Фельдшерсько-акушерський пункт

На невеликих підприємствах та в умовах сільської місцевості на відповідній території для надання медичної допомоги населенню створені фельдшерсько-акушерські пункти. При формуванні мережі ФАПів враховують чисельність населення в конкретному поселенні, а також відстань від нього до пунктового села. Згідно з діючими нормативами, ФАПи можна організовувати в селах, що знаходяться на відстані 6 км і більше від пунктового села з населенням менше 300 чоловік, а також на відстані не менше 2 км від пунктового села з чисельністю населення 700 і більше жителів. В окремих випадках фельдшер може замінити лікаря в здоровпункті, амбулаторії, тимчасово завідувати сільською лікарською дільницею. При невеликих лікарнях фельдшер може здійснювати чергування в лікарні, приймальному відділенні.

В умовах фельдшерсько-акушерського пункту всю хірургічну роботу виконують в одній кімнаті. Тут поміщають стіл з інструментами, перев'язуваль­ним матеріалом і медикаментами. На перев'язувальному столі повинно бути завжди достатня кількість стерильних інструментів (10-15 пінцетів, 5-10 кро­воспинних затискачів, 2-4 пари ножиців, 2-3 скальпелі, 2-3 шпателі). В міру забруднення інструментів їх дезінфікують, миють і знову стерилізують.

У цій же кімнаті поміщають кушетку для огляду хворих, яку відгороджу­ють ширмою. У кімнаті повинно бути відро і таз для брудних пов'язок, уми­вальник для миття рук.

Обов'язки фельдшера

Основним завданням роботи фельдшера і акушерки є: здійснення лікуваль­но-профілактичної допомоги населенню, проведення амбулаторного прийому, надання допомоги хворим вдома, виконувати призначення лікарів, своєчасне надання першої медичної допомоги, діагностика хірургічних захворювань або припущення про їх наявність та направлення таких хворих у лікарню. Фельд­шер і акушерка повинні швидко та кваліфіковано надавати першу медичну до­помогу потерпілим з ушкодженнями та своєчасно організовувати транспор­тування таких хворих у лікувальний заклад. Поряд із цим, фельдшер і акушер­ка приймають участь у диспансеризації хворих на хронічні захворювання, направляють на операцію диспансерних хворих із грижами, варикозним роз­ширенням вен, захворюваннями артерій кінцівок, а також хворих із пухлина­ми різних локалізацій. Організовують огляди та консультації при планових виїздах лікарів на дільниці, а також експертизу тимчасової втрати працездат­ності. Під керівництвом лікаря, а в окремих випадках і самостійно, фельдшер і акушерка має право виконувати такі маніпуляції та операції: видалення сто­ронніх тіл із м'яких тканин, перев'язку кровоточивої судини, первинну оброб­ку і накладання шкірних швів на рану, розкриття поверхневих гнійників (підшкірного панарицію, абсцесу, тощо). Фельдшер і акушерка мають право пунктувати вени, брати з них кров для досліджень; вводити лікарські засоби підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно; вправляти нескладні виви­хи, накладати гіпсові пов'язки; проводити місцеву анестезію за допомогою хлоретилу, змазування розчином новокаїну, лідокаїну та їх введення. Вони повинні володіти методикою тампонади при носових, маткових кровотечах, уміти провести катетеризацію м'яким катетером сечового міхура, промити шлунок, виконати будь-яку клізму (очисну, сифонну), надати невідкладну медичну допомогу при нещасних випадках (травмі, отруєнні, утопленні, асфіксії і т. ін.); володіти прийомами реанімації, закритого масажу серця і штучного дихання. Фельдшер і акушерка під безпосереднім керівництвом лікаря можуть асистувати на операціях, переливати кров та її компоненти, проводити не­складні види наркозу (інгаляційний, внутрішньовенний). Фельдшер і акушер­ка можуть виконувати обов'язки операційної сестри, анестезистки, маніпуляційної сестри тощо.

Особлива відповідальність покладається на фельдшера й акушерку ФАПу з профілактики захворюваності, травматизму. Вони повинні аналізувати при­чини їх виникнення. Крім цього, фельдшер і акушерка проводять санітарно-освітню роботу. З огляду на це вони повинні володіти знаннями з основних питань хірургії, невідкладної допомоги при захворюваннях і травмах, їх ліку­вання та профілактики.

