Фармацевтична опіка при лікуванні термічних опіків

1. Опіки дітей до одного року потребують консультації лікаря;

2. Не допустиме самостійне розкривання міхурів (інфікування!);

3. Після сонячних опіків людина потребує пиття рідини у великій кількості.

4. Попечену поверхню берегти від сонця, високої температури.

5. При лікуванні опіків перевагу надавати декспантенолу.

6. Пам’ятати про можливі алергічні реакції від препаратів (метилурацил, етоній, декспантенол тощо).

При хімічних опіках слід довго промивати уражену поверхню (див вище.), не накладати жирові пов’язки чи мазі, оскільки хімічна речовина може продовжувати всмоктуватися. Коли опік був викликаний органічними сполуками алюмінію, слід промивати не водою, а спиртом чи бензином, бо можливе само загорання. При опіках, викликаних сірчаною кислотою, теж не слід промивати шкіру водою, бо виділяється тепло і посилюється опік. Опіки фосфору обробляють у темному приміщенні, бо при денному світлі фосфору не видно.

Заходи першої допомоги при обмороженнях. У першу чергу слід максимально швидко відігріти обморожені ділянки, щоб покращити циркуляцію крові в них (погрузити обморожені ділянки тіла в слабкий розчин калію перманганату з температурою 42-44^оС на 20 хвилин, висушити, накласти асептичну пов’язку і тепло накрити). Коли неможливо зігріти теплою водою, слід розтирати уражені місця спиртом, горілкою, уникнувши механічних пошкоджень й інфікування. За час зігрівання шкіри може появитися біль, який треба зняти анальгетиками (парецетамолом, кислотою ацетилсаліциловою).

Замерзання – це стан людини при тривалому перебуванні в середовищі з температурою менше 14^оС в стані порушеної терморегуляції (алкогольне сп’яніння, отруєння). Воно має 4 ступені – від стану зі спутаною свідомістю і температурою в прямій кишці 34^оС до відсутньої свідомості з широкими зіницями, пульсом лише над великими артеріями і температурою в прямій кишці нижче 27^оС.

Перша допомога при замерзанні. При переохолодженні треба швидко зігріти хворого – перенести у тепле приміщення, обложити теплими грілками, напоїти гарячим чаєм, помістити в теплу ванну з температурою води 40^о С на 30–40 хвилин. Коли пацієнт буде у свідомості, він підлягає госпіталізації.

Фармацевтична опіка лікуванні обморожень. Не розтирати уражену ділянку тіла снігом (можливість травмувати й інфікувати шкіру). Не поміщати уражені ділянки у холодну воду.

Обморожену ділянку тіла у дитини слід показати лікарю.

Загальними рекомендаціями для пацієнтів з вугровою висипкою є дотримання гігієни шкіри, але не зловживати частим миттям з милом (не більше 2 разів на день), не зловживати сонячним опроміненням, повноцінне багате на вітаміни А і групи В харчування, зменшити кількість йодвмісних продуктів, не користуватися жирними кремами, не видавлювати прищі й “чорні точки”.

Лікування вугрів може бути місцевим і загальним у залежності від важкості стану. При легких формах хвороби використовують лише місцеву терапію (кератолітичні, антимікробні і стимулюючі мітози епітелію препарати). У тяжких випадках (запалення і кисти) приєднують системне лікування – пероральні рецептурні засоби – антибіотики, гормональні препарати і сорбційно-детоксикаційну терапію.

Кератолітичні засоби зм’ягшують роговий шар шкіри, сприяють відлущенню його разом з закупореним вустям залоз, здійснюють антибактеріальну активність. Це бензоїлу пероксид, кислота саліцилова 1% розчин, мазь сірчана проста 33%, резорциному спиртовий розчин 1%, третиноїн (кислота ретинолова) – у розчині 0,05% і 0,1% і кремі 0,05%, калію гідрохінолін.

