Кризове втручання

Кризове втручання передбачає термінове реагування та екстрені дії, спрямовані на захист дитини і забезпечення її безпеки в сім’ї.

1. Кризове втручання здійснюється у разі повідомлення про підозру або факт неблагополуччя дитині або жорстоке поводження з нею в сім’ї, яке може надійти в усній та письмовій формі від:

- працівників навчального чи навчально-виховного закладу, де навчається/виховується дитина,

- служби з захисту прав дитини (у справах неповнолітніх),

- управління соціального захисту за місцем проживання,

- закладу або установи охорони здоров’я,

- іншої соціальної служби чи недержавної організації,

- громадян.

2. Заходи кризового втручання починаються у термін, який не перевищує 24 годин з моменту повідомлення чи виявлення та реєстрації повідомлення про неблагополуччя дитини.

3. Кризове втручання здійснюється в разі: перебування дитини у небезпеці, жорстокого поводження з дитиною, насильства над нею з боку члена сім’ї, залишення без піклування батьків, неналежного догляду (занедбаності, недоїдання тощо).

4. Перед початком роботи з батьками соціальний працівник, повинен здійснити екстрені дії для забезпечення безпеки дитини, якими, в разі необхідності, можуть бути: негайне вилучення дитини з родини, надання дитині тимчасового притулку і догляду, тимчасове влаштування у сім’ю родичів чи прийомну сім’ю швидкого реагування[8];

5. Термін кризового втручання становить не більше 6 тижнів, після чого для подолання складної життєвої ситуації сім’я отримує необхідні послуги і соціальний супровід.

6. Після завершення заходів кризового втручання соціальний працівник-координатор обов’язково здійснює соціальний супровід і моніторинг ситуації дитини в сімї.

Результат: усунено обставини, які загрожують безпеці дитини; сім’я або окремі її члени вирішують проблеми, яки були не в змозі подолати самі.

4.8. Соціальний супровід

Соціальний супровідсім’ї з дітьми, яка опинилася в складних життєвих обставинах, передбачає комплекс соціальних послуг, спрямованих на вирішення проблем сім’ї, які вона не може подолати самостійно.

1. Соціальний супровід передбачає визначення головної проблеми, що провокує неблагополуччя, вирішення якої дозволить родині в подальшому нормалізувати становище.

2. До змісту соціального супроводу можуть входити наступні складові:

§ Фахове оцінювання ситуації та складання плану заходів для подолання основної проблеми сімї, моніторинг його виконання;

§ допомога в оформленні документів і запитів до відповідних інстанцій;

§ сприяння в працевлаштуванні та професійному навчанні дорослих членів сімї;

§ сприяння в лікуванні та реабілітації членів сімї;

§ організація догляду за інвалідом, хворим або особою похилого віку в сім’ї;

§ допомога у набутті членами сім’ї необхідних соціальних навичок;

§ консультації соціального працівника, психолога, юриста, педагога інших фахівців;

§ соціально-педагогічна, психологічна корекція;

§ надання інформації;

§ участь у групах самодопомоги;

§ переадресація до окремих спеціалістів або інших закладів;

§ психологічна допомога і підтримка, в тому числі за принципом „рівний – рівному”;

§ сприяння в організації канікул, дозвілля, інших спільних заходів для всієї родини;

§ індивідуальне супроводження до служб чи закладів;

§ представництво інтересів дитини або членів сім’ї, зокрема, недієздатних;

§ сприяння в отриманні соціальних виплат, пільг, оздоровлення дітей.

4.9. Етичні принципи надання послуг [9].

Робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, здійснюється з дотриманням етичних принципів соціальної роботи.

Кожен працівник повинен

поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності та прав незалежно від походження, статі, віку і внеску у соціальний розвиток;

намагатися зрозуміти кожного клієнта, з’ясовувати всі чинники щодо проблеми, яка виникла, пропонувати різноманітні види допомоги;

здійснювати лише ті заходи, які не можуть зашкодити клієнту або створити загрозу його безпеці;

допомагати всім клієнтам рівною мірою, брати на себе відповідальність за свої особисті дії.

