальних правопорушень (ст.3 КПК).

Відповідно до ст. 40 КПК слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Стосовно провадження слідчих дій слідчий уповноважений: 1 проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених КПК; 2 доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 3 звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукові) дії (при проведенні слідчого експерименту проведення його з проникненням у житло чи інше володіння особи, якщо особа на це не дає згоду); 4. У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій, слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед вищестоящим прокурором, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.

Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Прокурор – Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень (ст. 3 КПК). Прокурор, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора (ст. 36 КПК).

Стосовно провадження слідчих дій повноваженнями прокурора є: 1) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; 2) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 3) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; 4) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

Керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, та його заступники, які діють у межах своєї компетенції (ст. 3 КПК).

Керівник органу досудового розслідування стосовно провадження слідчих дій уповноважений: погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

Оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу набуває повноважень слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом (ст. 41 КПК).

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок (особи, які є активними учасниками експерименту і будуть вчиняти діє спрямовані на перевірку можливості їх вчинення, відтворення дій, проведення випробувань), захисник, представник, законний представник адвокат як особи що представляють чи захищають інтереси вищевказаних осіб. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста (ст. 240 КПК): судово-медичний експерт, лікар, психолог, педагог, особа, що застосовує фото, відезйомку. Крім того поняті (участь яких не обов’язкова, якщо ведеться відео фіксація дії).

Порядок і умови проведення слідчого експерименту.

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, а також відповідальність, встановлена законом: потерплому, свідку, їх представникам та законним представникам, понятим, спеціалісту, перекладачеві.

Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. При проведенні експерименту з неповнолітнім (малолітнім) він не може тривати більше ніж дві години на день і не більше ніж одну годину без перерви.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб: заподіяння смерті тілесних ушкоджень, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода майну особи.

Так, відповідно до ст. 11 КПК: під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність, зокрема пов’язані з натуралізацією дій при розслідуванні справ про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Крім того, відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, а саме: отримані внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини.

До суттєвих порушень прав людини і основоположних свобод, відносять зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (слідчий експеримент з проникненням до житла чи іншого володіння особи, що не дала на це згоду); 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;3) порушення права особи на захист (проведення без участі захисника чи адвоката, представника чи законного представника у випадках обов’язкової участі); 4) отримання показань від особи, яка не була повідомлена про своє право не давати показання (підозрюваний, свідок, потерпілий); 5) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Такі докази, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, коли вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного суттєвого порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Слідчий експеримент, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Відповідно до ст. 220 КПК клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься мотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право висловлювати свої пропозиції та зауваження щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, а також вимагати від слідчого, прокурора, іншої особи, яка її проводить, дотримання вимог КПК, які регулюють її проведення. Пропозиції та зауваження особи, що ініціювала проведення слідчої (розшукової) дії, є обов'язковими для врахування слідчим, прокурором, іншою особою, крім випадків, коли такі пропозиції чи зауваження суперечать вимогам цього Кодексу або явно не відповідають меті проведення слідчої (розшукової) дії.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Згідно зі ст. 13 КПК Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених законом.

Так, відповідно до ст. 233 КПК слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. При проведенні слідчого експерименту таких дій не передбачається

Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитись вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Згідно зі ст. 103 КПК можуть бути застосовані такі форми фіксування дій під час проведення слідчого експерименту: протокол, запис за допомогою технічних засобів.

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час слідчого експерименту, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим, за винятком коли слідчий виніс постанову про обмеження права застосовувати фото чи відеофіксаціїю слідчої дії.

Про застосування технічних засобів фіксування під час слідчого експерименту заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, коли воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за виключенням випадків, коли сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними (ст. 107 КПК).

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі, з відміткою засобу фіксації та носія інформації.

Протокол досудового розслідування складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника) (ст. 104 КПК).

Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об'єктів, речі і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків (ст. 105 КПК).

Протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення Див. додаток № 28.

До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії (ст. 106 КПК).

Освідування особи (ст.241)

Освідування – це слідча дія, яка полягає у огляді тіла живої людини, з метою виявлення у підозрюваного, свідка чи потерпілого слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу, яке здійснюється слідчим та прокурором.

Об’єктом освідування є: особа підозрюваного; свідка; потерпілий. Суб’єкти які мають право проводити освідування: слідчий прокурор, лікар, судово-медичний експерт

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора, яка перед початком освідування пред’являється особі, яка підлягає освідуванню.

Для проведення освідування слідчий, прокурор зобов'язаний запросити незаінтересованих осіб (понятих). Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Після цього як постанова оголошена особі пропонується пройти освідування добровільно, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

Завдяки освідуванню можуть бути з’ясовані такі питання: чи є на тілі освідуваної особи особливі прикмети, які саме і де; чи є на тілі освідуваної особи які-небудь пошкодження і де; чи є на тілі або одязі освідуваної особи частинки тих чи інших речовин, які вона могла зберегти на собі при тих чи інших обставинах; чи є на тілі або одязі освідуваної особи ознаки професійної приналежності та ін.

Освідування супроводжується оглядом одягу, який має на собі освідувана особа, та проводиться у такій послідовності: спершу оглядаються незакриті одягом частини тіла; потім – за необхідності – одяг; а далі – інші частини тіла освідуваного.

Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Якщо освідування яке проводить слідчий, прокурор вимагає оголення освідуваної особи, слідчий повинен бути тієї ж статі, що і освідувана особа.

Під час освідування не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи, або небезпечні для її здоров’я.

Для проведення освідування прокурор має винести постанову про проведення вказаної слідчої дії. У постанові повинні бути вказані обставини справи, підстави для проведення освідування та визначено види освідування, особу, яка буде проводити освідування, особу яка буде підлягати освідуванню.

Для проведення слідчої дії особа викликається повісткою. Перед початком освідування слідчий повинен встановити особу, що прибула для проведення дії, їй пред'являється постанова прокурора.

Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування. Якщо особа відмовилась проходити освідування, воно проводиться примусово. Для цього можуть бути запрошені працівники ОВС. Однак, якщо освідування полягає в огляді при якому оголюється особа представники ОВС повинні бути тієї ж статті.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи: образливі висловлювання, непристойні дії або небезпечні для її здоров'я: для прикладу оголення тіла у кліматичних умовах, що можуть призвести до захворювання. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. У таких випадках доцільно запросити спеціаліста, якщо пов’язане з оголенням тіла то спеціаліст має бути тієї ж статті що й освідуваний.

Зображення, та інші носії інформації, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

За результатами освідування складається протокол з дотриманням ст. 104 КПК Див. додаток № 29, який повинен складатися з:

- вступної частини, яка повинна містити відомості про (місце, час проведення та назву процесуальної дії;особу, яка проводить процесуальну дію (її прізвище, ім'я, по батькові, займана посада)); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (їх прізвище, ім'я, по батькові, дата народження та місце проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації; характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

- описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій - порядок огляду особи, її частин тіла; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи: виявлення тілесних ушкоджень, індивідуальних ознак (татуювань, родимих плям, вад тіло будови), залишків речовин біологічного чи іншого походження;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника).

За необхідності під час проведення освідування здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

Дата добавления: 2015-10-02