3 страница. Кооперативне підприємство, що створене виробничим кооперативом

Кооперативне підприємство, що створене виробничим кооперативом, вважається підприємницькою структурою, якщо його господарська діяльність спрямована на отримання при­бутку, більша частина якого використовується для розподілу між членами кооперативу і працівниками, а не для розвитку виробництва і розширення діяльності кооперативу і якщо послугами підприємства користуються переважно не члени кооперативу.

Відмінності між підприємницькими і безприбутковими кооперативами полягають головним чином у стосунках між підприємством і власником - засновником підприємства, а та­кож у принципах розподілу чистого доходу.

Основні риси безприбуткового кооперативного підпри­ємства:

1. Задоволення в першу чергу потреб членів споживчого і обслуговуючого кооперативу, обмежені виплати на пай, більшу частину виплат отримує той член, який більшою мірою корис­тується послугами підприємства.

2. Діяльність здійснюється відповідно до статуту, затвер­дженому кооперативом, і в рамках загальних інтересів членів.

3. Контроль здійснюється членами кооперативу.

4. Джерелом фінансування господарської діяльності є пе­реважно внески членів-клієнтів і доходи від господарської діяльності.

5. Оподатковуються тільки чисті доходи після їх розпо­ділу між членами кооперативу.

Основними рисами підприємницького підприємства є:

1. Отримання прибутку для інвестора і задоволення по­треб інвестора.

2. Діяльність здійснюється з метою отримання прибутків незалежно від задоволення потреб споживачів.

3. Контроль здійснюється інвесторами, вклад яких пе­реважає вклади інших учасників. Кількість голосів залежить від розміру частки у спільному (колективному) капіталі.

4. Джерелом фінансування господарської діяльності є внески інвесторів і прибутки від господарської діяльності.

5. Підлягають оподаткуванню багатьма податками, у тому числі подвійними.

Отже, мета господарської діяльності та механізм досяг­нення поставлених завдань кооперативних безприбуткових під­приємств досить відрізняється від підприємницьких підпри­ємств, незважаючи на наявність багатьох спільних ознак.

Питання 3. Правове регулювання спільної господар­ської діяльності кооперативів та їх об'єднань

В умовах науково-технічного прогресу, ринкових відно­син і конкуренції більшої ефективності досягають підприємства й організації, господарські товариства і кооперативи, які здійс­нюють господарську діяльність на засадах інтеграції, спеціа­лізації і концентрації. Кооперативи певною мірою використо­вують спеціалізацію і концентрацію відповідних видів госпо­дарської діяльності для задоволення економічних інтересів чле­нів споживчих товариств.

У кооперації можуть застосовуватись різні форми спіль­ної господарської діяльності. Вона може здійснюватись на рівні кооперативів та їх об'єднань, спілок. Найбільш поширеними формами спільної діяльності в кооперації є:

• кооператив кооперативів;

• кооперативні підприємства;

• договори про спільну господарську діяльність.

Учасниками спільної діяльності можуть бути коопе­ративи, їх спілки, юридичні особи, що не входять у систему кооперації, іноземні інвестори, фізичні особи.

Великого поширення набула практика створення коопе­ративами чи їх об'єднаннями спільних підприємств у системі споживчої кооперації. Відповідно до ст. 11 п. 2 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають право вступати як засновники до спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань.

У Примірному положенні про спільні підприємства в споживчій кооперації сформульовані рекомендації про порядок створення спільних підприємств (СП) у споживчій кооперації України. У ньому зазначається, що метою спільних підприємств є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних і трудових ресурсів, виробничих потужностей під­приємств, нарощування виробництва товарів народного спожи­вання та надання послуг, розвиток та посилення інтеграційних зв'язків між галузями і територіальними ланками кооперації всіх рівнів, поліпшення взаємодії і посилення впливу споживачів на діяльність підприємств.

За профілем діяльності спільні підприємства в споживчій кооперації можуть бути: торговельні, громадського харчування, заготівельні, сільськогосподарські, промислові, будівельні, тор­говельно-заготівельні, промислово-сервісні тощо.