1.10.3. ОРГАНІЗАЦІЯ.АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛШІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Порядок прийому хворих і проведення невідкладних і планових операцій

У хірургічних відділеннях поліклінік, амбулаторій і диспансерів здійсню­ють обстеження і лікування хворих, які не потребують госпіталізації.

Хірурги поліклініки проводять амбулаторний прийом, обстежують хво­рих, встановлюють діагноз захворювання, виконують невеликі операції, пере­в'язки, обслуговують хворих вдома, проводять консультації та консерватив­не лікування. Хворих, які потребують великих і складних оперативних втру­чань, направляють у хірургічні відділення лікарень. Із невідкладних хірургічних втручань і маніпуляцій у хірургічному кабінеті (відділенні) поліклініки вико­нують: первинну хірургічну обробку невеликих ран кінцівок і тулуба (при відсутності травмпунктів), зупинку кровотечі з поверхневих судин, вправлення свіжих неускладнених вивихів кісток, розкриття невеликих гнійників (панари­цію, абсцесу, фурункула), новокаїнові блокади, імунізацію хворих проти прав­ця та ін. У плановому порядку в поліклініці проводять: видалення невеликих доброякісних пухлин шкіри і підшкірної жирової клітковини (атероми, ліпоми тощо, крім пігментованих невусів і гемангіом); пункцію синовіальних сумок, пункцію суглобів, видалення врослого нігтя, лігатур і т. ін. Усі видалені при операціях патологічні тканини направляють для гістологічного, а отриманий ексудат - для бактеріологічного і цитологічного досліджень. Крім оператив­ного та консервативного лікування, в тому числі доліковування і реабілітації виписаних із стаціонару хворих, хірург поліклініки направляє їх на лікування й обстеження у хірургічні стаціонари лікарень. При наявності гострого хірур­гічного захворювання внутрішніх органів (гострого апендициту, холецисти­ту, проривної виразки шлунка та ін.) хірург, фельдшер або медична сестра викликає машину швидкої допомоги. В обов'язки працівників хірургічного ка­бінету поліклініки входить: експертиза тимчасової непрацездатності хворих; медичний огляд тих, хто влаштовується на роботу, навчання; проведення кон­сультацій в інших кабінетах поліклініки або вдома та ін.

Основним медичним документом у поліклініці є індивідуальна карта амбулаторного хворого. Паспортні дані в карту записує медична сестра, дані медичного огляду - лікар або фельдшер. Ця карта є єдиною для всіх спеці­алістів поліклініки і передається в той кабінет, куди направляється хворий. У карту записують результати спеціальних методів дослідження (ЕКГ, ендос­копії, рентгенологічного, лабораторного тощо), результати консультацій, ви­писки із стаціонару, протоколи операцій і т. ін.

Крім амбулаторної карти, ведеться декілька реєстраційних журналів: розхід перев'язувального матеріалу, спирту, медикаментозних засобів тощо.

Слід зазначити, що за останні роки хірургічна діяльність у поліклінічних умовах значно активізувалась, розширився об'єм оперативних втручань. При багатьох поліклініках створені денні стаціонари, які дають змогу ефективні­ше оздоровлювати хворих із більш складними хірургічними захворюваннями і травмами в амбулаторних умовах, що зменшує економічні затрати та дозво­ляє знизити рівень післяопераційних ускладнень.

1.10.4. ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ

Важливою складовою діяльності фельдшера й акушерки є профілактика хірургічних захворювань та здійснення диспансеризації населення. Основною метою диспансеризаціїє активне виявлення, планове оздоровлення та реабілі­тація хірургічних хворих.

Диспансеризацію і реабілітацію хірургічних хворих здійснюють за допомо­гою лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та соціально-економіч­них заходів.

Засоби диспансеризації

Головними засобами диспансеризації є:

1) огляд та обстеження хворих і здорових;

2) взяття на облік та систематичне спостереження;

3) лікування та реабілітація хворих;

4) рекомендації з працевлаштування;

5) виявлення шкідливих факторів у розвитку захворювань;

6) активна постановка пи­тань перед адміністрацією про створення нормальних умов праці і життя;

7) проведення лікувально-оздоровчих заходів із використанням санаторіїв, баз відпочинку, лікувальної фізкультури, раціонального режиму життя.

