Робоче місце

Робоче місце учня повинно бути організоване так, щоб запобігти будь-якому нещасному випадку. Кожне робоче місце обладнують сидіннями (приставними, висувними або відкидними), якими учні можуть користуватися для відпочинку і виконання окремих опе­рацій основної роботи. Робочі місця повинні бути обладнані спеціальними пристроями: тумбочками, висувними ящиками, шафами, інструментальними полицями або стелажами для зберігання інструменту, захисних окулярів, креслень тощо; заго­товки, інструмент та інше знаряддя, що зберігається на стелажах, не повинно виступати за межі робочої площі стелажа.

Забороняється захаращувати робочі місця й проходи ма­теріалами, заготовками, деталями та відходами виробництва. Три­мати на робочому місці предмети, не потрібні для виконання роботи, забороняється.

Керівники навчальних закладів, завідувачі майстернями, май­стри, інструктори та вчителі трудового навчання, а також

керівники виробничих дільниць, де проводяться практикуми учнів, зобов'язані:

а) забезпечити учнів справним інструментом;

б) стежити за тим, щоб інструмент був правильно заточений;

в) стежити за правильним виконанням трудових прийомів.
Інструмент повинен зберігатись у спеціальних інструментальнях,

ящиках, шафах, столиках біля обладнання, а в тих випадках, де це передбачено конструкцією машини, - усередині неї.

Лещата на верстаках установлюють на відстані не менш як 1 м між осями. Ширина верстака повинна бути не менше 0,75 м. Для захисту учнів від осколків, що відлітають, повинні бути вста­новлені щити (із сітки з вічками не більшими 3 мм) заввишки не менш 1 м.

На одномісних універсальних столах-верстаках, призначених для шкільних комбінованих майстерень восьмирічних шкіл, до­пускається захисний пристрій, що знімається, з розміром поверхні, яка забезпечує уловлювання осколків по вертикальній площині 45°, а по горизонтальній - 96°.

Поверхня захисного пристрою повинна забезпечувати добре гасіння швидкості осколків. Лещата мають забезпечувати надійне кріплення заготовки, губки лещат повинні мати неспрацьовану насічку.

Відстань між верстаками має відповідати нормам.

Учні, яких допускають до ремонту і заточування інструменту, повинні бути попередньо проінструктовані. Початкові роботи ви­конуються під наглядом майстра, інструктора або вчителя праці.

Молотки, кувалди тощо повинні мати опуклу поверхню бой­ка, гладеньку, незбиту, без задирок, вибоїн, тріщин, мати міцні рукоятки. Ручки молотків, кувалд виготовляються з твердих і в'язких порід деревини (клена, дуба, берези тощо). Користувати­ся ручками з м'яких або товстошарових порід деревини (ялини, сосни) забороняється.

Ручки молотків і кувалд повинні бути рівними, овального перерізу, з потовщеннями біля вільних кінців. Поверхня ручок повинна бути гладенькою, рівно зачищеною, без тріщин, задирок і сучків.

На хвостовики напилків, стамесок, долот, пилок, викруток тощо треба міцно насаджувати ручки, стягнуті металевими кільцями, що запобігають розколюванню.

Довжина ручок повинна відповідати розмірам інструмента.

Розміри інструментів та їх маса мають відповідати віковим особливостям учнів. Працювати переліченими й подібними інструментами без ручок або з несправними ручками (що мають тріщини, відколи тощо) забороняється.

Під час роботи зубилом і крейцмеселем для захисту очей учня від осколків, що відлітають, слід застосовувати захисні оку­ляри. Майстри, інструктори і вчителі праці зобов'язані стежити за тим, щоб ними обов'язково користувались.

Пилки (поперечні, лучкові, ножівки та ін.) повинні бути пра­вильно розведені і добре заточені. Ручки пилок треба міцно за­кріплювати, гладенько зачищати.

Лучкові пилки повинні мати міцний станок, що забезпечує надійний натяг полотна і необхідне його обертання.

Стругальний інструмент для обробки деревини (шерхебелі, руба­нки, фуганки та ін.) повинен мати гладенькі, рівно зачищені колодки.

Задній кінець колодки рубанка, шерхебеля тощо у верхній своїй частині має бути заокругленим. Рукоятки колодок повинні бути гладенькими. Різці стругального інструмента мають бути правильно заточені, міцно й щільно підігнані до дерев'яних ко­лодок і не повинні мати вибоїн, ум'ятин, тріщин і задирок.