Примірним статутом спільного підприємства визнача­ється, що господарська, економічна і соціальна діяльність спіль­ного підприємства здійснюється на умовах повного господар­ського розрахунку. Воно самостійно планує свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що виготовляється, робіт, послуг і забезпечення виробничого і соціального розвитку під­приємства та своїх статутних завдань.

Основу планів спільного підприємства становлять замов­лення засновників та договори, укладені зі споживачами про­дукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Спільна господарська діяльність споживчих товариств, їх спілок та утворених ними підприємств здійснюється також на підставі укладених між ними договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

У договорі зазначаються сторони, їх адреси, предмет спільної діяльності, права та обов'язки сторін щодо забезпечен­ня спільної діяльності і реалізації продукції, робіт, послуг, по­рядок встановлення цін на продукцію, розподілу отриманих до­ходів, а також цивільно-правова відповідальність за невиконан­ня чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

У процесі спільної діяльності до договору можуть бути внесені зміни і доповнення.

Учасниками спільної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи України, що не є членами споживчих товариств і спілок, а також фізичні та юридичні особи іноземних держав.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте основні засади здійснення господарської діяльності в кооперації.

2. Дайте характеристику відмінностям між підприєм­ницькими і безприбутковими кооперативами.

3. Визначте на підставі чого здійснюється спільна господарська діяльність кооперативів та їх об'єднань.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.4. Договірні форми кооперативних відносин

Питання для самостійного вивчення

1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації.

2. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції.

3. Інші договори в кооперативній діяльності.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 23.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.150 – 181.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.190 – 215.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації

Відносини в кооперації щодо надання послуг виникають на основі взаємодії кооперативно- і цивільно-правових норм. Норми цивільного законодавства регулюють обумовлені вико­ристанням товарно-грошової форми майнові відносини у роз­дрібній торгівлі, ресторанному господарстві, при виконанні на замовлення громадян і юридичних осіб різних робіт й послуг, перевезенні пасажирів і багажу, найманні житлових і нежит- лових приміщень, у сфері культурного обслуговування та деякі інші. Підставою їх виникнення є цивільно-правовий договір.

Сільські жителі, в тому числі члени кооперативів, задо­вольняють свої повсякденні потреби у продуктах харчування, одязі, виробах культурно-нобутового призначення внаслідок придбання цих товарів на підприємствах кооперативної роз­дрібної торгівлі та ресторанного господарства на підставі укла­дання договору купівлі-продажу.

Характерними ознаками договору роздрібної торгівлі є те, що він складається саме в названій торгівлі, продавцями виступають кооперативні організації, які наділені спеціальною правосуб'єктністю - здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виготовлювачів або виго­товлених із сировини. Покупцями товару є громадяни, в тому числі члени кооперативу (пайовики), а також юридичні особи. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооперативними торговельними підприємствами.

Особливості цього договору визначаються правилами роботи магазинів кооперативних організацій.

Кооперативні організації як суб'єкти торговельних відно­син виступають у ролі продавців або покупців товарів у сфері оптової торгівлі. Важливим її елементом є ярмарки щодо опто­вого продажу товарів народного споживання. Загальна мета яр­марку - створення належних умов для багатосторонніх кон­тактів продавців й покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами товарів.

В умовах формування нової інфраструктури аграрного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогоспо­дарської продукції за договором контрактації, виникла біржа реального товару, насамперед, як форма оптової торгівлі. Вона викликала появу нових видів договорів (контрактів) з участю кооперативних організацій. Це - спотові, форвардні й ф'ючерсні контракти.

Спотові договори (контракти) - це укладені на біржах угоди, за якими товаровиробники передають у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) готовий товар (сільськогосподарську продукцію) за плату без відстрочення терміну.

Форвардні договори (контракти) - це угоди купівлі- продажу товару (сільськогосподарської продукції) з відстро­ченим терміном його передачі покупцеві товаровиробником. На умовах "Форвард" товаровиробники продають майбутню (з уро­жаю поточного року) сільськогосподарську продукцію в обумовлені терміни і місця передачі товару.