Групи диспансеризації хірургічних хворих

На основі всебічного обстеження виділяють три групи населення: Д-І -здорові; Д-ІІ - практично здорові (особи, у яких захворювання не загострюва­лося протягом декількох років); Д-ІІІ - хворі.

Диспансерному спостереженню підлягають хворі Д-Ш з такими хірургічни­ми захворюваннями:

1) грижами;

2) хронічним апендицитом;

3) ускладненою виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (кальозні, пенетруючі виразки, пілоростеноз і т. ін.);

4) гемороєм;

5) випаданням прямої кишки;

6) облі­теруючими захворюваннями артерій;

7) варикозним розширенням вен;

8) трофіч­ними виразками;

9) хронічним тромбофлебітом;

10) хворі після великих опе­рацій на грудній, черевній порожнинах і т. ін.

Диспансерному спостереженню підлягають допризовники з хірургічними захворюваннями, з приводу яких необхідно провести оздоровлення в короткі терміни, до призову у військо.

Усі хворі з пограничними захворюваннями знаходяться на диспансерному обліку у терапевтів (хронічним холециститом, панкреатитом, захворювання­ми легень нетуберкульозної етіології та ін.).

Інваліди Великої Вітчизняної війни, особи, що потерпши від аварії на Чорнобильській АЕС, онкологічні хворі (включаючи осіб із передпухлинними захво­рюваннями), а також хворі на кістково-суглобовий туберкульоз, підлягають диспансерному спостереженню в спеціальних лікувально-профілактичних зак­ладах (шпиталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, радіаційний, онкологіч­ний, туберкульозний диспансер і т. ін.), куди вони повинні направлятись для ак­тивного лікування і реабілітації. При відсутності таких спеціалізованих ліку-вально-профілактичних закладів всі хворі з хірургічною патологією знаходяться під диспансерним наглядом у хірурга амбулаторії або регіонарної поліклініки.

Відбір хворих для диспансерного спостереження проводять лікарі за ак­тивною участю фельдшера та акушерки. Періодичність оглядів хворих, які знаходяться на диспансерному обліку - один раз на шість місяців. Хворі з су­динною патологією, крім варикозного розширення вен, повинні оглядатися один раз у 2-3 місяці. Хворі з варикозним розширенням вен, одиничними поліпами товстої кишки, а також хворі, оперовані з приводу одиничних тубулярних аденом, - один раз у рік

Здійснюючи плановий патронаж, фельдшер, акушерка повинні налагодити тісний контакт із хворим, уміти давати оцінку його стану здоров'я, проводити спостереження за перебігом хвороби, виконувати лікарські призначення, своєчасно направляти хворих на активне (оперативне) лікуван­ня тощо. При проведенні диспансеризації вони повинні приділяти велику ува­гу проведенню санітарно-освітньої та профілактичної роботи.

Тривалість диспансерного спостереження за хірургічними хворими зале­жить від ефективності проведення лікувально-профілактичних заходів, харак­теру перебігу та прогнозу захворювання.

Для оцінки результатів диспансеризації та стану кожного хворого запов­нюється індивідуальна карта амбулаторного хворого (форма № 25), яка по­значається літерою "Д" (диспансеризація). Крім того, на кожного диспансер­ного хворого заповнюється контрольна карта диспансерного спостереження, куди періодично (не менше 2 разів на рік) вносяться дані, на основі яких готу­ють етапний епікриз або заключення.

Показники ефективності диспансеризації

Головними показниками ефективності диспансеризації є:

1) дані про оздо­ровлення вперше виявлених хворих і тих, що знаходяться тривалий час на дис­пансерному обліку;

2) дані про перебіг захворювання (одужання, покращення, погіршення, без змін, летальність);

3) кількість випадків і днів непрацездат­ності, виходів на інвалідність.

У випадку повного одужання хворий знімаєть­ся з диспансерного обліку. Слід відмітити, що своєчасна, якісна, раціональна і планомірна диспансеризація має важливе значення в лікуванні хворих: змен­шуються затрати на оздоровлення, зменшується кількість випадків тривалої непрацездатності та виходу на групу інвалідності, знижується летальність від хірургічних захворювань.

Дата добавления: 2015-10-02