Читайте также:
|
|
Під механізмами гарантування інвестицій розуміють сукупність механізмів, мета яких — передати від інвестора спеціалізованому органу фінансові наслідки, що випливають для цього інвестора внаслідок проведення політики, яка завдає збитки інвестиціям.
Механізми гарантування можуть бути:
національними;
міжнародними.
Розвинуті країни володіють механізмами відшкодування, які страхують переважно інвестиції їх осіб на території країн, що розвиваються. В цьому випадку мова йде про національні гарантії. Проте всі країни, як розвинуті, так і ті, що розвиваються, можуть домовитись щодо створення багатостороннього механізму, який буде покривати національні інвестиції одних — розвинутих країн на території інших — країн, що розвиваються; у цьому випадку мова йде про міжнародні гарантії.
Механізми гарантування інвестицій не мають на меті відшкодовувати всі випадки ризиків, які переслідують інвестора. В їх межах розрізняють економічний ризик, який випливає з економічних випадковостей, і політичний, який пов'язаний із заходами, що здійснюються державою, яка обмежує або зазіхає на обмеження прав інвестора, пов'язаних з його капіталовкладенням. Частіше політичні ризики мають місце в країнах, що розвиваються.
Всі розвинуті країни володіють своїми національними механізмами гарантій, які мають низку спільних ознак:
а) гарантії надаються тільки юридичним та фізичним особам, які володіють державною приналежністю до держави-гаранта;
б) гарантії надаються цим особам для вкладення інвестицій в деяких країнах за критерієм політичної стабільності, а не економічного розвитку. При цьому участь держави, на території якої здійснюється вкладення інвестицій, в двосторонніх або багатосторонніх договорах щодо захисту інвестицій, є бажаною характеристикою;
в) національні механізми гарантій завжди страхують від політичних ризиків, які бувають чотирьох видів:
ризик розірвання інвестиційного договору країною, на території якої здійснюються інвестиції;
ризик виникнення безпорядків внутрішнього або зовнішнього характеру, які впливають на країну, на території якої відбувається інвестиційна операція;
ризики, пов'язані з не конвертованістю і переказом коштів;
ризик втрати власності, включаючи заходи з експропріації та націоналізації, які здійснюються країнами-реципієнтами інвестицій.
Гарантії втілюються у форму договору щодо гарантій, сторонами якого є орган з інвестиційних гарантій, який з цією метою одержує повноваження від державного казначейства, та інвестор, який користується цими гарантіями. Таким чином, договір щодо гарантій — це договір внутрішнього права, який включається до правового порядку держави, особою якої є інвестор, а спори, що виникають в зв'язку із гарантіями, є спорами внутрішнього права, які відносяться до юрисдикції держави, особою якої є інвестор.
Зазвичай договір щодо гарантій містить такі зобов'язання органу з інвестиційних гарантій:
у випадку настання політичного ризику він зобов'язується відшкодувати інвестору заподіяну шкоду. При цьому встановлення факту заподіяння шкоди може викликати складнощі, особливо в час, коли його здійснення випливає не із актів публічної влади, а із загального безладу: договори щодо гарантій передбачають певний строк, по закінченні якого будуть встановлені збитки, якщо інвестор не в змозі продовжувати ефективне здійснення своїх прав щодо інвестицій;
як тільки збитки будуть встановлені, орган з інвестиційних гарантій має виплатити інвестору суму передбаченою угодою компенсації в обумовлені договором строки. При цьому до органу з інвестиційних гарантій переходить право на пред'явлення претензій інвестора до держави, на території якої здійснюються інвестиції і яка є джерелом політичного ризику.
З іншого боку, протягом строку дії угоди інвестор зобов'язується:
1) інформувати орган з інвестиційних гарантій щодо всіх обставин, які можуть збільшити політичний ризик, що здійснює тиск на інвестиції;
протягом всього терміну дії договору він має утримуватись від будь-яких дій, які могли б збільшити політичний ризик при здійсненні інвестиційних операцій;
він має щорічно виплачувати органу, який надає гарантії, передбачену договором премію.