Ф'ючерсні угоди (контракти) є договорами купівлі- продажу стандартних контрактів на можливе придбання товару в майбутньому. Ці стандартні контракти, в яких специфікуються кількість та якість товару, є документами на зразок цінних паперів, їх реалізацією займається Розрахунково-клірінговий підрозділ товарної біржі, що виступає в ролі гаранта виконання зобов'язань сторін при купівлі або продажу контрактів. Розрахунково-клірінгова палата ф'ючерсної торгівлі виступає як продавець контракту перед покупцем та у ролі покупця перед продавцем.

Ф'ючерсні угоди (оскільки може мати місце реальна поставка товару) використовуються кооперативами для страху­вання (хеджирування) свого товару.

Суть ф'ючерсних угод зводиться до отримання прибутку за рахунок розбіжності у цінах на товар, які існують на момент укладання угоди та її здійснення.

У сфері кооперативної торгівлі поруч з договором купів- лі-продажу провідне місце займає договір поставки товарів.

В інтересах здійснення нормальної повсякденної госпо­дарської діяльності договори поставки укладаються і вико­нуються кооперативними організаціями з контрагентами відпо­відно до Положення про поставки продукції виробничо-техніч­ного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання. У договорах визначаються предмет поставки (най­менування, кількість, асортимент, якість товару), терміни по­ставки, ціна. Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відвантаження, відпуску, умови прий­мання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи постачальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і терміни розрахунку з контрагентами, відповідальність сторін за пору­шення взятих зобов'язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору.

Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення для народного господарства має договір контрактації. Від договору поставки він відрізняється тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її натуральному вигляді, що вирощена сільськогосподарськими підприємствами. Характерно, що сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: виробничі в сільському господарстві (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські спілки) і споживчі (сількоопзаготпроми, заготівельні контори організацій споживчої кооперації). Заготівельник укла­дає з господарством окремий договір на кожний вид продукції, що закуповується. Укладання договорів, як правило, відбува­ється безпосередньо у господарствах, куди заготівельник на­правляє свого уповноваженого представника. У договорах пе­редбачається:

а) кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок й умови доставки та місця здавання сільськогосподарської продукції;

б) обов'язки заготівельних організацій і підприємств своєчасно приймати продукцію й оплачувати її та надавати допомогу сільськогосподарським кооперативам в організації виробництва сільськогосподарської продукції;

в) взаємна майнова відповідальність сторін у разі неви­конання ними обов'язків. Відповідальність за порушення умов договору полягає у сплаті неустойки і відшкодуванні збитків. Відносини з приводу зобов'язань, що виникають за цим догово­ром, регулюються нормами Цивільного кодексу, спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогосподарської продукції.

У сфері кооперативної роздрібної торгівлі поширений також договір комісії. Суб'єктами цього договору є, з одного боку, комісійний магазин, що входить у систему кооперативної торгівлі, а з іншого, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає ко­оперативна організація. Сторони в договорі мають назву "комі­тент" і "комісіонер". Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, колективні сільськогосподар­ські підприємства та селянські спілки, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції регулюють Цивільний кодекс та нормативні акти органів управління споживчої і сільськогосподарської кооперації, у відповідності з якими комісіонерами є заготівельні контори, споживчі товариства тощо.

Кооперативи як суб'єкти комерційної діяльності у ряді випадків, не маючи власних будівель, приміщень, укладають договори найму (оренди майна). Будучи наймачами майна, вони зобов'язані користуватися ним відповідно до договору, підтри­мувати його в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і своєчасно вносити плату.

До одного з багатьох договорів про надання послуг належить договір підряду. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем певних робіт. Різновидом договору підряду є договір побутового замовлення.

У групі договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори про охорону об'єктів органами позавідомчої охорони внутрішніх справ.

