Варикозне розширення вен нижніх кінцівок

Варикозна хвороба нижніх кінцівок або варикозне розширення вен нижніх кінцівок – це розширення поверхневих вен, яке супроводжується недостатністю клапанів вен та порушенням кровоплину по них. Це найпоширеніше захворювання периферичних судин. Згідно з даними епідеміологічних досліджень, різні форми цього захворювання зустрічаються у 26-28% жінок та 10-20% чоловіків працездатного віку.

Варикозна хвороба поверхневих вен нижніх кінцівок є поліетіологічним захворюванням. Виділяють сприятливі й призвідні фактори.

Сприятливими є ті фактори, які викликають морфологічні й функціональні зміни в стінках поверхневих вен і їх клапанах, що у свою чергу, призводить до подальшого виникнення розширення вен.

Призвідними є фактори, внаслідок яких підвищується тиск у поверхневій венозній системі або в якому-небудь її відділі, і таким чином вони сприяють розширенню просвіту вен й утворенню вузлів.

Сприятливі фактори: слабкість м’язово-еластичних волокон стінок поверхневих вен і неповноцінність їх клапанного апарату можуть бути уродженими (конституційно-спадковими) і набутими.

Мають право на життя нейротрофічна (порушення іннервації), ендокринна й аутоімунна теорії виникнення захворювання, вплив глибокої фасції гомілки на венозний відтік з нижніх кінцівок.

Порушення іннервації вени призводить до зниження її тонусу, потім - до дегенеративних змін м’язово-еластичних елементів стінки судини, так як і слабкість глибокої фасції гомілки, що порушує умови венозного відтоку в кінцівці.

Суть ендокринної теорії виникнення варикозної хвороби полягає у зниженні загального тонусу поверхневих вен нижніх кінцівок у наслідок нейтралізації гормонів передньої частки гіпофіза (вазопресину) і у безпосередньому впливі циркулюючих у крові гормонів і гормоноподібних речовин на венозну стінку.

Можливо, мають значення й імунопатологічні реакції, які виникають за принципом антиген-антитіло і призводять до руйнації колагенових структур сполучної тканини, зниження стійкості венозної стінки.

До призвідних факторів відносять утруднення відтоку крові з венозної системи нижньої кінцівки; скид крові з глибокої венозної системи в поверхневу і скид крові з артеріальної системи в поверхневі вени по артеріовенозних комунікаціях.

Клінічна симптоматика. Скаргами (суб'єктивними ознаками), відносно специфічними для хронічної венозної недостатності, слід вважати: біль в литкових м’язах (тупий, ниючий); важкість в литкових м'язах; стомлюваність ніг (зниження толерантності до статичних навантажень); свербіж, печіння; набряки або пастозність у ділянці гомілковоступневого суглоба, що збільшуються до кінця робочого дня і зникають або зменшуються після нічного відпочинку.

Хоча характеристики цих скарг можуть бути досить варіабельними, зазвичай відмічаються такі закономірності:

- вони посилюються при недостатній активності м'язової помпи гомілки (тривале положення «стоячи» чи «сидячи») або при кінці дня;

- регресують при м'язовій активності гомілок, після відпочинку в горизонтальному положенні чи при використанні медичних компресійних виробів; можлива сезонна й щомісячна зміна інтенсивності проявів венозної недостатності; у жінок молодого й середнього віку скарги можуть посилюватися перед менструацією.

Під час огляду виявляють помірне або різко виражене розширення поверхневих вен, пігментацію шкірних покривів, явища сухої та вологої екзем, трофічні виразки, лімфостаз, вогнища атрофії шкіри, гемосидерозу, дерматосклерозу. Трофічні виразки при варикозній хворобі особливо часто розвиваються на передній медіальній поверхні нижньої третини гомілки.

При пальпації варикозно розширені вени напружені, туго-еластичної консистенції, стінки великих вен склерозовані, спаяні із шкірою, шкіра в ділянці трофічних розладів не береться в складку. При випорожненні вузлів на поверхні шкіри пальпаторно визначають болючі заглибини.

Класифікація

Виділяють 2 стадії варикозної хвороби поверхневих вен:

1. Стадія компенсації (А і Б).

2. Стадія декомпенсації: а) з трофічними порушеннями; б) без трофічних порушень.

Ускладнення (кровотеча чи тромбофлебіт) можуть виникати в будь-якій стадії, трофічна виразка розвивається тільки в стадії декомпенсації.

Стадія компенсації. А. Варикозне розширення вен при відсутності клінічних проявів клапанної недостатності основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.

Б. При проведенні функціональних проб виникає клапанна недостатність основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.

Загрозливі стани при варикозному розширенні вен, які вимагають обов’язкового звернення до лікаря:

- кровотеча iз варикозного вузла або виразки.

- гострий тромбофлебіт (тромбоз на фоні запалення стінки вени) поверхневих вен з нижче переліченими ознаками:

- поява болю за ходом поширеної судини;

- гіперемія шкіри;

- наявність щільного болючого тяжу за ходом поширеної судини;

- локальний набряк кінцівки;

- в подальшому за ходом тромбованої вени з'являються дрібноточкові крововиливи, незначна пігментація шкіри.

Геморой

Це розширення гемороїдальних судинних сплетень прямої кишки. У механізмі виникнення геморою лежить патологія кавернозних судинних утворів, закладених в процесі нормального ембріогенезу у підслизовому шарі дистальної частини прямої кишки. Окрім судинного, в патогенезі геморою більшу роль відіграє м’язово-дистрофічний фактор. В основі першого лежить дисфункція судин, яка призводить до посиленого притоку артеріальної крові в кавернозні тільця та до зменшення відтоку по кавернозних венах, що збільшує їх розміри й веде до розвитку геморою. Іншим провідним фактором є дистрофічні процеси у поздовжньому м’язі підслизового шару прямої кишки, які утримують гемороїдальні вузли в анальному каналі. Під дією несприятливих факторів відбувається збільшення гемороїдальних вузлів, їх зміщення у дистальному напрямі та випадіння з анального каналу.

Вищевказані порушення виникають частіше у чоловіків. До розвитку геморою призводять важка фізична праця, куріння, хронічні закрепи, зловживання алкоголем та гострою їжею, вагітність, малорухомий спосіб життя.

Дата добавления: 2015-10-24