Антибактеріальні засоби видозмінюють мікрофлору шкіри, впливаючи особливо на пропіонобактерії. Використовують триклозан (оксигель для умивання 3% розчин), кислоту азелаїнову (крем 20% скінорен), етил лактат (етанол здійснює антимікробну дію, молочна кислота змінює рН шкіри і унеможливлює розвиток пропіонобактерій).

Сорбційно-детоксичні препарати виводять токсичні продукти обміну речовин і токсини бактерій, нормалізують роботу сальних і потових залоз шкіри. Це гідрогель метилкремнієвої кислоти (ентеросгель).

Фармацевтична опіка при лікуванні вугрів полягає в лікуванні на самому початку захворювання (комедони) і триває кілька місяців. Не рекомендується УФО шкіри. Косметика не повинна бути жирною. Не можна видавлювати елементи вугревої висипки, але двічі на день використовувати антибактеріальний гель для умивання.

Провізор повинен попередити пацієнта, що кератолітики на перших порах терапії (2 тижні) дають погіршення стану – посилення висипки,тому не слід відміняти лікування. Їх не слід наносити на вологу шкіру, бо вони посилюють печіння.

При тривалому лікуванні саліциловою кислотою можливе виникнення системних побічних ефектів – шум у вухах, болі в епігастрії тощо. Застосовують 1 раз на добу протягом 8 – 10 тижнів, але не більшне 12 тижнів. Перед початком слід провести пробу – нанести на шкіру в ділянці зап’ястя і провести через 48 год. контроль. Можливе псевдо-погіршення на початку лікування, яке пов’язане із посилення лущення шкіри на уражених ділянках.

Загальні рекомендації для пацієнтів з герпесом:

- зменшити кількість контактів з іншими людьми, особливо дітьми (інфекція передається повітряно-крапельним шляхом, контактно через предмети);

- зменшити УФО;

- захищати губи гігієнічною помадою, кремом;

- у першій продромальній фазі використовувати місцеві форми противірусних засобів.

Лікування герпесу: при невеликій кількості висипань використовують антисептичні (полівідон-йод) і підсушуючі засоби (оксид цинку). Етіотропним засобом є противірусні засоби, які пригнічують розмноження вірусу простого герпесу. Місцеве застосування їх вкорочує перебіг хвороби. Місцеві противірусні засоби є безрецептурними препаратами. Це ацикловір (зовіракс – 5% крем, віролекс – крем 5%, герпевір–КМП - мазь) чи пенцикловір (вектавір – крем 1%) у мазі чи кремі.

Процес лікування триває 5-10 днів, коли на ділянки ураження 5 разів на день наносять ацикловір з переривом в 4 год і пенцикловір через 2 год.

Всередину противірусні засоби призначає тільки лікар – таблетки чи ін’єкції препарата зовіракс, таблетки фамвір (фамцикловір).

Фармацевтична опіка при герпесі. Провізор при видачі препаратів для лікування герпесу повинен проінформувати пацієнта, що він може інфікувати інших людей і можливе інфікування вірусом інших власних ділянок шкіри і слизових. З цією метою хворий не повинен доторкуватись до висипки, ні в якому разі не занести інфекцію в очі, оскільки герпетичні ураження рогівки можуть викликати сліпоту; часто мити руки з милом; мати індивідуальні засоби гігієни, посуд; утримуватись від поцілунків; не видавлювати міхурці і не зривати кірочки. До і після нанесення кремів з противірусним засобом слід вимити руки.

Дерматомікози. Лікування мікозів повинно включати призначення протигрибкових препаратів (дія на етіологічний фактор) з урахуванням клінічної форми, локалізації та розповсюдження ураження. Досить складним є вибір терапії, що давала б виліковування на тривалий термін, була зручною для пацієнта з точки зору дотримання й мала мінімальні побічні дії.