На окремий правовий аналіз заслуговують договори роз­дрібної купівлі-продажу в ресторанному господарстві. Особли­вістю діяльності кооперативних підприємств ресторанного господарства є продаж громадянам, а в деяких випадках органі­заціям харчових продуктів, виготовлених із сировини самими підприємствами ресторанного господарства. Цей договір охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі- продажу продуктів харчування, а також надання додаткових послуг покупцям. Продаж продуктів у основному передбачає надання послуг, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосередньо в їдальні, кафе, буфеті. Для цього виникає потреба організовувати гардероб для одягу, умивальник, салфетки, відповідний посуд. Разом з тим реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому.

У магазинах і відділах кулінарії пропозицією укласти договір (офертою) є виставлення на внутрішніх вітринах нату­ральних зразків товарів, що пропонуються покупцям. Прийняття (акцепт) оферти покупцем провадиться ним або шляхом замовлення страв офіціанту, або шляхом вказування на страви, що зазначені в меню та виставлені на роздачі на підприємствах самообслуговування, або шляхом оплати через касу вартості продуктів, виставлених на внутрішніх вітринах магазинів, від­ділень кулінарії. Укладання і виконання розглядуваного дого­вору відбувається за правилами цивільного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спе­ціальних правилах роботи підприємств громадського харчу­вання кооперативів.

Питання 2. Договори у сфері заготівель сільськогоспо­дарської продукції

Кооперативні організації та їх об'єднання (спілки) вихо­дячи із статутних вимог, закуповують у своїх членів сільсько­господарську продукцію і сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, лікарсько-технічну сировину для наступної переробки і реалізації.

Правовою формою відносин з приводу закупівель є договір закупки сільськогосподарської продукції у населення, в тому числі у членів кооперативів. За цим договором одна сторона здавальник - зобов'язується виробити або здобути й передати у власність сільськогосподарську або мисливську продукцію, сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, а друга сторона - заготівельник зобов'язується прийняти, оплатити продукцію та надати необхідну допомогу у вирощенні або здобутті продукції.

Здавальниками за договором закупки є члени споживчих товариств, інших кооперативів, які ведуть особисте підсобне господарство і мають у власності тварин, кроликів, птицю. Здавальниками також можуть бути мисливці та інші громадяни, які здають заготовлювачам мисливську продукцію, дикорослі плоди та ягоди. Як заготівельники найчастіше виступають організації й підприємства споживчої кооперації (сількоопзагот- проми і райкоопзаготпроми).

Цей договір є двостороннім, платним, консенсуальним. Відносини з приводу його укладання і виконання регулюються нормами Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу, загальними його нормами про форму угоди (договору) та про виконання зобов'язань.

Окремі умови, які стосуються особливостей відносин з членами кооперативу в сфері заготівель, регулюються нормами кооперативного права, що містяться в нормативних актах, які у споживчій кооперації приймаються правлінням Укоопспілки. У затверджуваних ним примірних договорах на закупівлю сільськогосподарської продукції передбачаються: кількість та якість продукції рослинництва й тваринництва, що її зобо­в'язується виростити член кооперативу в своєму господарстві; терміни здавання продукції, яка повинна відповідати чинним державним стандартам або технічним умовам і бути у затаре- ному вигляді; обов'язок здавальника своєчасно повідомляти заготівельника про наявність готової продукції для здавання; порядок виконання договірних зобов'язань; форми розрахунків за продану продукцію.

У договорах, що укладаються між здавальником і заготівельником, зазначені положення типових договорів кон­кретизуються стосовно їхніх прав та обов'язків.

Здавальник, як сторона договору, зобов'язується:

• продати сільськогосподарську продукцію, що відпо­відає діючим стандартам або технічним умовам, у передбачені договором терміни з урахуванням строків дозрівання культур, умов вирощування (виробництва) і зберігання продуктів;

• забезпечити необхідний догляд за сільськогосподар­ськими культурами, овочами, плодами та ягодами, застосовуючи при цьому передову агротехніку і засоби боротьби із сіль­ськогосподарськими шкідниками;

• забезпечити своєчасне збирання і здавання продукції у затареному вигляді;

• не пізніше, ніж за 10 днів до початку здавання про­дукції, повідомляти заготівельника про її наявність.