Міжнародні механізми гарантування інвестицій
Багатостороннього агентства щодо гарантування інвестицій. БАГІ було створене міжнародною Конвенцією, відкритою для підписання 12 квітня 1988 р. всіма державами — членами Світового банку, до яких приєдналась Швейцарія. Штаб-квартира БАГІ знаходиться у Вашингтоні. БАГІ — це самостійна організація, яка користується міжнародноправовою правосуб'єктністю. Вона має власні органи: раду управляючих, директора і президента. Кожна держава-член призначає одного управляючого і одного його заступника, які складають раду управляючих. Директорат складається принаймні з 12 членів, які призначаються радою управляючих, і здійснює керівництво операціями БАГІ. Президент призначається директоратом за пропозицією його голови на невизначений строк, він керує поточними справами Багатостороннього агентства.
БАГІ є фінансово незалежною організацією. Його встановлений розмір капіталу складає 1 млрд. спеціальних прав запозичення, розділений на 100 тис. акцій вартістю кожна в 100 тис. СДР. Останні розподіляються на дві групи: групу І, куди входять розвинуті країни, які колективно мають внести 60 % передплаченого капіталу, і групу ІІ, куди включені країни, що розвиваються, які колективно мають внести 40 % підписного капіталу. Всередині кожної з двох груп розмір підписки держав-членів визначається індивідуально.
Операції з надання інвестиційних гарантій здійснюються за двома напрямками:
страхування, не пов'язане із капіталом, коли гарантовані сумарні кредити не пов'язані із встановленням межі;
страхування, пов'язане із капіталом, тобто нижче за встановлену межу.
Попередньо БАГІ відбирає інвестиції, на які розповсюджуються його гарантії: це інвестиції, що приносять прибуток. Крім того, БАГІ надає гарантії тільки інвестиційним операціям, які здійснюються особами країн групи І на території країн групи ІІ, в той час як система підтримки (спонсорства) може діяти щодо міжнародних інвестицій з будь-яких і до будь-яких країн. Особливо потрібно підкреслити, що міжнародні інвестиції не до всіх країн, що розвиваються, забезпечуються гарантіями БАГІ. Потрібно, щоб країна, що розвивається, відповідно брала на себе зобов'язання щодо надання їй умов режиму і захисту, які можуть стимулювати інвестора.
Таким чином, головне значення Сеульської конвенції полягає в тому, що вона з усією визначеністю відмітила зв'язок, який існує між інвестиційними гарантіями, з одного боку, і режимом та захистом інвестицій — з іншого. Сеульська конвенція містить визначення політичних ризиків, від несподіваного настання яких БАГІ буде гарантувати інвесторів. Політичні ризики розбиті на чотири категорії:
1) трансферний ризик, який має місце у випадку обмеження прав інвестора здійснювати репатріацію прибутку і продукції, одержаних від реалізації інвестицій (ризик не конвертованості та ризик неможливості здійснення переказу коштів за кордон). До трансфертних ризиків також можуть бути віднесені маніпуляції влади з обмінними курсами;
ризик експропріації. При цьому Сеульська конвенція уточнює, що заходи, яких влада країни-реципієнта інвестицій може вживати з метою впорядкування економічної діяльності, і які не носять дискримінаційного, по відношенню до іноземного інвестора, характеру, не будуть вважатись експропріацією;
ризик розриву інвестиційного контракту між інвестором і країною, на території якої здійснюється інвестиційна операція;
ризик збройного конфлікту або громадського безладу. Коментарі до конвенції уточнюють, що йдеться про повстання та революції, а не про терористичні акти.
Надання гарантій БАГі здійснюється шляхом укладання договору про гарантії, який має бути схваленим директоратом. Умови договору зазвичай зобов'язують інвестора використовувати всі адміністративні — але не судові — засоби правового захисту перед тим, як клопотати перед БАГІ щодо виплати компенсації. Умови також можуть передбачати встановлення «розумних термінів» з моменту встановлення збитків і до моменту їх відшкодування.
Дата добавления: 2015-09-02; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Загальна характеристика міжнародних організацій, як суб’єктів міжнародного економічного права. | | | Загальна характеристика основних джерел міжнародного економічного права. |