Наступ відділення в місті, горах, лісі

Наступ в місті

Умови наступу в місті (населеному пункті) в основному визначаються щільністю забудови будинками різних типів та розмірів, наявністю майданів, парків, підземних комунікацій, плануванням та шириною вулиць і характеризуються обмеженістю зон огляду та обстрілу, складністю маневру та управління підрозділами, створення в ході бою суцільних завалів, руїн та осередків пожеж.

Наступ, як правило, складається з окремих місцевих боїв і відрізняється особливою завзятістю, несподіваністю, рішучістю бою, який нерідко може переходити у рукопашні сутички.

Успіх наступу підрозділів в місті досягається тільки при умовах тісної взаємодії механізованих підрозділів з танками, артилерією, протитанковими, зенітними, інженерно-саперними, хімічними та іншими підрозділами.

Виходячи з цих умов, наступ роти звичайно розпадається на окремі відокремлені бої відділень і взводів за будинки та інші споруди. При цьому танкові та більша частина артилерійських підрозділів окремими машинами, гарматами і взводами придаються механізованим відділенням, взводам і ротам.

В місті (населеному пункті) взвод наступає, як правило, вздовж вулиць по одній або обох її сторонах, а відділення - по одній стороні. Взаємна підтримка досягається веденням вогню по будинках, які розташовані на протилежній стороні вулиці.

Механізоване відділення та придані йому гранатомети і вогнемети знищують противника вогнем та гранатами в першу чергу у підвалах та нижніх поверхах будинків. Танки, як правило, діють в цепу відділень або за цепом і знищують своїм вогнем противника в підвалах, нижніх поверхах будинків та інших укриттях, забезпечуючи просування особового складу механізованих підрозділів. БМП (БТР) діють за танками стрибками від укриття до укриття, і вогнем своєї зброї знищують противника, який перешкоджає просуванню особового складу і танків.

Під час організації наступу в місті командир відділення ретельно вивчає характер оборони об’єкта противника, який атакують, особливо його систему вогню, і можливість ведення флангового вогню з сусідніх будинків, найбільш зручні підступи до об’єкта та наявність загороджень, можливість використання інженерно-технічних підземних комунікацій для виходу у тил і на фланги противнику, що обороняється. Призначений для атаки об’єкт (будинок) вивчається командиром відділення особисио по плану міста крупного масштабу та спостереженням.

Перед атакою БМП, танки, гармати і ПТКР вогнем прямою наводкою знищують противника в будинку, який атакують, та сусідніх. Особовий склад взводу (відділень) і придані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях та амбразурах, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (спорудження), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об’єкта.

По мірі наближення відділення до об’єкта, який атакують, вогонь танків, гармат та інших вогневих засобів переноситься по верхніх поверхах та горищах. Діючи сміливо та відважно, відділення під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) вриваються в будинок і, переходячи знизу вгору, з поверха на поверх по сходах, або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують противника вогнем впритул із стрілецької зброї та гранатами.

Противник, який веде вогонь з вікон та з дахів будинків, знищується снайперами та спеціально призначеними кулеметниками і стрільцями. Придані сапери в цей час пророблюють проходи в стінах та міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують захоплений будинок. Захопивши будинок та очистивши його від противника, відділення атакує наступний об’єкт.

Наступ в місті частіше носить характер послідовної боротьби за оволодіння будинками, кварталами і опорними пунктами. Досвід бойових дій, тактичних навчань вказує, що місто під час наступу повинно бути захопленим звичайно з ходу. Підрозділи повинні уриватися в місто і безупинно розвивати наступ в глибину. В обстановці, коли місто захопити з ходу не вдалося, потрібно організувати його штурм.