Існує два основних напрямки лікування мікозів: місцева та системна терапія. При грибковому захворюванні шкіри, що обмежується міжпальцевими проміжками, може вистачити локальної терапії. В гострому періоді, за наявності набряку шкіри, ерозій призначають водні розчини протизапальних та дезИнфікуючих засобів (резорцин 2% водний розчин, нітрат срібла 0,25% розчин, риванол 0,1% водний розчин) у вигляді примочок і волого-висихаючих пов'язок. Після зняття гострих запальних явищ призначають спочатку водні, а потім спиртові розчини анілінових барвників (метиленовий синій 2% спиртовий розчин, генціановий фіолетовий, фукорцин). Закінчувати лікування необхідно призначенням протикандидозних засобів. Спочатку краще застосовувати комбіновані препарати, легко втираючи незначну кількість двічі на добу протягом тижня. Можливе застосування азолових похідних.

Клотримазол є препаратом широкого спектру дії. Його призначають при мікозах стоп, що викликані дерматоміцетами, бластоміцетами, пліснявими грибами, а також при мікозах стоп з вторинною інфекцією. У невеликих концентраціях клотримазол має фунгістатичну дію, у великих — фунгіцидну, при чому не тільки на проліферуючі клітини. Крем, мазь або розчин Клотримазолу наносять тонким шаром на вражені ділянки шкіри 2-3 рази на день і обережно втирають. Разова доза з розрахунку на площу стопи складає: для мазі та крему стовпчик довжиною 5мм, для розчину — приблизно три краплі. Перед нанесенням препарату стопи миють теплою водою з милом та ретельно висушують, особливо міжпальцеві проміжки. Курс лікування близько 2 тижнів.

Міконазол при мікозах стоп також використовують у вигляді 1-2% крему. Він проявляє виражену активність щодо дерматофітів, грибів роду Candida, а також інших патогенних грибів. Міконазол наносять тонким шаром на уражені ділянки стопи м'якими втираючими рухами 2 рази на день. Лікування продовжують до повного зникнення симптомів мікозу та протягом декількох наступних днів для профілактики рецидивів.

Еконазол та інші препарати другої генерації.Наносять двічі на добу на уражену поверхню. Курс лікування 2 тижні.

Кетоконазол — препарат третьої генерації. Крем наносять 1 раз на добу на уражену поверхню, захоплюючи також на 2см здорові ділянки. Курс лікування 2-3 тижні.

Застосовують також препарати інших груп: полієнові антибіотики в формі мазей: а мфотерицин В, ністатин, леворин; нетаміцин 2% крем та розчин. Наносять один або декілька разів на добу; нітрофенол — розчин. Уражені ділянки обробляють 2-3 рази на добу до зникнення клінічних проявів; нафтифін — 1% крем та гель; 10% розчин. Наносять на попередньо очищені та ретельно висушені уражені ділянки шкіри 1 раз на добу; тербінафін — 1% крем в тубах. Наносять на попередньо очищені та висушені уражені ділянки шкіри 1 раз на добу; циклопірокс оламін — 1% крем, 1% розчин. Наносять на попередньо очищені та ретельно висушені уражені ділянки шкіри 2 рази на добу.

Дуже важливим заходом є постійне висушування складок, для чого використовують марлеві прокладки. Після виліковування для профілактики рецидивів рекомендують тривале обтирання складок шкіри 2-4 рази на добу дезинфікуючими розчинами (саліциловий спирт 1-2% розчин, резорциновий спирт 2-5% розчин). Доцільно також використовувати фунгіцидні та підкислюючі шкіру присипки протягом 2-3 тижнів.

У стійких випадках рекомендується застосовувати фонофорез ністатинової чи леворинової мазі, а також системну пероральну терапію. Найчастіше застосовуються триазолове похідне — флуконазо л та імідазол третьої генерації — кетоконазол. Флуконазол при поверхневих мікозах (кандидозах) приймають по 50 мг 1 раз на добу або 150-200 мг 1 раз на тиждень. Тривалість лікування 2-4 тижні. Кетоконазол приймають по 1 таблетці (капсулі) 1 раз на добу. Курс лікування 2-3 тижні. При лікуванні кетоконазолом можливі нудота, блювання, головний біль, гінекомастія, біль у суглобах. Протипоказаний при захворюваннях печінки (діабетичному гепатозі).

