Правила безпечної роботи з кислотами і лугами

Працюючи з кислотами та їдкими лугами, треба пам'ятати, що невиконання правил поводження з ними призводить до сильних хімічних опіків.

Концентровані кислоти зумовлюють обезводнювання шкіри та інших тканин, причому ступінь їх дії залежить насамперед від окиснювальної здатності кислоти. За швидкістю дії ц за швидкістю руйнування тканин тіла кислоти розміщують у тако­му порядку: «царська водка» (суміш азотної та соляної кислот), азотна кислота, сірчана кислота, плавикова кислота, соляна кис­лота, оцтова кислота, щавелева кислота (90...100%), молочна кислота і т. д. Дуже небезпечні опіки хромовою сумішшю. Треба бути дуже обережним при користуванні плавиковою кислотою. Слід пам'ятати, що її дія на шкіру починає відчуватися тільки через 5-8 год. Навіть одна крапля плавикової кислоти, що по­трапила на шкіру і не була негайно змита, спричиняє болючу рану, яка важко піддається лікуванню.

Деякі з концентрованих кислот, які звичайно називаються димлячими (наприклад, соляна, азотна кислоти), спричиняють сильну подразнювальну дію на слизові оболонки дихальних шляхів і очей.

При дії концентрованих розчинів їдких лугів утворюються дуже болючі рани, що заживають повільно.

Тверді їдкі луги вбирають вологу, що міститься в повітрі, дуже легко переходять у розчин, тому їх дія вважається тотожною дії концентрованих розчинів лугів.

Нижче наводимо основні правила безпечної роботи з кисло­тами й лугами:

• Основні (запасні) кількості кислот та інших агресивних рідин повинні зберігатися в приміщенні, спеціально призначеному для цього.

• Розливати кислоти та інші агресивні рідини з бутлів великої місткості у видаткові склянки треба за допомогою сифона, використовуючи як джерело тиску гумову грушу, ручний на­сос або ножну повітродувку. Використовувати з цією метою електричні повітродувки забороняється.

• Особливо обережно під тягою треба розливати концентровані кислоти: азотну, соляну, інші димлячі речовини, - а також аміак, щоб запобігти отруєнню.

• Переносити склянки з реактивами треба в плетених корзинах або іншій тарі, що забезпечує зручне й безпечне транспортування.

• Не можна переносити і навіть піднімати склянки з кислота­ми та іншими агресивними рідинами, взявши їх тільки за шийку посудини.

• Доставлені в лаборантську реактиви розміщують у призначе­них для них місцях зберігання.

• Розбавляючи концентровані кислоти водою, треба лити кис­лоту в воду, а не навпаки, постійно перемішуючи. Доливання води до концентрованої кислоти (особливо сірчаної) супрово­джується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може призвести до опіків.

• Для розбавлення концентрованих кислот, змішування їх між собою і для змішування речовин, коли це супроводжується виділенням тепла, потрібно користуватися тільки тонко­стінним хімічним або фарфоровим посудом.

• Не можна заливати гарячі або навіть теплі рідини в тов­стостінні посудини і прилади (наприклад, в апарат Кіппа) і добавляти в них сірчану кислоту.

• Щоб уникнути опіків порожнини рота, а також отруєння, за­бороняється набирати розчини кислот, лугів та інших агреси­вних рідин у піпетку ротом.

• Для засмоктування цих речовин потрібно користуватися піпетками з різними пастками та гумовою грушею.

• При всіх операціях з кислотами і лугами треба обов'язково застосовувати гумові рукавиці, захисні окуляри та інші за­побіжні засоби.

167

• Використовувати сірчану кислоту в ексикаторі як водовбира-ючий засіб забороняється.

• Розчиняти луги треба у фарфоровому посуді, повільно добав­ляючи до води невеликі порції речовини при безперервному перемішуванні. Кусочки лугу можна брати тільки пінцетом або щипцями.

• Великі куски їдких лугів потрібно розколювати на дрібні ку­сочки в спеціально відведеному місці, користуючись захисни­ми окулярами, рукавицями.

• Відпрацьовані кислоти й луги слід збирати окремо в спеціально призначений посуд і зливати в каналізацію тільки після нейтралізації.

• Розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском, нейтралізувати і після цього прибрати.

• У разі аварії (розбився прилад, склянка з агресивною рідиною), коли починають виділятися значні кількості от­руйних газів і пари, треба негайно вивести всіх учнів з приміщення і після цього приступити до ліквідації аварійного стану, користуючись протигазом та іншими за­хисними засобами.

Правила безпечної роботи з металевими калієм

і натрієм

Лужні метали калій і натрій енергійно взаємодіють з водою, при цьому виділення водню супроводжується вибухом.

Під час роботи з металевими калієм і натрієм треба бути особливо обережним.

• Не можна допускати, щоб ці метали торкалися води, вологих предметів, а також органічних сполук, що містять хлор, і твер­дого двооксиду вуглецю (сухого льоду).

• Усі роботи з металевими калієм і натрієм треба виконувати на листах у витяжній шафі, надівши захисні окуляри й гу­мові рукавиці, якнайдалі від джерел води і тепла.

• Забороняється працювати з лужними металами при високій вологості в приміщенні.

• Зберігати металеві калій і натрій треба в скляній банці, щільно закритій корковою пробкою, під шаром обезводненого гасу, парафіну або трансформаторного масла; банки поміщають у металевий ящик з піском.

• Виймати металеві калій і натрій з тари, завантажувати їх в апарати тощо треба тільки сухим пінцетом або тигельними щипцями.

• Гас, парафін і трансформаторне масло з поверхні металу ви­тирають фільтрувальним папером.

• Різати лужні метали треба на фільтрувальному папері сухим і гострим ножем.

• Первинне різання лужного металу треба виконувати під ша­ром трансформаторного масла або гасу для зняття верхнього пероксидного шару, оскільки внаслідок контакту пероксид-них сполук з чистим металом на відкритому повітрі може відбутися вибух.

• Відходи (обрізки) металевих калію й натрію необхідно збира­ти в окремі банки із збезводненим гасом для наступного знищення в цей самий день. Накопичувати залишки лужних металів забороняється.

• Викидати залишки металевих калію і натрію в каналізаційну раковину або тару для збирання сміття забороняється.

• Відходи калію й натрію в кількості до 2 г знищують повністю, розчиняючи їх в етиловому спирті; розчиняти треба невелики­ми порціями; утворений розчин зливають у каналізацію.

• Прилади і посуд, в яких можна підозрювати наявність части­нок металевих калію й натрію, треба спочатку промити ети­ловим спиртом і тільки після того, як весь метал розчинить­ся в ньому, можна мити водою.

• Металеві калій і натрій, що загорілися, треба гасити порош­ковим вогнегасником, сухим піском, сухою магнезією або за допомогою азбестової ковдри.

• Забороняється застосовувати для гасіння лужних металів воду, пінні вогнегасники та двооксид вуглецю (вуглекислоту).

Дата добавления: 2015-09-02