Передмова

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Держсоцслужби

від 27.08.07 № 45

Стандарт

соціальних послуг

сім’ям з дітьми, які перебувають

у складних життєвих обставинах

ПЕРЕДМОВА

РОЗРОБЛЕНО: Міністерством України у справах сімї, молоді та спорту разом з експертною групою.

Державний стандарт розроблено відповідно Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

У цьому стандарті реалізовані положення Конституції України, норми Законів України „Про соціальні послуги”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, „Про попередження насильства в сім’ї”, „Про охорону дитинства”, „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, „Про захист прав споживачів”, Концепції державної сімейної політики від 17 вересня 1999 р. № 1063-ХІV, Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку” № 12 від 14.01.2004.

ВПРОВАДЖУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.

Зміст

Вступ

І. Сфера застосування стандарту

ІІ. Терміни та визначення понять

III. Установи, які надають послуги, що стандартизуються

IV. Вимоги до змісту соціальних послуг

4.1. Мета соціальних послуг

4.2. Цільові групи

4.2. Умови початку надання послуг

4.4. Зміст соціальних послуг

4.5. Форми надання соціальних послуг сім’ям

4.6. Консультування

4.7. Кризове втручання

4.8. Соціальний супровід

4.9. Етичні принципи надання послуг

V. Процес надання соціальних послуг

5.1. Етапи надання соціальних послуг

5.2. Отримання інформації про сім’ї

5.3. Соціальне інспектування

5.4. Перший візит соціального працівника у сім’ю

5.5. Оцінювання потреб та ресурсів сім’ї

5.6. План надання соціальних послуг

5.7. Договір про співпрацю

5.9. Виконання плану соціального супроводу

5.10. Завершення надання соціальних послуг

VI. Персонал і кваліфікація

VII. Управління якістю

ВСТУП

Державний стандарт соціальних послуг, що надаються сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі – Стандарт), є документом, необхідність якого визначає Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів[1] у розділі «Державні соціальні стандарти і нормативи здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей».

Стандарт вводиться з метою забезпечення якості послуг, надання інструкцій працівникам щодо дій, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку й виховання дітей у сім’ї, подолання сімейного неблагополуччя, запобігання вилученню дитини з сім’ї.

Стандарт описує вимоги до рівня якості, процесу надання послуг, змісту, форм та обсягу послуг, визначає перелік закладів та установ, які можуть надавати соціальні послуги сім’ям з дітьми, котрі перебувають у складних життєвих обставинах.

Стандарт сформовано на засадах наукового обґрунтування та аналізу найкращого практичного досвіду.

Дотримання Стандарту є обов’язковим для усіх державних, комунальних і недержавних суб’єктів надання соціальних послуг.

Надання соціальних послуг особам і сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, регулюється Законами України «Про соціальні послуги» (від 19 червня 2003 р. № 966-IV), «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (від 21 червня 2001 р. № 2558-ІІІ), «Про попередження насильства в сім’ї» (від 15 листопада 2001 р. № 2789-ІІІ), іншими нормативно-правовими актами.

І. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ СТАНДАРТУ

Об’єктом стандартизації є соціальні послуги, що надаються сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Стандарти повинні застосовувати установи, заклади та агенції, які надають соціальні послуги, незалежно від форми власності та підпорядкування.

На основі вимог Стандарту надавачі послуг повинні визначати засоби ідентифікації дотримання стандарту, досягнення результатів надання послуг, розробити форми документації та процедури, які вимагаються даним стандартом.

Стандарт застосовується:

· органами місцевого самоврядування при плануванні та організації місцевих соціальних програм для сімей з дітьми, формуванні соціального замовлення, проведення місцевих конкурсів на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг сім’ям з дітьми на рівні громади.

· державними та недержавними надавачами у ході планування, надання, управління та внутрішнього моніторингу якості послуг.

· органами ліцензування в процесі регулювання професійної діяльності з надання соціальних послуг сімям з дітьми,

· державними контролюючими органами та громадськими інспекторами у ході контролю за рівнем якості соціальних послуг послуг.

ІІ. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

Дитина – особа віком до 18 років[2].