Штурм міста (населеного пункту) здійснюється після ретельної підготовки атакою підрозділів одночасно з декількох напрямків. Глибина завдань цих підрозділів буде порівняно меншою. Для захоплення підготовлених до оборони особливо міцних будинків та споруд відділення іноді може діяти у складі штурмової групи. У склад штурмової групи крім механізованого підрозділу можуть включатися танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові вогневі засоби, вогнемети та інші вогневі засоби, а також підрозділи інженерних військ з підривними зарядами. Штурмовій групі видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних та протитанкових гранат, аерозольних (димових), запалювальних та сигнальних засобів, а також пристроїв для штурму будинків та подолання перешкод.

Сильно укріплені будинки блокуються, а потім висаджуються у повітря.

Особливості штурмової групи. Штурмова група звичайно поділяється на підгрупи – вогневу, розгородження (підриву), захоплення – і діє в наступному порядку:

· танки, гармати, міномети і ПТРК, які складають вогневу підгрупу, ведуть вогонь по вікнах підвальних та дахових приміщень, а також по вікнах будинків і вогневих засобах, які прикривають підходи до будинку;

· танки із навісним обладнанням та інженерно-саперний підрозділ, які складають підгрупу розгородження (підриву), під прикриттям вогню вогневої підгрупи висуваються до загороджень, що прикривають підступи до будинку, і проробляють в них проходи;

· підгрупа захоплення по пророблених проходах прямує до будинку, використовуючи мертві простори та підземні комунікації для виходу в тил противника, і атакує його. При цьому кулеметники і автоматники закривають вікна підвальних приміщень та перших поверхів мішками з землею або підручними засобами, і займають позиції навколо будинку в готовності до знищення противника у випадку його виходу з будинку; гранатометники роблять проломи в стінах, поверхових перекриттях, дверях, а вогнеметники роблять вогнеметання всередину будинку; вогнева підгрупа забороняє підхід противника з інших будинків; підгрупа захоплення направляється всередину будинку.

При бої всередині будинку група захоплення діє попарно; переходячи із одного приміщення в інше, з поверху на поверх, по сходах або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищує противника гранатами та вогнем впритул.

Механізовані (танкові) підрозділи при наступі в місті повинні діяти сміливо, зухвало і рішуче, знищуючи противника гранатами і вогнем впритул, послідовно або одночасно очищаючи поверхи будинків. Особливо міцні довгочасні вогневі споруди блокуються і підриваються разом з гарнізонами (підрозділами), противника, які їх обороняють. Захоплені важливі будинки та перехрестя вулиць потрібно закріпити, а виходи з підземних комунікацій охороняти або зруйнувати.

Наступ в горах.

Властивості гірського рельєфу і місцевості сприяють широкому застосуванню охоплень і обходів для прихованого виходу на фланги підрозділів противника і в тил з метою захоплення командних висот, перевалів та інших важливих об’єктів, а також просуватися невеликими підрозділами (групами) в тил в місцях, де противник найменше їх очікує. Наступ ведеться на схилах висот, вздовж хребтів, долин і доріг з широким виходом у тил противника.

Танковий підрозділ (танк) наступає на танкодоступній місцевості і атакує противника в цепу механізованого підрозділу або за цепом по доступних напрямках. Важкодоступні ділянки танк долає після захоплення їх механізованим підрозділом, дії якого він підтримує своїм вогнем.

Послідовність і зміст роботи командира відділення щодо організації наступу в горах такі ж самі, як і при його організації в звичайних умовах. Додатково він повинен:

· ретельно вивчити систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, які ведуть фланговий вогонь;

· вести спостереження і бути готовим до знищення засідок противника;

· вибрати приховані підступи для наступу і напрямок для маневру;

· визначити, якими вогневими засобами і звідки вигідно уражати противника;

· встановити місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність та характер природних перешкод та порядок їх подолання, а також врахувати різкі добові коливання температури.

У ході наступу посилюється спостереження, особливу увагу звертають на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, який веде фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів та снайперів.

При підготовці до наступу в горах техніка забезпечується засобами підвищення проходимості та гірськими гальмівними колодками. БМП (БТР), щоб не розморожувати двигуни, заправляються низькозамерзаючою рідиною.