Гайкові ключі мають відповідати розмірам гайок і головок болтів і не повинні мати тріщин, вибоїн і задирок. Забороняється нарощувати ключі контрключами, трубами тощо.

Розвідні ключі не повинні мати люфту в рухомих части­нах. Робочі ґрані губок ключів повинні бути паралельними між собою.

Усі пристрої (кондуктори, ділильні головки тощо), що засто­совуються на обладнанні, повинні бути справними, зручними, без­печними в експлуатації.

Маса предметів і матеріалів, що переносяться вручну, коли на це затрачується не більш як 1/3 робочого часу, не повинна пере­вищувати відповідно до ДНАОП 0.03-3.29-96 «Граничні норми підіймання і переміщення вантажів неповнолітніми»:

для дівчаток 15-17 років - 5,6-6,3 кг;

для хлопців 15-17 років - 11,2-12,6 кг.

Учнів молодше 15 років забороняється залучати до робіт, по­в'язаних з перенесенням і пересуванням важких предметів.

Для підіймання, встановлення і зняття важких деталей треба використовувати підйомні пристрої або споруди (талі, тельфери,

крани, стріли, роликові столи тощо), що гарантують безпеку опе­рації та полегшують працю учнів.

Безпечна експлуатація підйомних пристроїв здійснюється відповідно до «Правил обладнання і безпечної експлуатації ван­тажопідйомних кранів».

Індивідуальні захисні пристрої

Учні під час трудового навчання або проходження виробничої практики, а також майстри повинні забезпечуватися справним і доброякісним спецодягом, запобіжними пристроями відповідно до чинних для певного виду виробництва норм.

Учням на час трудового політехнічного навчання видають бавовняні халати або фартухи, рукавиці, захисні окуляри тощо відповідно до чинних галузевих норм в установленому для всіх робітників і службовців порядку за рахунок школи.

Майстрам трудового і виробничого навчання видаються без­платно: халат бавовняний на термін 12 місяців, рукавиці комбіновані - на 5 місяців, окуляри захисні - на 6 місяців.

Допускати майстрів і учнів до роботи без спецодягу і за­побіжних пристроїв забороняється.

Розмір і модель спецодягу учнів повинні виключати мож­ливість захоплювання його рухомими частинами верстатів та оброблюваними деталями. Не повинно бути кінців, що звисають або розвіваються (поли, краватки, косинки, фартуки, зав'язки). Одяг повинен наглухо застібатися, звислі кінці косинок, платків, зав'язок повинні бути підібрані, манжети рукавів мають щільно охоплювати руки навколо кистей.

Розміри спецодягу повинні відповідати зросту учнів.

Волосся працюючих повинно бути закрите щільно облягаю­чим головним убором і підібране під нього.

Якщо роботу на металевих поверхнях треба виконувати в положенні лежачи, сидячи або на колінах, учням треба видати для обов'язкового користування під час роботи спеціальні мати або наколінники з матеріалу низької теплопровідності.

Учнів, які очищають деталі чи вироби від іржі, фарби, бруду, а також при рубанні металу тощо, слід забезпечувати захисними окулярами або маскою з органічного скла для захисту від окали­ни, пилу та інших дрібних частинок, які розлітаються.

Майстри, інструктори, вчителі трудового навчання або викладачі виробничої практики зобов'язані строго стежити за виконанням учнями - як у навчальних майстернях, так і на підприємствах - зазначених вимог щодо заходів індивідуального захисту під час роботи, а також забезпечити належний догляд за індивідуальними захисними пристроями.

Коли навчання організоване в сільському господарстві, тоді по­трібно користуватися «Правилами безпеки під час трудового навчан­ня й літніх практичних робіт учнів Х-ХІ класів загальноосвітніх навчальних закладів у сільськогосподарському виробництві», затвер­дженими наказом Держнагляду з охорони праці від 16.11.98.

2.4. ОХОРОНА ПРАЦІ В КАБІНЕТАХ (ЛАБОРАТОРІЯХ)

ФІЗИКИ

Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці в системі Міністерства освіти і науки України директор школи, його заступник з навчально-виховної роботи, завідувач кабінету (учитель фізики) і керівники гуртків зобов'язані створювати здо­рові й безпечні умови для проведення занять у кабінеті фізики. Вони несуть особисту відповідальність за порушення норм гігієни й правил техніки безпеки незалежно від того, призвели чи ні ці порушення до нещасного випадку.

