Основні теоретичні положення. Осадова гірська порода – це геологічне тіло, складене із мінералів або органічних

Осадова гірська порода – це геологічне тіло, складене із мінералів або органічних утворень, а також тих та інших сумісно, сформоване із осадів, відкладених на поверхні суші або на дні водойми, яке існує в термобаричних умовах, характерних для верхньої частини літосфери. Перш за все необхідно засвоїти, що вихідним матеріалом для утворення осадових гірських порід служать продукти механічного і хімічного вивітрювання, життєдіяльності організмів, вулканічної діяльності та ін. Тому утворення осадових порід – складний природний процес, який проходить в різних умовах, що визначаються різноманітними факторами і силами земної і космічної природи. В зв’язку з цим, всі осадові породи за способом утворення мінеральної речовини діляться на уламкові, складені уламками мінералів і гірських порід, органогенні, в основі яких знаходяться тверді рештки організмів і продуктів їх життєдіяльності, і хемогенні, виражені мінералами, що сформувались хімічним шляхом. Між цими групами осадових порід нема чіткої границі. Особливо часто породи змішаного походження зустрічаються серед органогенних і хемогенних порід.

Головними ознаками, що визначають осадові гірські породи, є мінеральний склад осаду, ступінь діагенезу, колір, текстура, пористість і густина.

Мінеральний склад осаду. Осадові гірські породи складаються із компонентів різного складу і походження. Ці компоненти присутні у різних співвідношеннях і сполученнях. Це можуть бути уламки гірських порід і мінералів, органогенні речовини і продукти хімічних реакцій. Відповідно до цього породу слід відносити до уламкової, органогенної чи хемогенної.

Ступінь діагенезу. Ознака, що показує, які зміни пройшли в осаді після його утворення в процесі перетворення в гірську породу. Діагенез завжди пов’язаний із зануренням відповідного осаду на певну глибину, в результаті чого відбувається його зневодження, перекристалізація, старіння колоїдів та ін. Утворення цементу в уламкових породах – один з найпотужніших факторів діагенезу. Переважно цемент буває глинистий, кремнистий, карбонатний або залізистий, складений із оксидів заліза.

Колір породи. Однією із важливих діагностичних і генетичних ознак є забарвлення порід. В природі зустрічаються породи різного забарвлення, але, як правило, переважно сірих відтінків. Поява того чи іншого кольору породи залежить від багатьох причин, головними із яких є забарвлення уламків мінералів, які складають породу, а також колір цементу. Так, білими або світлозабарвленими бувають породи, які вміщують карбонати, сульфати, галоїди, кремнисту речовину або кварц. Залізистий цемент надає породі різних відтінків коричневого кольору. Зелений колір пов’язаний з наявністю в породі глауконіту, хлоритів, епідоту та ін.

Текстура. Під текстурою розуміють характер розташування осадових порід в просторі. В осадових породах вона різноманітна. Найбільш часто зустрічаються шаруваті текстури, коли в породі різко розрізняються шари, коли неможливо встановити закономірності в положенні складових частин; плямиста, коли окремі складові частини породи утворюють уособлення у вигляді плям.

Структура – характер взаємного розташування і величини складових частин породи. Вона залежить від належності до тої або іншої генетичної групи. Так, структури уламкових порід – уламкові, глинистих – пелітові, хемогенних – часто кристалічні або аморфні, органогенних – органогенні і детритусові. Структура осадових порід визначається, головним чином, розміром і, частково, формою складових частин та їх взаємозв’язком.

Пористість – характерна ознака для багатьох осадових порід. Між твердими частинками, які утворюють гірську породу, існують простори – пори, зайняті рідинами або газами. Сумарний об’єм цих просторів в одиниці об’єму породи називається пористістю. Вона оцінюється за розміром пор, їх кількістю і способом утворення (пористість міжзернова, кавернозна та ін.).

Густина – важлива діагностична ознака осадових порід. Вона тісно пов’язана із більшістю розглянутих властивостей. Густиною твердої фази породи називають відношення маси твердої фази породи до її об’єму. Густина твердої фази порід змінюється в межах 2,55 – 2,80 г/см³.

Шаруватість властива для більшості осадових порід. Вона надзвичайно різноманітна. Шари можуть бути гігантськими і макроскопічними, паралельними і перехресними, горизонтальними і косими, хвилястими та ін. На границях шарів нерідко можна помітити знаки брижі, течії, слідів донних тварин та ін. Для діагностики осадових порід вона малопридатна, так як тип шаруватості практично не пов’язаний із складом порід. Не дивлячись на це, у всіх випадках, коли це можливо, шаруватість слід описувати, оскільки вона, як правило, дає можливість правильно визначити походження осаду.

Дата добавления: 2015-09-01