Підрозділам, які діють у відриві від головних сил, видається збільшена кількість боєприпасів, ручних та димових гранат, сигнальних засобів, сухих пайків, а також гірського спорядження. При діях в маловодних гірських районах створюються додаткові запаси води.

Командир відділення повинен своєчасно вжити заходів щодо попередження сонячних ударів та опіків, шкідливої дії на очі сліпучого світла, обмороження і виникнення гірської хвороби.

Під час атаки висоти з багатоярусним розташуванням противника його вогневі засоби та вогнева сила подавляються одночасно на всіх ярусах і на зворотних схилах висоти вогнем артилерії та стрілецької зброї. Найбільш щільний вогонь зосереджується по цілях, які розташовані на нижньому ярусі. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів відділень веде вогонь по противнику на інших ярусах і по його вогневих засобах, які ведуть фланговий вогонь. БМП (БТР) і танки переміщаються по доступній місцевості і підтримують дії відділень своїм вогнем.

Способи атаки відділення залежать від рельєфу місцевості. Для знищення противника відділення охоплюють або обходять його, широко використовуючи мертві простори, проміжки в бойових порядках, дими, а іноді і важкодоступні ділянки, з тим, щоб атакувати зверху вниз.

На важкодоступних ділянках відділення діє в пішому порядку. Ручні гранати під час атаки знизу вверх необхідно кидати точно в траншею, або перекидати через неї, а при атаці зверху вниз – в траншею або недокидати до неї з таким розрахунком, щоб граната встигла до вибуху (розриву) скотитися в траншею (окоп) противника.

Відділення при зустрічі важкопроходимих перешкод для танків (БМП, БТР) оволодівають цими перешкодами і забезпечують просування техніки.

При подоланні крутих підйомів перед черговим кидком, якщо дозволяє обстановка, доцільно робити короткі зупинки для перепочинку особового складу. Для цього використовуються складки рельєфу та укриття.

Під час наступу по вузькій гірській долині для виключення раптового нападу встановлюється спостереження на фланзі, особлива увага звертається на своєчасне подавлення вогневих засобів противника, які ведуть фланговий вогонь, на виявлення та знищення засад, а також на використання кулеметів і снайперів.

В ході наступу необхідно примушувати противника контратаку проводити знизу вгору по схилах висоти, навмисно втягнути його у вогневий мішок і вогнем з місця знищити. Якщо противник контратакує зверху вниз - для відбиття атаки закріпитися на вигідному рубежі і вогнем всіх засобів нанести йому ураження.

Рішучу роль в розгромі противника, який обороняється в долині (ущелині), відіграє маневр з метою виходу на фланг або в тил його опорних пунктів.

В горах найбільш характерною є боротьба за панівні висоти. Одним з найважливіших завдань при наступі в горах є оволодіння перевалом, який звичайно є основою всієї оборони в даному районі.

Наступ в лісі.

Наступ в лісі є одним із найскладніших.

Обмеженість маневру, трудність дій підрозділів на суцільному фронті, обмеженість секторів обстрілу та спостереження підвищують значення активних і рішучих самостійних дій підрозділів. Бій ведеться на близьких дистанціях. Для досягнення тісної взаємодії між підрозділами родів військ механізовані взводи посилюються танками, гарматами для стрільби прямою наводкою, мінометами і саперами. В лісі з успіхом застосовуються осліплюючі димові завіси, для чого підрозділи повинні мати відповідні засоби.

У лісі відділення наступає, як правило, вздовж дороги, просіки, або за вказаним азимутом у сполученні з обходами та охопленнями. Однак, слід мати на увазі, що противник саме вздовж доріг та просік зосереджує свої основні зусилля в обороні. Тому в умовах, коли він не має суцільних оборонних позицій або вони не зайняті на окремих ділянках, наступ може бути більш успішним в стороні від дороги. Лісові масиви максимально використовуються для здіснення маневру.