Експлуатація нещодавно організованих або реконструйова­них кабінетів (лабораторій) фізики допускається тільки після дозволу комісії, до якої входять представники відділів народної освіти, санітарно-епідеміологічної служби органів державного ене­ргетичного і пожежного нагляду, райкому профспілки підприємства, яке здійснює шефство над школою, директор школи, голова проф­спілкової організації, завідувач кабінету.

Завідувач кабінету (лабораторії) фізики, вчителі фізики вжи­вають необхідних заходів щодо створення здорових і безпечних умов для проведення занять; забезпечують виконання чинних правил та інструкцій з техніки безпеки й гігієни праці; проводять заняття і роботи за наявності відповідного обладнання та інших умов, передбачених правилами й нормами з техніки безпеки, дба­ють про безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, забезпечують санітарний стан приміщень; проводять інструктаж учнів з техніки безпеки й гігієни праці з оформленням

інструктажу в журналі встановленої форми; негайно повідом­ляють керівника установи про кожний нещасний випадок; не­суть відповідальність за нещасні випадки, що трапилися внаслідок невиконання ними обов'язків, визначених Правилами.

Лаборант, який працює під керівництвом завідувача кабінету (учителя фізики), відповідає за правильність зберігання та екс­плуатації обладнання, підготовку його до лабораторних і прак­тичних робіт, демонстраційних дослідів, за профілактику (вида­лення вологи і витирання пилу, змащування окремих деталей) приладів та апаратури, пристроїв і приладдя; наявність засобів надання першої допомоги і протипожежного інвентаря. Він сте­жить за виконанням учнями правил техніки безпеки і гігієни.

Завідувач кабінету, учителі фізики, керівники гуртків один раз на п'ять років проходять курсову перепідготовку з охорони праці з наступною атестацією. У процесі перепідготовки вони мають здавати правила технічної експлуатації (ПТЕ) електроустатку­вання напругою до 1000 В, правила техніки безпеки (ПТБ), а при роботі з лазером - ПТЕ електроустаткування напругою понад 1000 В і ПТБ, а також «Санітарні норми і правила влаштування та екс­плуатації лазерів». Ці працівники повинні бути атестовані з при­своєнням кваліфікаційної групи. Завідувача кабінету і вчителів фізики атестують з присвоєнням кваліфікаційної групи не нижче III, а лаборантів - І. Кваліфікаційна група І присвоюється після перевірки знань з техніки безпеки безпосередньо на робочому місці атестованого і фіксується в журналі з обов'язковим підписом перевіряючого й атестованого.

Забороняється застосовувати прилади і пристрої, що не відповідають вимогам безпеки праці; використовувати електричне обладнання (вироби), що не відповідає вимогам ГОСТ 12.2.007.0-75.

Завідувач кабінету (учитель фізики) зобов'язаний після закінчення роботи вимкнути електрообладнання, що перебуває під напругою, а виходячи з кабінету - замкнути ключем двері лаборантської та кабінету.

2.4.1. Вимоги до приміщення кабінету (лабораторії)

Фізики

Площі приміщень кабінетів (лабораторій) фізики та астрономії і лаборантських повинні відповідати номенклатурі типів будівель, складу і площі приміщень дитячих дошкільних закладів і загально-

освітніх шкіл ДБН В. 2.2-3-97 «Будинки та споруди навчаль­них закладів». Площа приміщення кабінету (лабораторії) фізи­ки навчального закладу має бути не менше 72 м², лаборантської - не менше 16 м², висота приміщення - не менше 3,3 м.

Кабінет (лабораторія) обладнується лабораторними столами (ГОСТ 11015-93) та стільцями (ГОСТ 11016-93), демонстраційним столом (ГОСТ 18607-93), шафами (ГОСТ 18666-86) для зберігання навчального обладнання для лабораторних і практичних робіт.

У лаборантській установлюють шафи (стелажі) для зберігання демонстраційного обладнання, універсальний стіл-верстак (пре­параторський стіл), на якому вчитель (лаборант) у процесі підготовки до занять виконує роботи з ремонту обладнання, підготовляє досліди.

Проекти шкільних будівель сільських восьмирічних шкіл пе­редбачають можливість організації та обладнання комплексних кабінетів природознавства, в яких викладають природознавство (4 клас), фізику, хімію й біологію. Комплексний кабінет природо­знавства складається з класу-лабораторії та двох-трьох лаборант­ських. Якщо є три лаборантські, одну відводять під обладнання з фізики, другу - з хімії, третю - з біології та природознавства. Якщо є дві лаборантські, в одній зберігають навчальне обладнан­ня з фізики і обладнання загального користування, у другій -обладнання з хімії, біології та природознавства. Усі лаборантські мають внутрішнє сполучення з класом-лабораторією.

