Мал 3. Схема структури бронха в нормі та при бронхіальній астмі

За вираженістю обструкції можна виділити: легкий ступінь обструкції (1 ступінь), середньоважкий (2 ступінь), важкий (3 ступінь). За перебігом бронхообструкційний синдром може бути гострим, затяжним, рецидивуючим і безперервно-рецидивуючим (у випадку бронхолегеневої дисплазії, облітеруючого бронхіоліту й ін.).

Основним симптомом бронхообструкції є задишка і ядуха. Задишка посилюється при фізичних наватаженнях. Іншими проявами є підвищена пітливість, порушення сну, головний біль, спутаність свідомості, судоми (у важких випадках). Кашель може бути як сухим, так і продуктивним. Для початкового періоду запального чи набрякового процесу характерним є сухий кашель.

2. Синдром дихальної недостатності - це неспроможність системи дихання забезпечити нормальний газовий склад артеріальної крові. Більш конкретно дихальну недостатність можна визначити як патологічний синдром, при якому парціальний тиск кисню в артеріальній крові (РаО₂) менше 60 мм рт.ст. і/або парціальний тиск вуглекислого газу (РаСО₂) більше 45 мм рт.ст. Він виникає під час розвитку багатьох гострих і хронічних захворювань легень, коли відбувається порушення функції апарату зовнішнього дихання, що призводить до недостатнього забезпечення організму киснем і видалення з нього вуглекислого газу. Першими ознаками є прискорення та поглиблення дихання.

За патогенезом дихальну недостатність (ДН) розподіляють на:

- гіпоксичну (недостатність кисню) - тип I, легенева - характеризується зниженням парціального тиску кисню в крові (PaO₂) менше 60 мм рт.ст. при нормальному або пониженому парціальному тиску вуглекислого газу в крові (PaCO₂). Даний тип ДН частіше розвивається у тому випадку, коли кров омиває погано вентильовані альвеоли і в артеріальну русло попадає недостатньо насичена киснем кров або при шунтуванні – коли венозна кров взагалі оминає альвеоли і напряму попадає в артеріальне русло. Найчастішими причинами є хронічне обструктивне захврювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), гострий респіраторний дистрес-синдром, пневмонія (запалення легень), набряк легень, бронхіальна астма, пневмоторакс, легенева гіпертензія, бронхоектатична хвороба, ожиріння, кіфосколіоз;

- гіперкапнічну (надлишок вуглекислоти) - тип II, вентиляційна - характеризується збільшенням PaCO2 більше 50 мм рт.ст. і розвивається у випадку неспроможності організму забезпечити потрібну вентиляцію легень. При цьому альвеоли погано вентилюються і з них недостатньо виводиться вуглекислота, що призводить до її накопичення в організмі. Причинами гіперкапнічної ДН є хронічне обструктивне захворювання легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), важка бронхіальна астма, неврологічні розлади (спінальна м’язова атрофія, поліомієліт, спадкові нейропатії, будь-які стани, що супровождуються паралічем діафрагми, розсіяний склероз, різноманітні пошкодження спинного мозку, міастенія, міопатії вроджені і набуті, набряк легень, мікседема, гіповентиляційний синдром на тлі ожиріння, первинна легенева гіпертензія;

- змішану.

За швидкістю розвитку ДН поділяють на:

- гостру, яка розвивається в період часу від кількох хвилин до кількох днів.

- хронічну, яка розвивається в період від кількох місяців до кількох років.

За механізмом виникнення розрізняють наступні типи дихальної недостатності (ДН):

- обструктивний – виникає у випадку затрудненого проходження повітря через бронхи і тісно пов’язаний з синдромом бронхообструкції.

- рестриктивний – виникає внаслідок обмеження рухомості легень, що відзначається за наявності пневмосклерозу, гідро- чи пневмотораксу, кіфосколіозу, плевральних шварт тощо.

- змішаний – у хворих з тривалими легеневими та серцевими захворюваннями.

За перебігом він буває:

- гострим - при приступі бронхіальної астми;

- хронічним супроводжує всі хронічні легеневі захворювання.

За ступенем вираженості клінічних проявів ДН буває трьох ступенів.

І ступінь – поява задишки під час значного або помірного фізичного навантаження;

ІІ ступінь – задишка з’являється під час незначного фізичного навантаження, характерна помірна артеріальна гіпоксемія (Ра О₂ від 79 до 55 мм.рт.ст.)

ІІІ ступінь – наявність задишки в спокої, характерна виражена артеріальна гіпоксемія (Ра О₂ нижче 55 ммрт.ст.) або гіперкапнія (Ра СО₂ вище 45 мм.рт.ст.)

Найчастішими скаргами хворих з ДН є задишка, важкість дихання, відчуття нестачі повітря і задуха. Як зниження в крові вмісту кисню, так і накопичення вуглекислоти, можуть призводити до порушення діяльності центральної нервової системи: збудження, погіршення пам’яті, безсоння, частих нічних просинань, спутаності свідомості, дезорієнтації. Накопичення вуглекислоти викликає головний біль, а у важких випадках втрату свідомості і коматозний стан.

Зниження кисню в крові приводить до ціанозу. Звичайно ціаноз появляється при зниженні PaO₂< 60 мм рт.ст. і сатурації артеріальної крові SaO₂< 90%. Можливий розвиток серцевих аритмій. При огляді відмічається часте дихання (>25 в хвилину), вимушене положення тіла (з нахиленим вперед тулубом), участь допоміжної мускулатури в акті дихання (напруження м’язів шиї), частий пульс. Раптове зниження частоти дихання менше 12 в хвилину при збереженні інших симптомів дихальної недостатності є несприятливою ознакою можливої зупинки дихання. Іноді можна спостерігати парадоксальне дихання, при якому відмічається різнонаправлений рух грудної клітки і черевної стінки: під час вдиху живіт втягується, а грудна клітка рухається назовні. При аускультації відзначають різноманітні патологічні звукові феномени, які відповідають захворюванню, яке стало причиною розвитку ДН: свистяче дихання при астмі, хрипи в легенях при пневмонії, гострому чи хроничному бронхіті.

---

Дата добавления: 2015-10-24