Думки вголос

Парадокс моїх почуттів

Не знаю, любов це чи ненависть.... Але іноді мені хочеться тебе побачити, поговорити...

Та сам розумію те, що це повне безглуздя, бо я тебе ненавиджу...

Я сам себе не розумію...

Хочу, щоб ти зараз була зі мною, але розумію, коли ти тут будеш, мені буде ніяково і захочеться тебе принизити − просто зробити боляче...

Дуже хочеться тебе ненавидіти, але, напевне, ще більше хочеться поцілувати...

Можливо обнявши тебе і поцілувавши, я пробачив би...

Але ти..., точніше я, для тебе вже, напевне, «ніхто» або просто якийсь дешевий спогад...

Ти перша не напишеш, не подзвониш, а тим паче, не прийдеш в гості, а що ж тоді говорити про поцілунок...

Парадокс моїх почуттів…

І життя, ніби нічого й не було − з твоєї...

Ти чекав би мене???

– На це повинна бути важлива причина! І, напевно, − ні. Я би хотів чекати, та настане момент в моєму житті, коли очікування стане буденністю: я перестану про тебе думати, як про щось особливе.

І з’явиться в моєму житті вона − інша, у яку я закохаюсь не задумуючись, бо думки, як і дзвінки і листи від тебе, не нагадують мені тебе, твоєї посмішки, твоїх очей, твого сміху, а я їх любив... Я знову буду один...

Мені подобається бути одному, але я дуже сильно люблю присвячувати своє життя не комусь, а діям, романтичним діям, чи, точніше, подарункам і знакам уваги. Ось це я люблю.

Я часто думаю, як би діяв у тій чи іншій ситуації, як би я добивався її уваги, як би вона відреагувала на мої божевільні сюрпризи. І я знаю – це було б для неї приємним, але це все лише думки... Я просто не можу ні на що таке зважитись, і основна причина – вона, чи, точніше, відсутність її (дівчини)...

П. С. Не обов’язково коханої, головне такої, яка разом зі мною тут і зараз... Я б їй обов’язково робив приємні сюрпризи...

Запитання

Часто задаю питання: як сильно я її люблю? І чи взагалі люблю?

І чесно, я ніколи не знаю відповіді на це запитання!!! Мені дуже хочеться відповісти – сильно!!!

Та здається, що погодження з твердженням «я люблю її» – повна неправда. Я вже й забув, що таке любов...

У мене не любов, а – бажання любити.

Я не люблю, не люблю давно, а, можливо, й ніколи не любив...

Не було у мене довгих і серйозних стосунків, щоб це оцінити.

Тому...

Наївний

Звичайна зустріч у клубі, знайомство, танці – все ніби говорить вам, що ви повинні бути разом, але як тільки ти запитуєш її:

– Можна запросити тебе на побачення, – одразу розумієш, що їй потрібен був хтось лише на кілька годин, щоб відчути себе потрібною...

І ти сам це розумієш, коли вона сказала, що забула телефон вдома...

Але твоя наївна посмішка, яка відповідає – «ага»)), і ти розумієш − не бути вам разом.

А в голові − сам напишу, як мене знайти... І пишеш на серветці телефон, ім’я...

Наївний...!!!

І кожного наступного дня очікуєш невідомого номеру телефону на екрані мобільного, підскакуєш від кожного повідомлення і все думаєш, що вона не викинула серветку і подзвонить...

Наївний...!!!

Але знаєш, ви більше ніколи не зустрінетесь, і скільки б ти не надіявся...

Дата добавления: 2015-09-02