Карбонатні породи

Серед карбонатних порід найбільш поширеними є вапняки і доломіти.

Вапняки – найбільш розповсюджені породи даної групи. Вони складені в основному кальцитом. За вмістом глинистих домішок розрізняють глинисті вапняки (глини 10%), вапнякові мергелі (20%), мергелі (30 – 50%) і вапнякові глини (глини 50%). При збільшенні кількості піску у вапняках їх називають піщаними вапняками або вапняковими пісковиками. Характерною особливістю їх є активна взаємодія із соляною кислотою, яка супроводжується інтенсивним виділенням вуглекислого газу. Забарвлення вапняків може бути різноманітним. Найбільш часто зустрічаються світло-сірі, сірі та сірувато-жовті кольори.

За походженням вапняки поділяються на органогенні та хемогенні, але в більшості випадків вони мають органогенно-хемогенне походження. Типовим представником таких порід є звичайна писальна крейда.

Мергелі - це щільні вапнякові породи з раковистим або нерівним зламами переважно білого або різних відтінків сірого забарвлення. З розведеною соляною кислотою мергелі сильно реагують, при чому на поверхні породи залишається брудна пляма.

Доломіти – породи, які вміщують не менше 95% мінералу доломіту. Чисті доломіти зустрічаються рідко. В основному спостерігаються різні переходи від вапняків до доломітів. Вапнякові доломіти вміщують більше 50% доломіту, а доломітові вапняки – менше 50%. Макроскопічно відрізнити доломіти від вапняків практично неможливо. Їх діагностичною ознакою є реакція з розведеною соляною кислотою. Доломіти “киплять” тільки після розтирання їх у порошок.

Дата добавления: 2015-09-01