підтримувати право клієнта на взаємодію, яка ґрунтується на довірі, співчутті та збереженні конфіденційності;

забезпечувати право клієнта на зміну власних переконань і життєвих уподобань без будь-якого тиску з боку соціальних працівників (крім ситуацій, коли клієнти не усвідомлюють небезпеки для себе та близького соціального оточення);

визнавати й поважати наміри, відповідальність клієнтів щодо прийнятого рішення;

залишити право на свободу дій клієнтів у разі, якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу.

V. ПРОЦЕС НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

5.1. Етапи надання соціальних послуг

Процес надання соціальних послуг і правила дії працівників у ході виконання процесу визначаються і описується надавачем.

1. Типовими етапами процесу надання соціальних послуг є:

1) отримання інформації про ситуацію в сім’ї, реєстрація інформації,

2) вивчення/розслідування ситуації, в т.ч. соціальне інспектування;

3) кризове втручання (якщо потребує), складання плану втручання;

4) визначення потреб сім’ї, кожного її члена,

5) початок соціального супроводу: визначення спеціаліста-координатора,

укладання договору про надання послуг;

6) складання та узгодження індивідуального плану супроводу,

7) реалізація заходів, передбачених індивідуальним планом;

8) проміжне оцінювання, перегляд або корекція плану супроводу;

9) кінцеве оцінювання, завершення надання соціальних послуг.

2. Надавач описує правила виконання дій на кожному з етапів процесу, орієнтуючись на вимоги даного стандарту, визначає відповідальних осіб за кожний з етапів та розробляє показники якості них. Надавач описує процес реалізації заходів індивідуального плану з урахуванням особливостей клієнтів, переважних проблем сімей, які обслуговуються, особливостей структури послуг даного регіону (громади).

3. Опис процесу доводиться до працівників і є базою інструкцією у ході їхньої роботи.

5.2. Отримання інформації про сім’ї

Для ефективного та оперативного реагування служби на виникнення складної життєвої ситуації надавач забезпечує процедуру отримання, реєстрації та передачі інформації

1. Інформація про сім’ї з дітьми, які опинилися у складній життєвій ситуації може надходити шляхом:

· особистого звернення чи заяви одного із членів сім’ї безпосередньо до соціальної служби за місцем проживання,

· письмового або телефонного повідомлення від державної установи чи служби: селищної ради, міської або районної державної адміністрації, органів охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ, установи виконання покарань, житлово-комунальної установи та ін. Якщо інформація про неблагополуччя сім’ї отримана будь-якою з вищезазначених організацій/установ, вона повинна у десятиденний строк після отримання, передати цю інформацію у письмовій або усній формі до соціальної служби за місцем проживання сім’ї або у службу з захисту прав дитини (у справах неповнолітніх);

· перенаправлення від іншої соціальної служби або направлення від служби з захисту прав дитини (у справах неповнолітніх)

2. Несвоєчасне надання або ненадання інформації про неблагополуччя сім’ї, яке може призвести до погіршення стану здоров’я чи розвитку дитини, порушення його прав, розглядається як ознака професійної некомпетентності та вимагає розгляду питання про відповідність/невідповідність кваліфікації відповідальної особи.

3. Отримана інформація повинна бути одразу письмово зафіксована відповідальним соціальним працівником[10].

4. Для забезпечення своєчасного отримання та передачі інформації про неблагополуччя в сім’ях з дітьми в місцевих та районних органах з питань прав дитини (службах у справах неповнолітніх), соціальній службі чи іншій установі (за рішенням місцевих органів влади) повинна бути організована робота з отримання та передачі інформації.

5. Якщо стан справ в сім’ї загрожує життю чи здоров’ю дитини, інформація негайно (не пізніше ніж протягом 24 години з моменту отримання) повинна бути передана до органів внутрішніх справ.

