Русалки-волошки

Настя: оце гарно ми співали. А чи не боїшься ти, Христю. Що твого Василя русалки в жито заберуть.

Кріс: Як заберуть?

Музика змінюється на музику епізоду. Їх перекривають полотном дівчата Настя та Леся. Коли дівчата закрили Крістіну, Настю та Ясю, замість них на куб сідає Женя. Промовляючи свій текст, дівчата збирають полотно та роблять із нього юбку для Жені.

Леська: Було це дуже давно, коли ще ходили по світу русалки і всякої нечисті кругом було багато.

Павленіш: Щоліта, як наставала пора русалок, одна з них весь час переховувалась у житі, неподалік нашого села.

Леська: З жита вона ніколи не виходила, наче там була якась незрима межа, за яку вона не могла ступити.

Павленіш: Не раз люди її там бачили, але ця русалка нікого не зачіпала, ото

хіба що часом когось налякає, то й усе.

Настя і Леся стають з обох боків позаду кубів.

Євген: Одна вона знала, що тут хотіла, бо була закохана у синоокого Василя. Сидить було на межі, квіти перебирає, та все в той бік поглядає, звідки Василь міг би появитися.

Дівчата підходять до Жені, беруть края її юбки та розтягують їх. Женя підіймається на верхній куб.

Леська: Та от якось парубку довелось неподалік того місця проходити, і тільки він на неї подивився, як вона тут же зачарувала хлопця.

Євген: Василь навіть не помітив, як кинувся за нею у жито.

Павленіш: Повела русалка його житами, полями, і зачарований хлопець ганявся за нею без відпочинку.

Женя: І ні одної ночі, ні одної миті очей хлопцю стулити не дала русалка, все не могла нимнамилуватися.

Леська: Так минув тиждень. Нарешті, вибився він із сил, впав серед жита і заснув міцно-міцно.

Павленіш: А коли прокинувся,отямився, підхопився і пустився тікати.

Дівчата колихають спідницю, а ні Женіному тексті починають “загортати” русалку у спідницю.

Євген: Та біля самої межі русалка наздогнала Василя. Глянула ще раз на коханий блиск синіх очей, а щоб не упустити навіки, дихнула подихом холодним і на тому місці, де стояв Василь, гойднули голівками дві квітки-волошки, ніби двоє його очей.

Дівчата йдуть за іншим полотном та перекривають Женю ним.

Настя: Русалка тут же розтанула і з того часу більше не з’являлась жодного разу.

Леся: А волошки і зараз,по житу ростуть.

Женя, тим часом, знімає спідницю, підходить до Насті та забирає у неї край полотна.

Женя: І хоч тепер розвелося їх видимо-невидимо, русалки ревно їх стережуть і готові залоскотати кожного, хто зірве бодай хоч одну квітку.

Леся: А люди почаои боронитися від русалок, що по житу живуть.

Женя і Леся змахують полотном та уносять його за куліси. На сцені з”являється Настя з підносом, на якому хліб та м”ята.

4 дівчини із за куліс виносять рушники, та розходяться по чотирьом сторонам. Музика змінюється на “Русалчина”.

Настя: Ой проведу я русалочок до бору

Дівчата каноном повторюють слова за Настею.

Разом: А сама вернуся додому-разом.

Починають хлопати в долоні і виконують пластичний перехід на місце дівчини, яка стоїть попереду.

Настя: Ідіте, русалки, ідіте

Дівчата каноном повторюють слова за Настею.

Разом: До нашого жита не ломіте- читають разом.

Починають хлопати в долоні і роблять пластичній перехід.

Настя: Та наше житечко в колосочку

Дівчата каноном повторюють слова за Настею.

Разом: Та наші дівоньки у віночку

Хлопають в долонні, переходять. Підходять до Насті та беруть скибку хліба. Переходять на наступне місце.

Настя: Пийте і їжте, русалоньки. Та жито наше охороняйте.

Дівчата каноном повторюють слова за Настею.

Ромаха: А м’яту візьміть і заплетіть до віночків від нечистої сили.

Дівчата прибирають рушники та йдуть за куліси.

Дата добавления: 2015-09-04