Сім’я. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки[3], зокрема обов’язки батьків по відношенню до дітей. Сім’я, як отримувач соціальних послуг, є об’єктом і суб’єктом соціальної роботи.

Складні життєві обставини - обставини, що об'єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо[4].

Соціальний супровід – вид діяльності, що здійснюється на регулярній основі протягом визначеного терміну та має на меті підтримку сім’ї в процесі подолання життєвих труднощів, відновлення та підвищення соціального статусу. Передбачає надання допомоги безпосередньо методами індивідуальної роботи та виконання ролі посередника (організація консультацій інших фахівців, супровід та представлення інтересів клієнта, допомога у оформленні документів тощо ).

ІІІ. УСТАНОВИ, ЩО НАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ СІМ’ЯМ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

Соціальні послуги сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають державні, комунальні, благодійні, громадські організації, приватні суб’єкти, які зареєстровані як надавачі соціальних послуг дітям та сім’ям і мають відповідний дозвіл згідно чинного законодавства (сертифікат, реєстраційне свідоцтво, ліцензію тощо)[5].

Державним закладом, що надає соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, є центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді[6] (далі – ЦСССДМ).

Іншими суб’єктами соціальної роботи із сім’ями є такі установи й заклади:

управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту обласних (районних, міських) державних адміністрацій;

обласні, міські, районні, районні в містах служби у справах неповнолітніх;

управління (відділи) охорони здоров’я обласних (міських, районних) державних адміністрацій, заклади охорони здоров’я;

управління (відділи) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади;

установи та заклади системи соціального захисту населення;

органи внутрішніх справ;

установи виконання покарань;

центри соціально-психологічної реабілітації дітей та сімей;

центри соціальної підтримки родин;

заклади тимчасового догляду;

тимчасові притулки для жінок з дітьми, які постраждали від домашнього

насильства;

інші заклади.

Послуги надаються за місцем постійного чи тимчасового проживання дитини і сім’ї: в закладах або на дому.

ІV. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ФОРМ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

4.1. Мета соціальних послуг

Метою надання соціальних послуг сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, є подолання сімейного неблагополуччя і попередження вилучення дітей з родин, створення сприятливих умов для розвитку й виховання дітей в біологічній сім’ї

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципі «допомога для самодопомоги». Сенсом допомоги є виявлення резервів сім’ї, наснаження і сприяння формуванню у членів сім’ї навичок й умінь для подолання складної життєвої ситуації. Відповідальність за використання таких навичок і вмінь несе сім’я.

4.2. Цільова група

Отримувачами послуг, що стандартизуються цим стандартом, є сім’ї з дітьми (дитиною) віком до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі самостійно їх подолати, або в яких виникли обставини, що провокують ризики виходу дитини з родини, заважають її розвитку та вихованню.

Безоплатні соціальні послуги в обсягах, гарантованих державою, надаються сім’ям, незалежно від рівня доходу, релігійних поглядів, віку, соціального та матеріального стану членів сім’ї[7].

4.3. Умови початку та закінчення надання послуг

1. Критерії початку надання послуг:

- складна життєва ситуація в родині, яка становить ризик для життя, здоров’я, розвитку дитини, її виходу з сім’ї;

- визнання родиною або колегіально (за результатами соціального інспектування) неспроможності сім’ї самостійно розв’язати проблеми;

- бажання членів родини змінити ситуацію.

2. Підставою для завершення/припинення роботи з сім’єю є:

1) відмова повнолітніх членів сім’ї від отримання соціальних послуг, яка ґрунтується на впевненості родини в спроможності самостійно подолати проблеми.

2) виконання плану роботи з сім’єю і досягнення поставлених цілей (покращення життєвої ситуації родини, по що зроблений висновок соціального працівника і зафіксований в особовій справі сім’ї);

3) недотримання членами родини умов угоди про надання соціальних послуг;

4) позбавлення батьків дитини батьківських прав, вилучення її з даної сім’ї і влаштування в іншу. У цьому випадку здійснюється перенаправлення дорослих членів сім’ї до служб/закладів, які надають соціальні послуги відповідним цільовим групам.