Результат: сім’ї з дітьми, які потрапили у складну у життєву ситуацію, оперативно отримують пропозицію щодо надання допомоги у вигляді соціальних послуг.

Інформація передається оперативно, кожне повідомлення про неблагополуччя (підозру на неблагополуччя) зафіксоване та перевірене.

5.3. Соціальне інспектування

Соціальне інспектування сім’ї здійснюється з метою ознайомлення зі станом утримання, умов для розвитку й виховання дитини, перевірки отриманої інформації про неблагополуччя сім’ї.

1. Соціальне інспектування може бути плановим або екстреним. Екстрене інспектування проводиться для розслідування ситуації в сім’ї (перевірка інформації про неблагополуччя). Планове інспектування проводиться з метою моніторингу змін в сімї і виконання ними заходів індивідуального плану або вивчення житлових умов щодо можливого влаштування в прийомну сім’ю дитини-сироти або дитини, що залишилася без батьківської опіки.

2. Екстрене соціальне інспектування здійснюється командою фахівців у термін, який не перевищує 48 годин з моменту отримання інформації про неблагополуччя сім’ї. До складу команди входить фахівець служби з захисту прав дитини (у справах неповнолітніх), соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді за місцем проживання, органу місцевого самоврядування. У разі необхідності в команду включають дільничного інспектора міліції або кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

3. У ході соціального інспектування вивчаються такі складові життєдіяльності сім’ї: наявність дорослих в родині, умови проживання й піклування про дитину, санітарний стан приміщень, наявність харчування, стан здоров’я дитини, стан здоров’я й наявність шкідливих звичок дорослих членів сім’ї, взаємовідносини між членами родини та ін.

4. За результатами соціального інспектування складається акт обстеження, у якому описують ситуацію та висновки відносно конкретної сім’ї. Акт складається в кількох екземплярах – для кожної організації, представники якої брали участь у соціальному інспектуванні, один екземпляр акту повинен залишитися в сім’ї. Акт є частиною особистої справи сім’ї, яка отримає соціальні послуги.

5. Висновки акту обстеження сім’ї надаються відносно:

- безпеки/небезпеки перебування дитини в родині;

- необхідності вилучення дитини з сім’ї та дій щодо її тимчасового влаштування;

- необхідності початку надання соціальних послуг з метою вирішення існуючих проблем;

або констатується наявність (чи відсутність) необхідних умов для розвитку та виховання дітей.

Результат: виявлені проблеми сім’ї, загрози для неналежного або небезпечного перебування дитини в сімї, виявлені ресурси та визначені першочергові заходи роботи з сім’єю.

5.4. Перший візит соціального працівника в сім’ю

Перший візит соціального працівника в сім’ю єпочатком процесу оцінювання потреб та складання плану роботи з сім’єю.

1. Рішення про здійснення візиту приймається соціальним працівником спільно з керівником соціальної служби на підставі результатів соціального інспектування або аналізу інформації, що підтверджують наявність в родині складної життєвої ситуації, становить ризик для життя, здоров’я, розвитку дитини або її виходу з сім’ї.

2. Перший візит у сім’ю здійснюється протягом 7-и днів після проведення соціального інспектування і спрямовується на налагодження контакту з сім’єю і зняття недовіри щодо можливого втручання в сім’ю.

3. Перший візит здійснюється кваліфікованим соціальним працівником.

4. Під час першого візиту в сім’ю соціальний працівник:

· вивчає стан здоров’я, умови розвитку та виховання дитини та ставлення до неї;

· вивчає думки членів сім’ї про проблеми і потреби родини, шляхи їх подолання;

· виявляє ресурси сім’ї та найближчого оточення;

· інформує сім’ю про соціальні послуги, які вона може отримати, пропонує

розпочати роботу з подолання складаної життєвої ситуації;

· надає інформацію щодо умов отримання послуг, кваліфікації фахівців та

забезпечення конфіденційності соціальних послуг;

· отримує/не отримує згоду на початок соціальної роботи з сім’єю.

4. За підсумками першого візиту складається звіт.