Розстановка меблів у кабінеті (лабораторії) має забезпечувати оптимальну величину проходів, відстаней від класної дошки до першого та останнього ряду столів.

Кабінет (лабораторія) фізики за рекомендаціями Міністерства освіти і науки України і Міністерства охорони здоров'я України «Про використання шкільних меблів» оснащують учнівськими столами різної висоти (залежно від зросту учнів).

Відповідно до Санітарних правил улаштування й утримання загальноосвітніх «шкіл» у приміщеннях кабінету (лабораторії) і лаборантських фізики повинна підтримуватися температура повітряного середовища 17...20°С і відносна вологість повітря 40...60%.

Для забезпечення нормального повітряно-теплового режиму забороняється обклеювати і забивати фрамуги й кватирки. Відчинення фрамуг (кватирок) має здійснюватися механічними при­водами, які розміщують на висоті, зручній для керування з підлоги.

Кабінет (лабораторія) фізики оснащується медичною аптеч­кою з набором перев'язувальних засобів і медикаментів, комплек­том засобів індивідуального захисту та інструкцією з техніки безпеки для учнів.

Перебувати учням у приміщенні кабінету (лабораторії) фізики і в лаборантській дозволяється тільки в присутності вчителя фізики.

Забороняється використовувати кабінети фізики як класні кімнати для проведення занять з інших предметів, зборів.

Освітлення, електрична і газова мережі

За СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми проек­тування» світловий потік сонячного світла повинен падати зліва від учнів; найменша загальна штучна освітленість горизонталь­них поверхонь на рівні 0,8 м від підлоги повинна бути для навчальних кабінетів не нижча за 150 лк при лампах розжарю­вання і 300 лк при люмінесцентних лампах.

Для ламп розжарювання використовують світильники розсіяного світла, переважно відбитого світлорозподілу. Для люмінесцентних ламп - світильники серій ОД, ОДР із суцільним відкритим або закритим відбивачем, з екрануючою решіткою.

Забороняється застосовувати люмінесцентні лампи і лампи розжарювання без світлорозсіювальної арматури.

Шум пускорегулювальної апаратури люмінесцентних ламп не повинен перевищувати 40 дБ, установленого ГОСТ 16809-88Е.

Після закінчення гарантованого терміну служби (для ламп розжарювання - 1000, люмінесцентних - 2500...3000 годин. горіння) лампи необхідно замінити, не чекаючи повного виходу їх з ладу. Замінює лампи й очищує світильники електрик школи.

Світильники очищують не менше ніж один раз на три місяці. Залучати учнів і прибиральниць до очищення світильників забо­роняється. У тих школах, де в штаті не передбачена посада електрика, вища організація розв'язує питання про призначення особи, відповідальної за електрогосподарство школи або групи шкіл. Дозволяється передавати експлуатацію електроустановок шкіл за договором спеціалізованій організації або організації, що здійснює шефство над школою, які повинні виділяти з інженерно-технічного персоналу особу, відповідальну за електро­господарство школи.

Коефіцієнт природної освітленості (КІТО) для горизонталь­них поверхонь лабораторних столів повинен дорівнювати 1,5%.

Для поліпшення природної освітленості не можна розставля­ти на підвіконнях квіти, шибки вікон потрібно очищати від пилу і бруду не менше ніж 3-4 рази на рік. До миття вікон у будівлях з будь-якою кількістю поверхів залучати учнів не дозволяється.

Штори затемнення в неробочому стані не повинні зменшувати природну освітленість. Віконні отвори з південною орієнтацією обладнують сонцезахисними пристроями (жалюзі, козирками тощо).

За Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) електроустано­вок споживачів кабінет фізики належить до групи приміщень з підвищеною небезпекою. Електрообладнання кабінету з напру­гою живлення понад 42 В змінного струму і понад 110 В по­стійного струму заземлюють. Електророзетки забороняється розміщувати безпосередньо біля стояків водопровідних і опалю­вальних систем, радіаторів і раковин. Будова електричної мережі кабінету (лабораторії) повинна відповідати «Правилам з техніки електробезпеки під час проведення занять у навчальних кабінетах (класах) загальноосвітніх шкіл і практики учнів на промисло­вих об'єктах». Забороняється подавати на робочі столи учнів напругу понад 42 В змінного і понад 110 В постійного струму.