Заготівельник, як друга сторона договору, у свою чергу зобов'язується:

. прийняти продану продукцію від члена кооперативу в першочерговому порядку, у визначеній кількості, в обумов­леному місці і в терміни, передбачені договором;

• на бажання здавальника видати йому аванс у розмірі до 50 відсотків від суми договору на закуплену продукцію тва­ринництва і до 30 відсотків на закуплену продукцію рослин­ництва;

• сприяти здавальнику в придбанні за готівку інвентарю, інших механізованих знарядь праці, а також районованих сортів картоплі, насіння овочевих культур, саджанців, мінеральних добрив, молодняку птиці, кроликів тощо;

• ознайомити здавальника з вимогами діючих стандартів і технічних умов на продукцію, що підлягає продажу;

• завезти здавальникові за 10 днів до початку збирання урожаю тару (ящики, мішки) у необхідній кількості;

• заплатити здавальникові за продану продукцію готів­кою через касу своєї організації або на бажання здавальника через установу ощадного банку.

Заготівельник оплачує прийняту від здавальника про­дукцію за цінами відповідно до домовленості. При цьому видає йому документ на продану продукцію установленого зразка на право купівлі дефіцитних промислових та інших товарів у кількості, яка може бути передбачена договором.

Нестандартна, але придатна до реалізації продукція, приймається заготівельником на умовах договору за ціною, яка додатково визначається угодою сторін. Щодо тари, то зда­вальник оплачує її, як і матеріали для упаковки, за діючими прейскурантами, а при здаванні продукції в цій тарі та упаковці її вартість йому повертається заготівельником. При неповер­ненні тари здавальник сплачує її вартість у подвійному розмірі.

Майнова відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором визначається у відповідності з цивільним законодавством.

Питання 3. Інші договори в кооперативній діяльності

Кооперативи, виходячи їх статутних завдань, беруть участь у спільному виконанні робіт, пов'язаних із рекон­струкцією і технічним переозброєнням підприємств і вироб­ництв, прискоренням науково-технічного прогресу відповідно до їх виробничих планів, основу яких становлять договори, укладені із споживачами продукції (робіт, послуг) і поста­чальниками матеріально-технічних ресурсів.

Договори у сфері матеріально-технічного забезпечення укладаються кооперативними організаціями з промисловими підприємствами згідно з їх заявками і замовленнями. Замовлен­ня становлять основу договорів, що укладаються на оптових ярмарках, а заявки є підставами виникнення договірних зв'язків поза ярмарками. Заявки кооперативів стають основою планів виробництва продукції технічного призначення промисловими об'єднаннями (підприємствами), завдяки якій здійснюється комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів у кооперативах.

Кооперативні організації з метою розроблення того чи іншого науково-технічного досягнення та його упровадження в процесі господарювання укладають договори з іншими орга­нізаціями й підприємствами.

Договори укладаються на виконання науково-дослідних, технологічних, проектних і конструкторських робіт щодо створення наукових об'єктів техніки, технології і матеріалів, на випробування, виготовлення й поставку дослідних зразків або партій виробів (продукції), засвоєння їх у виробництві, на на­дання науково-технічних послуг і виконання інших робіт. Суб'єктами відносин у сфері науково-технічної інформації є державні органи, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, якими вважаються кооперативи, громадяни України, міжнародні організації, іноземні юридичні особи і громадяни та особи без громадянства. Об'єктом є документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і зарубіжна нау­ково-технічна інформація.

У договорах на створення й передачу науково-технічної інформації (продукції) вказуються: найменування сторін за договором, їх реквізити; найменування науково-технічної інфор­мації; соціальні, економічні, наукові, технічні та інші вимоги до предмета договору; термін дії договору; строк і порядок надання і прийняття науково-технічної інформації; ціна; порядок розрахунків за передану науково-технічну інформацію; права сторін щодо використання і розпорядження науково-технічною інформацією; умови дотримання конфіденційності; відповідаль­ність сторін за невиконання або неналежне виконання взятих зобов'язань.

