Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення

Вид уваги	Спрямованість уваги	Участь вольових процесів	Умови виникнення
Мимовільна	На процес та зміст діяльності	Немає	Дії певних подразників (нових, контрастних, вибіркових)
Довільна	На результат діяльності	Є	Постановка завдання, прийняття рішення діяти
Післядовільна	Значущими стають процес та результат діяльності, але спочатку увага була спрямована на результат	Немає	Входження в діяльність та інтерес (зацікавленість), що виникає у зв’язку з цим

Властивості уваги

Увага характеризується складною функціональною структурою, що утворена взаємозв’язком основних властивостей уваги.

1. Стійкість уваги – часова характеристика уваги, яка визначається:

а) Тривалістю збереження інтенсивності уваги;

б) Мірою концентрації уваги за весь час її збереження.

і залежить:

а) Від особливостей об’єктів зосередження;

б) Від активності особистості при спрямованому зосередженні.

Стійкість уваги підвищується при оптимальній складності об’єкта, тобто складний об’єкт потребує активної мислительної діяльності.

Стійкість уваги як її властивість не зводиться до статичності й тісно пов’язана з динамічними особливостями уваги.

Флуктуації (коливання) – періодичні короткотривалі мимовільні зміни інтенсивності уваги, тобто її періодичне мимовільне посилення або послаблення. Це відбувається при пасивному сприйнятті слабких, простих, елементарних, нерухомих об’єктів (подвійні зображення, годинник). Час повної концентрації уваги – 2-3 секунди.

2. Переключення уваги – умисний перехід суб’єкта від одної діяльності до іншої, від одного об’єкта до іншого.

Переключення уваги зумовлене:

1) Програмою свідомої поведінки;

2) Вимогами діяльності;

3) Необхідності включення до нової діяльності;

4) Метою відпочинку.

Показники переключення уваги:

1) Час, що витрачається на перехід від одної діяльності до іншої;

2) Продуктивність роботи (її об’єм або час виконання у порівнянні до діяльності до переключення уваги);

3) Якість, точність роботи (безпомилковість або наявність помилок, зумовлених переключенням).

Умови успішності переключення уваги:

ü Особливості попередньої та наступної діяльностей;

ü Ставлення людини до попередньої та до наступної діяльностей;

ü Інтенсивність концентрації уваги до попередньої діяльності;

ü Індивідуально-психологічні особливості людини (особливості рухомості нервових процесів, рівень володіння діяльністю та розвитку навички).

3. Розподіл уваги – можливість одночасного успішного виконання (суміщення) двох і більше різних видів діяльності (або кількох об’єктів).

Умови розподілу уваги:

1) Оптимальна складність діяльностей та задач, що поєднуються;

2) Вид діяльності (що визначає активізацію однакових або різних аналізаторів);

3) Автоматизація дій, що поєднуються (навичка).

4. Об’єм уваги – кількість об’єктів, що сприймаються одночасно і чітко.

Якщо це:

ü Прості об’єкти, то за 0,7-1 секунду охоплюється 5-7 об’єктів;

ü Осмислений текст – 14-буквенні слова.

З віком об’єм уваги розширюється, оскільки формуються уміння групувати, систематизувати, об’єднувати за смислом матеріал, який сприймається.

Порушення уваги

ВОЛЯ

1. Психологічна природа волі.

2. Функції волі.

3. Види і структура вольових дій.

4. Вольові якості особистості.

Психологічна природа волі

Будь-яка свідома дія людини є вольовою та результатом суспільно-історичного розвитку, тобто сформувалась в процесі антропогенезу та надбала одну із своїх головних характеристик – цілеспрямованість – спрямованість дії на певну мету та регулювання відповідно до цієї мети.

Вольові дії розуміються (С.Л.Рубінштейн):

У широкому смислі. Такими є всі власне людські дії, тобто всі вони є свідомим цілеспрямованими діями, всі вони включають спрямованість та регулювання ходу виконання дії відповідно до мети.

У вузькому смислі. Свідома людина, починаючи дію, розуміє наслідки, які можуть бути після її дії, а також розуміє мотиви, які спонукають її до досягнення саме цієї мети. Таким чином, можуть виникнути розходження між бажаною метою та небажаними наслідками, або складнощі, з якими через об’єктивні зовнішні причини пов’язане досягнення мети. Це сприяє виникненню конфлікту внутрішньо суперечливих тенденцій. Дія, яка відбувається в умовах такого конфлікту є вольовою у вузькому смислі, тобто визначається такими особливостями:

§ усвідомлення мети, умов та наслідків її реалізації;

§ виходячи з цього вибір тих чи інших дій.

Воля – свідома організація людиною своєї діяльності та поведінки, спрямована на подолання перешкод при досягненні поставленої мети.

Воля – форма психічного відображення, при якому:

ü таким, що відображається є об’єктивна мета, стимули її досягнення, об’єктивні перешкоди, що заважають її досягненню;

ü відображеним є суб’єктивна мета, боротьба мотивів, вольове зусилля;

ü результатом є дія, задоволення досягненням мети.

Рівні регуляції дій

Імпульсивна дія	Має реактивний харак-тер, тобто відбувається при відповіді людини на певні внутрішні та зовнішні впливи	ü несвідома; ü мимовільна; ü безпосередня (визначається подразни-ком, який є її джерелом)
Умисна дія	Має цілеспрямований характер, тобто ще до здійснення діяльності від-бувається її побудова у свідомості, лише потім дія реалізується	ü усвідомлена; ü довільна; ü опосередкована (здійсню-ється за допомогою необ-хідних засобів – знаків, нормативних цінностей тощо); ü особистісна (виступає як засіб досягнення людиною певної мети, що має задовольнити її потреби); ü саморегульована (відбувається на основі саморегуляції людиною власних дій відповідно до поставленої мети та конкретних умов).
Вольова дія	Має цілеспрямований характер, відбувається при подоланні труднощів.	ü зберігає усі ознаки умисної дії; ü передбачає подолання людиною перешкод, які виникають на шляху до поставленої мети.

Структура саморегуляції:

1. Мета, якої прагне досягти людина:

2. Програма дій та операцій, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети;

3. З’ясування критеріїв успішності виконання дій та співставлення з ними реально отриманих результатів;

4. Прийняття рішення про те, чи можна вважати дії завершеною або її треба продовжувати, вносячи у її виконання необхідні корективи.

Функції волі

Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій:

1. Спонукальна.

Ця функція забезпечується активністю людини, яка породжує дію внаслідок специфіки внутрішнього стану суб’єкта в момент дії (напруження потреби).

На відміну від реактивності, для якої властива зумовленість дії попередньою ситуацією (мимовільність), активність характеризується довільністю, тобто зумовленістю дії свідомо поставленою метою.

Активність може бути викликана актуальними цілями (ситуативна) та віддаленими цілями (надситуативна).

2. Гальмівна.

Ця функція виступає в єдності із спонукальною функцією та виявляється у втриманні небажаної активності суб’єкта.

Види і структура вольових дій

Вольові дії розрізняються за складністю.

Дата добавления: 2015-09-04