Результат: члени сім’ї знають і розуміють, що існує можливість отримати допомогу у розв’язанні їхніх проблем, виявляють бажання змінити ситуацію в родині та погоджуються отримувати соціальні послуги. Складений звіт соціального працівника про візит в сім’ю/

5.5. Оцінювання потреб та ресурсів сім’ї

Рішення щодо змісту та обсягу послуг приймається після комплексного оцінювання життєвої ситуації та ресурсів сімї.

1. Оцінювання здійснюється відповідальним соціальним працівником соціальної служби за місцем проживання. На підставі результатів оцінювання відбувається складання або коригування плану роботи з сім’єю (або плану соціального супроводу).

1. Оцінювання має три етапи: первинне оцінювання, проміжне, підсумкове. Термін проведення первинного оцінювання та вивчення ситуації сім’ї не повинен перевищувати 14 днів з моменту отримання повідомлення про складну життєву ситуацію.
2. Проміжне та підсумкове оцінювання потреб провадиться з метою відстеження зміни ситуації в сім’ї та ефективності роботи фахівців. Проміжне оцінювання здійснюється не рідше, ніж раз на півроку.
3. Підсумкове оцінювання ситуації в сім’ї здійснюється перед завершенням терміну дії договору про надання послуг. На підставі результатів завершальної оцінки приймається рішення про закінчення надання соціальних послуг або подовження терміну дії договору.
4. Для збору інформації у ході оцінювання ситуації сім’ї фахівець може застосовувати наступні методи: інтерв’ю, опитування, спостереження, тестування, офіційні звернення до правозахисних органів та органів влади.

6. Інформацію про життєву ситуацію сім’ї з дітьми можна отримати як від самих членів сім’ї, так і з інших джерел:

• від окремих громадян;
• від окремих організацій, установ, підприємств;
• від сільських, селищних, міських рад;
• від житлово-комунальних служб;
• від органів охорони здоров'я;
• від органів освіти;
• від органів внутрішніх справ, органів виконання покарань;
• інших закладів і установ.
1. Результати первинного, проміжного та підсумкового оцінювання фіксуються в спеціальній карті/формі оцінювання, яка є частиною особової справи сім’ї. Особова справа є документом конфіденційним. Після закінчення роботи з сім’єю вона повинна зберігатися протягом 3-х років в архівах установи

Результат: дитина та члени сім’ї отримують кваліфіковану оцінку проблем і потреб, рекомендації щодо необхідної допомоги та підтримки, визначення обсягу послуг для подолання складної життєвої ситуації. Заповнена форма оцінювання в особовій справі.

5.6. Договір про надання послуг

Послуги соціального супроводу надаються на підставі договору, що регулює взаємні відносини та визначає відповідальності сторін та фіксує згоду й обов’язкову участь членів сім’ї у виконанні плану соціального супроводу.

1. Договір[11] укладається між дорослим представником сім’ї та службою й підписується обома сторонами перед початком надання послуг.

2. Договір визначає:

· мету й завдання соціальних послуг та умови їх надання;

• обсяг та зміст послуг, які надаватимуться дитині та родині на безоплатній основі,
• перелік спеціальних засобів та методів, які будуть застосовані у ході надання послуг,
• права та обов’язки членів сім’ї та надавачів послуг, а також відповідальність у випадку порушення умов угоди;
• умови припинення надання послуг,
• термін дії угоди.
1. Договір складається у двох примірниках, один з яких надається сім’ї, другий - зберігається у надавача в особовій справі сім’ї.
2. Перед підписанням договору соціальний працівник-координатор повинен переконатись, що батьки дитини та інші члени сім’ї усвідомлюють призначення та функції документу, права та обов’язки сторін, розуміють значення термінів. У разі необхідності соціальний працівник повинен роз’яснити положення договору.

Результат: сім’я, яка отримує соціальні послуги, має підписаний договір, у якому зазначені права та обов’язки сторін і керується ним у відносинах з надавачем.

