Читайте также:
|
Відродження – культурна епоха кардинальної зміни світогляду і форм життя людини. Це перехідна епоха від Середньовіччя до Нового часу.
Термін “Ренесанс” (від фр. Renaissance – Відродження) запропонували італійські гуманісти ХVІ ст., а саме художник та архітектор Джорджо Вазарі, маючи на увазі повернення до естетичних ідеалів античності, їх відродження в італійському живописі Нового часу. Але значення терміна потім розширюється: ренесанс – це не тільки відродження греко-римської культури (хоча це дуже важливо), а й емансипація науки та мистецтва від богослов’я, від суворих канонів християнської етики, народження гуманістичного погляду на світ.
Культура Ренесансу – це культура вільних міст, де концентруються найбільш підприємницькі елементи суспільства періоду переходу від Середньовіччя до Нового часу.
Ця культура дала нових людей і нове ставлення до життя. В основі нового погляду на життя була людина як міра всіх речей (це теж антична думка грека Протагора). У центрі уваги опинилися “humana studia” (вивчення того, що створює людина), а не “divina studia” (вивчення божественного), як було в епоху Середньовіччя.
Гуманізм стає нервом і домінантою цієї епохи. Діячів цієї епохи називають гуманістами. Але крім цього, нова людина Ренесансу була ще й людиною універсальною, мала енциклопедичні знання в різних галузях. Енгельс назвав гуманістів “титанами за силою мислення… за різноманітністю їх знань”: Леонардо да Вінчі, який був і художником, і скульптором, і інженером, і астрономом, і медиком; Лоренцо Валла, який дав філософське обґрунтування ренесансному гедонізму, філософії насолоди, що проголошується найвищим благом, і Макіавеллі – державний діяч, філософ, письменник – були такими “титанами”.
Хронологічні рамки Ренесансу: ІІ половина ХІІІ ст. – ХVІ ст., а в ХVІ ст. Ренесанс стає загальноєвропейським і отримує назву Високого Відродження.
В епоху Ренесансу стверджується нова шкала цінностей, нові етичні й естетичні ідеали, середньовічні лицарські доброчесності: вірність, честь, служіння Прекрасній Дамі, доброчесності християнські і, по-перше, пріоритет духу над тілом (гріховним і брудним), ідея служіння Богові і т. ін., система постійних заборон дають місце індивідуалістичному ідеалові, активному ставленню до життя, виправданню бажань тіла і земних радощів життя.
Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 81 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Література | | | Головні риси культури Ренесансу |