3. Послуги соціального супроводу надаються на умовах укладання договору між надавачем та представником сімї, яка бажає отримувати послуги.

4.4. Зміст соціальних послуг

Зміст соціальних послуг базується на допомозі членам родини в усвідомленні й розв’язанні значимих проблем та усуненні причин, які заважають членам родини самостійно подолати складну життєву ситуацію. Завданням соціального працівника є допомога у набуті членами сім’ї вмінь вирішувати проблеми самостійно відповідно до їхніх функцій в сім’ї.

Соціальна служба надає допомогу у розв’язанні лише тих проблем сім’ї, що викликали складну життєву ситуацію і з якими родина не може справитися самостійно.

1. Соціальні послуги які можуть надаватися сім’ям у складній життєвій ситуації:

2. Сприяння у забезпеченні продуктами харчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням – для малозабезпечених і багатодітних сімей;

3. Сприяння у забезпеченні транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання й доставка медикаментів – якщо в сім’ї є інваліди з фізичними обмеженнями;

4. Надання інформації членам сім’ї про право та види матеріальних виплат або гуманітарної допомоги, (якщо родина має на них право відповідно до законодавства), надання контактів служб/установ, куди необхідно звернутися по відповідну допомогу, про закладів, які можуть надати послуги сім’ям з дітьми та дітям, умови отримання соціальних послуг.

5. Планування спільно з родиною заходів та дій з отримання соціальної допомоги, моніторинг виконання запланованих дій, допомога в підготовці (оформленні, зібранні) документів, необхідних для отримання матеріальної допомоги.

6. Психологічна підтримка – обговорення проблем з членами сім’ї та надання порад з розв’язання соціальних та психологічних проблем, з питань психічного здоров'я членів сімї та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, подальшого навчання або працевлаштування, вміння подолання труднощів та конфліктів з оточенням, наснаження членів сім’ї, організація та координація психотерапевтичних груп та груп самодопомоги.

7. Соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів членів родин, навчання/тренінги з методів самопредставництва, захисту прав, ведення домашнього господарства, розвиток комунікативних навичок, корекційні заняття з дітьми.

8. Організація дозвілля, спортивно-оздоровчої, творчої діяльності, залучення до спортивних змагань, художньої самодіяльності, волонтерської роботи, громадських організацій.

9. Консультації з питань збереження і зміцнення здоров’я, формування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок, формування сексуальної культури і навичок захищених статевих відносин, профілактики ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захворювань, підтримка й охорона здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів.

10. Надання правових консультацій з питань чинного законодавства, гарантій та пільг, здійснення захисту прав та інтересів осіб-членів сім’ї (пріоритетне – дітей)

11. Захист прав дитини - ініціювання застосування державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій стосовно дитини, оформлення правових документів, адвокація та представництво інтересів дитини. Соціальний працівник може представляти інтереси сімей, а особливо дітей із сімей клієнтів, на засіданнях судів, здійснювати захист їхніх прав та інтересів в інших організаціях і установах.

12. Послуги з професійної реабілітації та працевлаштування - підготовка до працевлаштування, профорієнтація, сприяння в отриманні послуг професійної перепідготовки, професійного навчання членів сім’ї, які не працювали або втратили професійні навички внаслідок складної життєвої ситуації, допомога у пошуку роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальний супровід працевлаштованої особи.

Результат: подолання кризи,набуття членами сім’ї вмінь та навичок для самостійного вирішення своїх соціальних, побутових, психологічних проблем.

4.5. Форми надання соціальних послуг сім’ям

Залежно від життєвих обставин, ступеню ризику для життя та здоров’я дитини соціальні послуги надаються у таких формах:

o кризового втручання

o соціального супроводу

o профілактичної роботи/попередження кризи

o консультування і надання інформації

Надання соціальних послуг може здійснюватися на регулярній основі у спеціальних закладах чи службах а також на дому:

o індивідуально з кожним членом родини,

o спільно з усіма членами родини,

o індивідуально чи в групі з особами, які складають значиме оточення сім’ї.

Дата добавления: 2015-09-02