5.7. План надання соціальних послуг

Надання соціальних послуг дитині та сім’ї здійснюється згідно з планом, який складається для кожної сім’ї і визначає обсяг, зміст та форми роботи для досягнення поставлених цілей.

1. План роботи з сім’єю (соціального супроводу) складається на основі результатів первинної оцінки та включає індивідуальний план розвитку дитини та план супроводу сім’ї.

2. План розробляється командою фахівців за безпосередньою участю членів родини, узгоджується та підписується усіма членами сім’ї, які братимуть участь у його реалізації.

3. Перед підписанням плану координатор роботи з’ясовує чи зрозумілими усім членам сім’ї є заплановані кроки, дає роз’яснення щодо пунктів плану.

4. План складається за типовою формою, яка затверджується керівником закладу/служби і містить:

· мету соціальних послуг;

· короткострокові цілі та завдання роботи з конкретною сім’єю;

· заходи для досягнення цілей,

· очікувані результати роботи з членами сімї;

· терміни виконання заходів,

· виконавці.

5. План охоплює основні сфери функціонування сім’ї, які спрямовані на забезпечення навчання та розвитку дитини, емоційного комфорту, задоволення потреб здоров’я, соціального та фізичного функціонування, дозвілля, спілкування, інтеграції.

6. План складається у двох примірниках, один з яких надається членам сім’ї, інший залишається у надавача і приєднується до особової справи отримувача.

7. План переглядається фахівцями за участі членів сім’ї, не рідше одного разу на 6 (шість) місяців, до нього вносяться зміни, що відображають зміни в потребах та становищі сім’ї.

8. Підставою для завершення роботи за планом є досягнення цілей.

Результат: кожна сім’я, яка надала згоду на отримання соціальних послуг має план надання послуг, в якому враховано потреби дитини та родини, варіанти подолання/пом’якшення складної життєвої ситуації.

5.8. Здійснення соціального супроводу

З метою допомоги сім’ї у подоланні складної життєвої ситуації здійснюється соціальний супровід, який передбачає індивідуальну роботу з членами сім’ї, групову і спільну роботу з усією родиною та значущим оточенням.

1. Термін здійснення соціального супроводу визначається індивідуально для кожної сім’ї і може тривати від 6-и до 12-и місяців. У разі досягнення позитивних змін та дотримання умов договору про надання послуг, а також потреби в соціальному супроводі термін послуги може бути подовжений іще на шість місяців. Рішення про подовження терміну приймається командою фахівців з ініціативи соціального працівника-координатора, у разі згоди/бажання сім’ї надалі виконувати заходи плану супроводу.
2. Соціальний супровід сім’ї здійснюється після завершення заходів з кризового втручання або після звернення сім'ї за отриманням соціальних послуг, якщо кризове втручання не потрібне. Соціальний супровід здійснюється на умовах договору між надавачем і отримувачем.
3. На початкових етапах соціального супроводу соціальний працівник працює з родиною більш інтенсивно. Кількість годин індивідуальної роботи соціального працівника з кожною сім’єю повинна бути не менше 4-х годин на тиждень. По мірі виконання заходів плану соціального супроводу та вирішення окремих проблем, інтенсивність роботи соціального працівника щодо супроводу однієї родини може зменшитися до 1 години індивідуальної роботи на тиждень.
4. Після завершення виконання плану соціального супроводу, соціальний працівник регулярно, не менше ніж один раз на півроку здійснює моніторинг ситуації в сім’ї і стану дитини.
5. Соціальний працівник здійснює регулярні записи щодо виконаних дій та запланованих кроків в особовій справі сім’ї в не пізніше, ніж через 48 годин після індивідуальної зустрічі або іншого контакту з членами сім’ї.
6. Записи соціального працівника у ході соціального супроводу повинні містити:

· прізвище фахівця;

· дату і час здійснення заходів або контактування з членами сім’ї;

· тип контактування або назву заходу: особиста зустріч в закладі; консультування, візит додому, супроводження, допомога в оформленні документів тощо;

· мета заходу/контактування з клієнтами;

· зміни у становищі клієнтів;

· застосовані дії та кроки;

· заплановані заходи та рекомендації;

· звіти про проведення сесій групової роботи.

