Запровадження

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Тема моєї контрольної роботи – «Особливості теорії відтворення ФрансуаКене і Карлу Марксу». Актуальність цієї теми у тому, що вивчення економічних поглядів, економічних теорій є невід'ємною частиною розвитку сучасної економічної науки. Усі найбільш загальні економічні проблеми носять історичний характер. Метою контрольної роботи є підставою аналіз особливостей теорії відтворення Ф.Кене і Ко. Маркса. Для мети необхідні такі:

1. Характеристика економічного вчення Ф.Кене на етапі зародження класичної політичної економії.

2. Вивчення теорії відтворення До. Маркса як однієї з останніх лідерів класичної школи.

3. Порівняльна характеристика теорії відтворення Ф.Кене і Ко. Маркса.

4. Значення теорії відтворення Ф.Кене і Ко. Маркса у розвиток економічної думки.

Під терміном відтворення ми розуміємо – відтворення витрачених факторів виробництва (ресурсів, робочої сили в, коштів виробництва) у вигляді їх наступного виробництва. Відтворення капіталу – постійне поновлення капіталу. Відтворення просте – відтворення в незмінних, а розширене відтворення – в збільшуються розмірах. [1]

Перш ніж відтворення стає об'єктом філософського, та був і політико-економічного осмислення, воно потрапляє у зору «економістів-практиків» – «>счетних працівників», переписувачів, виконували рутинні функції обліку виробництва та витрати життєвих коштів. За кожної великої будівництвом давнини, вимагала залучення багатьох працюючих, виготовлення й організації регулярної доставки величезних обсягів будівельних і витратних матеріалів стояв потужний налагоджений апарат обліку та контролю. З появою як заходи вартості і масштабу цін виникає технічна передумова організації обліку відтворення на мікроекономічному рівні, лише на рівні окремого «капіталу». Археологічні дослідження, у XX столітті показали, що техніка реєстрації фінансових трансакцій з'являється колись, ніж власне гроші. 3–4 тисячі років тому у шумерському місті Урук успішно використовували при цьому умовні фігурки,запечативавшиеся в глиняних ємностях печатками боржника і кредитора, що дозволяло фіксувати «суму» зобов'язання в натуральному вираженні. Пізніше, у період Хаммурапі (XVIII століття е.), є вже практично повноцінна система грошового обігу євро і кредиту, до звернення особистих боргових зобов'язань як кошти платежу^. До розробки принципів бухгалтерського облікучастнопредпринимательских операцій повертаються доXV–XVI століттях. Пізніше і держави приходить, нарешті, до потреби макроекономічного аналізу відтворення сукупного суспільного продукту, до вивчення економічних передумов формування скарбниці, формування бюджету держави. У творах ранніх італійських, та і англійських меркантилістів відтворення фігурує неявно і лише частково – у тих регулювання торгового балансу країни, що набував найважливіше значення на формування бюджету, активнововлеченной у зовнішньоекономічні зв'язку. У цьому багато меркантилісти, самі будучи великими купцями (напр. Томас Ман), неминуче привносять до своєї рекомендації досвід ведення приватної бухгалтерії, її методику. У менталітеті купця точкою відліку об'єктивно є сфера звернення; виробництво лише привхідний чинник, а доходи підданих країни – одне із результатів реалізації тій чи іншій доктрини.

Якісний зрушення в осмисленні відтворення як незбираного макроекономічного процесу, основи якого закладаються у Раді національної економіці країни – заслуга економістів Франції. На середину XVII століття ця погляд на відтворення отримує яке закінчила розвиток у системі навчань школи фізіократів. Її основоположник, ФрансуаКене створює й дослідити першу історія економічної думки модель громадського відтворення й міжгалузевого балансу – так званої «Економічні таблиці». Не беручи пряму критику фізіократів, ж Адам Сміт викладає своє бачення відтворення у формулі догми Сміта: ціна (мінова вартість) річного продукту суспільства розпадається з доходів: зарплатню, прибуток і ренту.

До аналізу відтворення у грошовому, а й у натуральному еквіваленті політичну економію повертає Карла Маркса. У його комплексному соціально-економічному аналізі громадського виробництва воно представлено як і передумова існування людства, як і системоутворюючий чинник умов її буття, змінюється залежно від конкретних історичних умов. У «Капіталі» відтворення сприймається як єдиний процес

§ відтворення матеріальних благ,

§ відтворення робочої сили в,

§ відтворення виробничих відносин.

Моделі простого і розширеного відтворення, викладені Марксом в «Капіталі», як творче розвиток методу «Економічних таблиць»Кене, послужили, своєю чергою, поштовхом доуглубленним дослідженням, проведених, зазвичай, за межами політичної економії як науки.Политекономическая категорія відтворення методично недостатньо відповідаєеконометрическим моделям рівноваги, оскільки зосереджена не так на порівнянні статичних станів, але в динаміці, на економіці русі. За відправну точку політекономічних досліджень не абстракція рівності попиту й пропозиції, що досягається при ідеальні умови, а твердження, що з забезпечення відтворюючого економічного розвитку (і зростання) необхідно як дотримання кількісних пропорцій між окремими секторами, а й інших умов, включаючи соціальні й технічні.

Дата добавления: 2015-10-24