Лікування корости. Хворого з діагнозом короста реєструють у санітарно-епідеміологічній станції і проводять усі протиепідемічні заходи. Неодмінною умовою успіху є одночасне лікування всіх осіб, які перебувають у тісному побутовому чи виробничому контакті з хворим, інакше неминуча реінфекція.

Найефективнішими, зручними і поширеними методами лікування корости в Україні є застосування суспензії бензилбензоату, простої сірчаної мазі, французького аерозолю "Спрегаль", який виліковує за 24 години.

Лікування доцільно проводити у вечірній час, між 18 і 24-ю годинами, враховуючи біоритм життєдіяльності коростяного кліща. При цьому протикоростяні препарати діють безпосередньо на кліщів і личинок, а також потрапляють в організм кліща у разі прогризання ним ходів, що трапляється переважно увечері. Перед кожним втиранням препаратів рекомендується прийняти ванну чи душ. Цим досягається змивання личинок з поверхні шкіри, а також розм'якшення епідермісу, що сприяє проникненню препаратів у коростяні ходи чи елементи висипання.

Одним із найефективніших та зручних є лікування корости за допомогою 20% суспензії бензилбензоату (офіцинальний препарат педицид зі строком придатності 1 рік). Кліщі, німфи, личинки і яйця з ембріонами гинуть вже після одноразового втирання препарату. У разі лікування суспензією бензилбензоату потрібно часто змінювати натільну і постільну білизну. Суспензію збовтують і втирають по всій поверхні шкіри за такою методикою: 1-й день - 2 хвилини в шкіру лівої руки, 2 хвилини - правої, 2 хвилини в шкіру грудей та живота, 2 хвилини - спини та сідниць, 2 хвилини - лівої ноги, 2 хвилини - правої ноги і 2 хвилини - кистей. У шкіру кистей треба втирати 20% суспензію бензилбензоату після кожного їх миття. Доцільно такі процедури виконувати зранку і о 19-й годині вечора. На 2-й і 3-й день процедуру втирання не роблять, білизну не змінюють і не миються. На 4-й день знову приймають ванну, змінюють білизну, роблять повторне втирання, а в наступні 2 дні не змінюють білизну і не миються. На 7-й день приймають ванну, змінюють білизну, настає одужання. Аналогічним є й спосіб застосування 20% емульсії бензилбензоату. Для дорослих на одне втирання необхідно в середньому 100г суспензії чи емульсії. У дітей до 4 років застосовують 10% суспензію бензилбензоату.

Лікування простою сірчаною маззю (33%) проводять за такою схемою. Спочатку приймають ванну, змінюють натільну і постільну білизну, далі на всій поверхні шкіри втирають мазь, особливо ретельно в ділянках висипань. Це роблять щодня впродовж 6 днів, не змінюючи при цьому білизни. На 7-й день приймають ванну, змінюють білизну, настає одужання. Після миття рук втирання мазі повторюють у шкіру кистей. У дітей до 3 років застосовують 10-15% сірчану мазь.

Лікування аерозолем "Спрегаль" проводять увечері (18-та-21-ша години), щоб препарат діяв уночі. Потрібно стати на рушник і розбризкати препарат на всі ділянки тіла, крім обличчя та голови, а найбільше на ділянки висипань. Після цього слід надягнути чисту білизну і не митися протягом 12 годин. Не раніше, ніж через 12 годин після розбризкування препарату, хворий має помитися з милом і добре змити препарат водою. Лікуючись за допомогою аерозолю, його потрібно розбризкувати на відстані від вогню і з відчиненими вікнами.

Дата добавления: 2015-10-24