1. Записи використовують для моніторингу, звітності, оцінки діяльності соціального працівника, поточного планування роботи з отримувачем послуг, забезпечення безперервності та наступності роботи у випадку зміни працівника або перенаправлення отримувача до іншого закладу.

Результат: набуття членами сім’ї необхідних навичок і вмінь для вирішення головної проблеми сім’ї, поступове розв’язання цієї проблеми. Особова справа сім’ї відображає діяльність з подолання проблем і здійснених заходів.

3.9. Завершення надання соціальних послуг, перенаправлення

Завершення процесу надання соціальних послуг окремій сімї відбувається в разі досягнення цілей, визначених планом супроводу або в разі відмови від подальшого отримання послуг.

1. Рішення про завершення надання послуг приймається соціальним працівником-координатором, обговорюється з усіма членами родини та керівником соціальної служби. Запис з висновками та обґрунтуванням прийняття рішення щодо завершення надання соціальних послуг здійснюється в особовій справі сім’ї.
2. Можливість завершення роботи з сім’єю на підставі відмови членів сім’ї від подальшого отримання соціальних послуг підтверджується письмовим висновком відповідального соціального працівника. Пріоритетом при прийнятті рішення мають бути інтереси дитини, її безпека та дотримання прав. Відмова оформлюється заявою від повнолітніх членів родини.
3. Після завершення надання соціальних послуг соціальний працівник упродовж терміну, визначеного спільно з членами сім’ї (але не менше двох місяців) здійснює моніторинг ситуації та надає необхідну підтримку членам сім’ї.
4. У випадку, коли відмова від надання соціальних послуг може призвести до погіршення стану дитини, соціальний працівник повинен повідомити про це керівника соціальної служби, відповідні органи, які здійснюють захист прав дитини, органи опіки та піклування місцевого органу влади. При цьому координатор надає супроводжувального листа, в якому визначено суть проблеми сім’ї та становища дитини, вказано контакти надавача послуг і відповідального соціального працівника. Надавач повинен перевірити результати свого звернення і впевнитись, що дитина знаходиться під увагою і захистом відповідних органів.
5. Направлення здійснюється також у разі відсутності у надавача необхідних для дитини та членів сім’ї послуг, які визначені планом соціального супроводу сім’ї.
6. Надавач послуг співпрацює з лікувально-профілактичними, навчальними, виховними закладами, навчально-реабілітаційними центрами, центрами соціальної та медико-соціальної реабілітації, центрами соціальних служб для молоді, територіальними центрами соціального обслуговування, іншими відповідними організаціями та установами за місцем проживання сім’ї. Для підвищення ефективності співпраці надавач може укладати договори з постійними партнерами, до яких здійснюється направлення, перенаправлення.
7. Інформація про партнерів є доступною для членів сім’ї, партнерів, контролюючих органів.

Результат: досягнуто очікуваних результатів відповідно до плану, діти захищені від безвідповідального прийняття рішень про завершення соціальних послуг; рішення про завершення послуг зафіксоване в особовій справі сім’ї.

ІУ. ПЕРСОНАЛ І КВАЛІФІКАЦІЯ

Усі працівники, які залучені до надання соціальних послуг сім’ям з дітьми, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички, необхідні для роботи з сім’ями Кожен працівник соціальної служби має відповідну професійну підготовку/спеціалізацію, регулярно вдосконалюють свої компетенції шляхом підвищення кваліфікації, навчання на курсах, семінарах, тренінгах, тощо.

