Трави зілля

Звучить пісня «Ой весна красна». На сцені стоїть Настя Романченко.

Ой весна, красна

Попід лісом ішла

Ой юр'я, да ой юр'я

Попід лісом ішла

Попід лісом ішла

Фартушком трясла

Ой юр'я, да ой юр'я

Фартушком трясла

Фартушком трясла

Всім тепло да принесла

Ой юр'я, да ой юр'я

Всім тепло да принесла

Ромаха: Рано вранці коли трави були змочені росою, дівчата збирали їх та вплітали в коси.

Дівчата натирають травами гребінців.

Романченко: Березовий гребінець не тільки розчеше, а й головну біль зніме, дубовий – волосся заспокоїть, а гребінець з липи сили та здоров’я надасть. А до коси вплітали трави цілющі: любисток, щоб волосся чисте було і деревій, щоб довге росло.

Леся: І недаремно мені мати казала, що то сила Любавина допомагає.

Настя Павленко: А що ж то за сила така?

Леся: Старі люди кажуть, що сталась ось така історія. Жила в одному селі дівчина Любава. Наділила Любаву доля хистом великим. Вміла дівчина лікувати людей. Скаже слово і затягуються страшні рани.

Оля: То вона козаків лікувала?

Леся: Так, лікувала. (Таємниче) Вона знала таємниці, як трави цілющими зробити.

Ромаха: Вороги дивувались: учора порубали козака, кинули вмирати серед поля, а сьогодні він знову на коні.

Звучить тривожна мелодія.

Оля, Кріс, Павлєніш, Женя, Ромаха, Яся: І вирішили вороги довідатися, що то за ліки і де вони, та й переодяглися жебраками, прикинулися хворими та пішли у село. (дівчата беруть свої гребінці і імітують ворогів як ляльок).

Женя, Ромаха: Пожаліли люди добрі хворих та відправили до Любави, бо думали, що помирають вони.

Яся: (Таємниче) Та не так сталося, як гадалося.

Змінюється світло, звучить тривожна активна мелодія. Дівчата йдуть по колу оточуючи Лесю.

Женя: Налетіли жовніри на те село, де жила Любава, схопили її. Привели до воєводи. (дівчата півколом обходять Лесю)

Звучить тривожна мелодія. Світло змінюється. Настя Павленко, Катя Шабрацька та Женя беруть тканину, палку з картонною головою і імітують ляльку Воєводу.

Воєвода - Настя Павленко: (вороже) Віднині ти лікуватимеш мене, моїх полковників. Чуєш? А не скоришся моєму наказові, - скараю тебе лютою смертю!..

Леся - Любава: Не боюся я твоєї кари, а лікувати вас, чужинців, не буду!.. (піднімається з колін, пручається). Ні тебе, ні твоїх полковників!

Настя Павленко: Киньте непокірну в озеро, хай вона на дні карасів лікує…

Лялька Воєвода зникає за куліси.

Настя Романченко: Випручалась Любава з рук гайдуків, побігла по лісовій галявині.

Звучать звуки лісу. Леся виривається «з полону» та біжить по другому плану.

Любава: А біжучи промовляла: "Трави мої шовкові, квіти мої веселі, візьміть мою силу цілющу, лікуйте ви тепер людей наших."

Женя, усі разом: Привели вороги дівчину до озера та кинули Любаву в глибокий став. (оточують Лесю та імітують її смерть – Леся зникає за куліси, на сцені залишаються 4 дівчат).

Дата добавления: 2015-09-04