Договори можуть укладатися як на виконання окремих етапів, так і на весь комплекс робіт - від досліджень до упро­вадження у виробництво науково-технічної інформації, а також щодо її подальшого надання в порядку обслуговування.

Мета кооперативних організацій - покращувати свій економічний і соціальний стан об'єктивно викликає потребу в об'єднанні їхніх майнових засобів, трудових зусиль у вико­ристанні досвіду і знань, у спільних інтересах. З приводу цього між ними виникають відносини, які є кооперативно-правовими. Відносини, що виникають між суб'єктами господарської діяль­ності при об'єднанні своїх внесків та організації співпраці для досягнення спільної мети, є зобов'язаннями за спільною діяль­ністю. їх наслідком може бути поява нової юридичної особи. Безпосередньою підставою її створення є установчий договір, який організаційно пов'язує його учасників і який на відміну від статуту не поширює свою дію на інших учасників, з якими засновники юридичної особи вступають у господарські зв'язки.

За установчим договором сторони зобов'язуються ство­рити юридичну особу і визначити порядок спільної діяльності щодо її створення, умов передачі їй майна, участі в її діяльності, розподілу між засновниками прибутків і збитків, управління справами юридичної особи і виходу засновників з її складу. Характерною його особливістю є те, що він є дво- та багато­сторонньою угодою, суб'єкти якої наділяються цілим комплек­сом прав та обов'язків стосовно один одного, тобто установчий договір є взаємозобов'язуючим. Він складова частина установ­чих документів. На відміну від звичайного договору про спільну діяльність, установчий договір спрямований на створення юри­дичної особи і не припиняється після досягнення поставленої мети, а зберігає свою силу до того часу, поки існує створене на його основі об'єднання.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Охарактеризуйте договір роздрібної та оптової ку- півлі-продажу в кооперації.

2. Визначте характерні ознаки спотових, ф'ючерсних і форвардних угод.

3. Зробіть порівняльну характеристику договору постав­ки та договору контрактації.

4. Охарактеризуйте договір комісії, найму, підряду в кооперації.

5. У чому полягає особливість договорів роздрібної купівлі-продажу в громадському харчуванні?

6. Охарактеризуйте договір закупки сільськогосподар­ської продукції.

7. Охарактеризуйте договори у сфері матеріально-тех­нічного забезпечення кооперативів.

8. Дайте характеристику договорів на створення і пере­дачу науково-технічної інформації.

9. Охарактеризуйте установчий договір як договір щодо сприяння діяльності кооперативів.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.5. Правове регулювання фінансової діяльності кооперативів

Питання для самостійного вивчення

1. Організаційио-правове забезпечення фінансових опе­рацій кооперативів, об'єднань і створених ними підприємств та організацій.

2. Правове регулювання розрахунково-касових операцій та кредитних відносин у кооперації.

3. Дохід кооперативу та його розподіл.

4. Кооперативні виплати та виплати на паї.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 18, 20, 23 – 26.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 12 – 13.

4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст. 19.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.182 – 195.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.216 – 231.

3. Основи кооперації: Навчальний посібник./ С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, - К.: Знання. – 2004, С. 261 – 288.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Організаційно-правове забезпечення фінан­сових операцій кооперативів, об'єднань і створених ними підприємств та організацій

Фінансова діяльність кооперативних організацій і підпри­ємств здійснюється під загальним керівництвом органів коопе­ративного самоврядування відповідних ланок. Повноваження цих органів та їх розмежування зафіксовані в Законах України "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську коопе­рацію", в інших державних нормативно-правових актах, ста­тутах кооперативних організацій, інших внутрішньосистемних документах нормативного характеру, затверджених органами кооперативного самоврядування.

Загальні збори членів кооперативу визначають розміри вступного та обов'язкового пайових внесків, затверджують річні звіти і баланси кооперативу, кошториси на утримання управ­лінського персоналу та ревізійної комісії, розподіляють при­буток, створюють необхідні фонди і резерви та визначають порядок їхнього використання. Аналогічні функції виконують ради кооперативних об'єднань.

Дата добавления: 2015-10-24