1. Роботу з членами сім’ї можуть здійснювати фахівці, які мають освіту за фахом соціального працівника або соціального педагога, вищу освіту з інших спеціальностей та сертифікат соціального працівника. Знання та навички, які повинні мати соціальні працівники для роботи з сім’ями: збору інформації і виявлення потреб дитини та сім’ї, ведення інтерв’ю з членами сім’ї, складання індивідуальних планів, ведення професійних записів, цінностей та принципів соціальної роботи, базові знання роботи з сім’ями з дітьми (спеціалізацію), знання у сфері прав дитини та сімейного, цивільного, трудового, соціального законодавства.

2. Фахівець, який визначається координатором роботи з сім’єю повинен, окрім вищезазначеного мати знання та навички управління випадком/менеджменту.

3. Усі нові фахівці, які приймаються на роботу, повинні пройти обов’язкове ознайомче навчання упродовж 2-х тижнів до початку самостійної роботи з сім’ями. Якщо в організації працюють фахівці без відповідної освіти, вони повинні пройти спеціалізоване навчання або стажування на робочому місці з основ соціальної роботи з дітьми та сім’ями обсягом не менше 40 год.

4. Усі соціальні працівники перед початком роботи проходять вступний інструктаж, ознайомлюються та підписують функціональні обов’язки, необхідні інструкції та правила.

5. Надавач відповідає за підвищення кваліфікації працівників і забезпечує їх навчання не рідше ніж 1 раз на 5 років.

6. Усі працівники щороку відвідують тематичні навчальні заходи протягом не менше трьох оплачуваних днів.

7. Надавачі послуг відповідають за організацію супервізії для соціальних працівників, що працюють з кризовими сім’ями, не рідше ніж один раз на два місяці.

Результат: сiм’я та дитина отримують добре скоординовану всебічну квалiфіковану допомогу.

У. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

Заклад використовує ефективну систему управління якістю, яка спрямована на задоволення потреб отримувачів, постійне покращення якості послуг.

1. Надавач розробляє і застосовує систему управління якістю послуг, орієнтуючись на правила і керівництва щодо впровадження систем управління якістю послуг.

2. Система управління якістю охоплює етапи планування роботи, контролю якості, розроблення та реалізацію заходів з усування недоліків та покращення якості послуг.

3. Існує стратегічний та річний план розвитку послуг, який базується на потребах отримувачів і досягненні результатів/змін для отримувачів послуг.

1. Надавач послуг розробляє політику якості, за дотримання якої несе відповідальність керівник.

2. Керівник забезпечує роз’яснення та доведення політики якості до усіх працівників та отримувачів, чітко визначає повноваження, відповідальність та взаємодію усього персоналу, забезпечує функціонування послуг та контроль діяльності, що впливає на якість послуг.

3. Соціальна служба забезпечує дієву процедуру подання та розгляду скарг.

4. Соціальна служба розробляє процедури та інструкції ведення, зберігання, реєстрації та користування документацією.

Результат: клієнти задоволені рівнем якості соціальних послуг; права та інтереси отримувачів гарантуються політикою якості, яка визначена службою та неухильно дотримується усіма працівниками.

[1] Наказ Міністерства праці і соціальної політики України № 293 від 17 червня 2002 року «Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів».

[2] Закон України «Про охорону дитинства» (стаття 1).

[3] Сімейний кодекс України. 10 січня 2002 року, № 2947-ІІІ.

[4] Закон України «Про соціальні послуги» (стаття 1).

[5] Порядок ліцензування соціальних послуг не розроблено.

[6] Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю» від 27 серпня 2004 р. № 1126.

[7] Закон України «Про соціальні послуги» (стаття 12) не визначає сім’ї з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах серед категорій клієнтів, що отримають безкоштовні послуги.

[8] Функціонування прийомної сім’ї швидкого редагування необхідно зафіксувати законодавчо.

[9] Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи затверджено Українською асоціацією соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи, Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді, Лігою соціальних працівників України, Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту (№ 1965 від 09.09.2005 р.).

[10] Форма фіксації звернення затверджується відповідною соціальною службою.

[11] Форма угоди щодо надання соціальних послуг сім’ям з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, затверджується місцевими органами влади, які організують ці послуги

Дата добавления: 2015-09-02