Під час організації наступу в лісі командир відділення, крім звичайних питань, які передбачаються при підготовці наступу, повідомляє особовому складу:

· азимут напрямку наступу;

· встановлює порядок подолання лісових завалів, знищення противника, який веде вогонь з дерев.

Наступ на противника, передній край оборони якого проходить вздовж узлісся, починається атакою та захопленням виступів лісу. Потім, використовуючи виступ лісу, з тилу і у фланг він знищується.

Механізоване відділення діє, як правило, в пішому порядку, інтервали між солдатами та відділеннями скорочуються.

Танки діють на доступній для них місцевості, як правило, в цепу механізованих взводів або за цепом, і підтримують їхню атаку своїм вогнем. Особовий склад відділень вказує танкам цілі, знищує протитанкові засоби противника та забезпечує просування танків. БМП (БТР) в цьому випадку наступають за танками і вогнем своєї зброї знищують цілі противника, які перешкоджають просуванню особового складу і танків.

У ході наступу у відділені ведеться кругове спостереження, при цьому особлива увага звертається на виявлення та знищення протитанкових засобів і безпосередню охорону. Противник, який веде вогонь з дерев, знищується снайпером та спеціально призначеними кулеметниками та стрільцями. Для безпосередньої охорони висилаються дозорні.

Відділення просувається в лісі, уникаючи галявин і просік. Із-за товстих стовбурів дерев вогонь ведеться з будь-якого положення, а якщо ліс молодий (стовбури дерев тонкі) – із положення лежачи. Вогонь по повітряних цілях може вестись з використанням дерев, як опори. При раптовому зіткненні з противником відділення закидає його гранатами і рішучою атакою знищує в рукопашній сутичці.

Опорні пункти противника, які прикривають дороги, просіки, поляни і міжозерні дефіле, обходяться і атакою у фланг і з тилу знищуються. При наступі в лісі високу ефективністю має вогонь всіх вогневих засобів з близьких дистанцій.

Лісові завали та інші загородження відділення обходить, а при неможливості обходу долає по проробленому проходу. Під час підходу до завалів та загороджень необхідно заздалегідь їх обстріляти та розвідати.

Контратакуючого противника відділення знищує разом з іншими підрозділами стрімкою атакою або за вказівками командира роти спочатку уражає противника вогнем з вигідного рубежу, при цьому БМП (БТР) займають позиції за найближчими укриттями (балками, ярами, струмками тощо) з таким розрахунком, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню вздовж доріг, просік, дефіле, між озер та боліт. На флангах постійно ведеться спостереження за противником.

Таким чином, наступ в лісі ведеться на напрямками, переважно вздовж доріг та просік, в поєднанні з обходами та охопленнями. Механізовані підрозділи наступають переважно в першому ешелоні, як правило, в пішому порядку.

Танкові (мінометні, артилерійські) підрозділи ведуть наступ звичайно повзводно, а гранатометний і протитанковий підрозділи по відділеннях придаються механізованим підрозділам першого ешелону, які наступають на напрямку зосередження основних зусиль.

Висновок:

1. На характер наступу суттєвий вплив чинять природні умови, характер та рельєф місцевості, її рослинний покрив, наявність та щільність забудови будинками та спорудами. Хоча загальні принципи організації і ведення наступу зберігають своє значення, проте під впливом специфічних природно-кліматичних факторів, специфіки навколишньої місцевості та її характеру в діях підрозділів виникає багато особливостей.

2. Командири підрозділів повинні постійно турбуватися про підтримку високої бойової готовності своїх підрозділів, їх високого наступального пориву, виховувати у особового складу стійкість, сміливість, вміння діяти в бою рішуче, наполегливо і ініціативно, добиватися рішучого розгрому противника в будь-яких умовах і на будь-якій місцевості.

Дата добавления: 2015-09-01