Стан заземлення та ізоляції електричних мереж, електропри­ладів і електрообладнання відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) перевіряють щороку.

Для забезпечення електробезпеки в електромережах кабінету фізики потрібно застосовувати електричне розділення мереж. Розділення електричної мережі на окремі дільниці, не зв'язані між собою, виконують за допомогою розподільного трансформатора.

Частини зборок і щитів, що проводять струм, установлені в кабінеті (лабораторії) фізики і доступні для неелектротехнічного персоналу, надійно закривають захисними засобами (кожухами). Забороняється використовувати обладнання, прилади, проводи і кабелі з відкритими частинами, що проводять струм.

Радіатори і трубопроводи опалювальної, газової, каналізаційної та водопровідної систем обладнують діелектричними (дерев'яни­ми) огорожами.

Прокладання, закріплення, ремонт і приєднання проводів до споживачів і мережі виконують тільки при знятій напрузі. У місцях, де можливе механічне пошкодження проводів, кабелів, їх додатково захищають діелектричними засобами.

Щоб створити безпеку при дотику до патрона, ґвинтову мета­леву гільзу патрона з'єднують з нульовим, а не фазним проводом, а однополюсні вимикачі, запобіжники встановлюють тільки в перетинку фазного проводу.

Двопровідну електричну мережу підводять до електрощита керування, розміщеного в класі (лабораторії) на стіні ліворуч від класної дошки. Електричний щит керування оснащують кноп­кою аварійного вимикання. З електрощита керування лінію од­нофазного струму підводять через захисно-вимикаючий пристрій шкільний (УЗВШ) до демонстраційного стола і пульта керуван­ня комплектом апаратури електропостачання. При цьому за­побіжники і вимикачі ставлять тільки в коло фазного проводу.

Обладнання вмикають послідовно від спільного вимикача до вимикачів кіл, що розгалужуються; останні при цьому повинні бути вимкнуті. Вимикають обладнання у зворотному порядку.

Забороняється використовувати нестандартні запобіжники. На запобіжниках повинен зазначатись номінальний струм плав­кої вставки. Забороняється застосовувати в електроприймачах запобіжники, через які може проходити струм, що перевищує номінальний більш як на 25%.

Пробкові запобіжники встановлюють так, щоб при вийнятих пробках ґвинтові гільзи запобіжників не були під напругою. Під час замінювання запобіжників під напругою слід користуватися захисними засобами: кліщами, діелектричними рукавицями, оку­лярами, килимками. Перегорілий запобіжник замінюють іншим такого самого типу.

Якщо помічено несправності в електромережі кабінету фізики, у тому числі в разі перегорання електроламп, необхідно про це повід­омити електрика або відповідального за електрогосподарство школи.

Газова мережа в кабінеті (лабораторії) фізики повинна бути повністю герметизована, міцно закріплена й доступна для пе­ревірки герметичності. Вона повинна мати, крім індивідуальних, спільний кран, що перекриває доступ газу в приміщення. Приєд­нувати до газової мережі гумові трубки дозволяється тільки для переносних лабораторних пальників. Крани газової мережі в цьому випадку оснащують штуцерами. Довжина гумової трубки не по­винна перевищувати 3 м.

Користуючись газовим пальником, треба спочатку переконатися, що немає витоку газу, потім, що пальник правильно відрегульований (полум'я пальника має бути синьо-фіолетового кольору).

Газову мережу в кабінеті періодично (не менше як один раз на рік) перевіряють на герметичність за допомогою емульсії (ми­льного розчину), якою змазують місця з'єднань. Якщо з'явля­ються пухирці в місцях перевірки, це означає, що мережа втрати­ла герметичність і газ витікає. Витіканя газу з газопроводу виявляють за специфічним запахом.

Якщо є витікання газу, забороняється користуватися вогнем, вмикати і вимикати електроприлади. Негайно виводять учнів, відчиняють вікна і провітрюють приміщення, після чого викли­кають спеціаліста, який обслуговує газову мережу.

Під час експлуатації газовий прилад не можна залишати без догляду. Необхідно стежити за повним і герметичним закриван­ням індивідуальних вентилів і спільного крана.

Металеві труби водопровідної, газової та електричної мереж періодично фарбують масляною фарбою, щоб уберегти від корозії.

Місця перетину електропроводу з газопроводом і водопрово­дом ізолюють діелектричними трубами (гумовою, ебонітовою).

У кабінеті фізики забороняється користуватися газовими ба­лонами, у тому числі від портативних газових плиток.

Дата добавления: 2015-09-02