Огляд літературних джерел резервів підприємств

Основою ринковою економіки та ведення бухгалтерського обліку є ефективна підприємницька діяльність юридичних і фізичних осіб, тобто діяльність, що здійснюється ними самостійно за власні ресурси та на власний ризик. Навіть за сприятливих економічних, соціальних, політичних та технологічних умов будь-яка організація у своїй діяльності наражається на небезпеку виникнення непередбачених втрат та збитків. Одним із дієвих та ефективних способів захисту підприємства від ризиків є система сформованих резервів, що забезпечують суб’єктам господарювання більш стійкий розвиток і опірність зовнішнім негативним факторам.

Проблемам необхідності формування, використання та контролю резервів присвятили наукові дослідження вчені та науковці: Н.М. Ткаченко, Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.М. Дячек, М.О. Козлова, Я.Д. Крупка, М.М. Орищенко, В.М. Пархоменко, В.С. Терещенко, та зарубіжні вчені: М.О. Блатов, З.В. Богинська, Н.А. Брєславцева, П. Герстнер, Л.Т. Гіляровська, М. Гмитрашевич, В.Г. Дорогостайський, В.Г. Дорогостайський, A. Йаклік А.А. Єфрємова, З. Калнин, Р. Камінські, М.А. Кіпарисов, І.А. Кошкін, А.С. Лапшинов, Б. Мазуховска, А. Медне, М.Ю. Мєдвєдєв, Л.А. Мельникова, О.О. Миронова, П.П. Німчинов, В.Ф. Палій, С.В. Романова, Я.В. Соколов, В.І. Ткач, Б. Хаус, Й. Хлуска, A. Шмерекєта, Л.З. Шнейдман, А.С. Чещев та інші. Розглянемо питання, що досліджували та вивчали науковці в таблиці 1.3.1.

Таблиця 1.3.1

Досліджувані питання вчених та науковців

Досліджувані питання	Науковці
1. Резерви, регулятиви, процес резервування	Дорогостайський В.Г., Дячек С.М., Козлова М.О., Мельникова Л.А., Новичкова Н.Г., Орищенко М.М., Попова О.А.
2. Резервна система, резервна політика	Дмитриченко О.Д., Романова С.В., Таусова І.Ф.
3. Оціночні резерви, оціночні значення	Алексєєва Е.В., Рябова О.В., Усанова Д.Ш., Яніков Р.Г.

Отже, при вивченні резервів як об’єктів обліку, українські і російські вченні висвітлюють наступні питання:

Ø процес резервування;

Ø резервна система;

Ø резервна політика;

Ø оціночні резерви;

Ø оціночні значення;

Ø забезпечення майбутніх витрат і платежів;

Ø власний капітал;

Ø умовні факти господарської діяльності;

Ø господарський ризик;

Виявлено різні позиції авторів до тлумачення та трактування термінів і понять.

Об’єктом дослідження у М.О. Козлової є облікові резерви, у С.М. Дячек – фінансові резерви, а у М.М. Орищенко – резерви капіталу, до яких вчена відносить: резервний капітал, резерв сумнівних боргів, резерви майбутніх витрат і платежів, резерв переоцінки необоротних активів, позабалансовий резерв. Термін “резерв” М.М. Козлова та С.М Дячек трактують як запас (частина) активів, Орищенко М.М. – як витрати цільового характеру. Фінансові резерви, які є об’єктом дослідження у дисертаційній роботі С.М. Дячек, також розглядала і М.О. Козлова та запропонувала наступне визначення даної категорії: фінансові резерви – це вільні на певний момент кошти підприємства, які воно може витратити на цілі, що є найбільш терміновими та важливими. Дячек С.М. під фінансовими резервами розуміє відокремлену частину активів, яка концентрується у фондах і призначена для покриття непередбачених витрат та страхування ризиків. Автор розглядає всі резерви, які формуюються на підприємстві, як різновид фонду.

Облікові резерви, на думку М.О. Козлової – це резерви, сформовані у системі бухгалтерського обліку як засіб впливу на фінансвоий результат та забезпечення відповідності доходів та витрат. До облікових резервів автор відносить:

Ø регулятиви;

Ø резервний капітал;

Ø дооцінка активів;

Ø забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Деякі вченні вважають, що всі резерви, які формуються у бухгалтерському обліку та відображаються у фінансовій звітності підприємств є фінансовими, виражені лише у грошовому вимірнику та використовуються за цільовим призначенням їх створення [27].

Орищенко М.М. фінансові резерви підприємств називає резервами капіталу, до складу яких крім вище зазначеного переліку резервів включає також і позабалансовий резерв. Проте І.В. Капля у дисертаційній роботі на тему “Облік власного капіталу в акціонерних товариствах АПК” наголошує, що резерви капіталу охоплюють поняття резервів (резерв з переоцінки та резерв з прискореної амортизації, що базується на перерахуванні історичної собівартості активів і зобов’язань у фактичну вартість, з метою підтримки капіталу в умовах інфляції. Деякою мірою можна погодитися з думкою І.В. Каплі, що до резервів капіталу належать додатковий та резервний капітал [32].

Козлова М.О., і Орищенко М.М. вважають, що поняття “забезпечення наступних витрат і платежів” є еквівалентним поняттю “резерв майбутніх витрат і платежів”.

Також, вчені пропонують при формуванні облікової політики підприємства враховувати всі альтернативні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку, що характеризують резерви як об’єкт бухгалтерського обліку. Зокрема, М.О. Козлова наголошує, що до облікової політики з питань резервів і фондів необхідно включити:

Ø види, джерела, обсяг резервів і фондів, що формуються;

Ø перелік регламентних документів для формування та використання;

Ø основні види операцій щодо динаміки резервів і фондів;

Ø специфіка формування та використання коштів окремих видів резервів та / або фондів за звітний період;

Ø перелік відповідальних осіб за здійснення резервування без суперечностей з чинним законодавством;

Ø перелік осіб, які мають повноваження приймати рішення щодо формування певного резерву та / або фонду;

Ø порядок проведення інвентаризації резервів та / або фондів і дії бухгалтерів за її результатами;

Ø процедури поточного внутрішньогосподарського контролю за формуванням і використанням коштів резервів та / або фондів;

Ø склад та зміст внутрішньої звітності щодо резервів та / або фондів.

Для вдосконалення організаційного механізму процесу облікового резервування вчена розробила розділ Положення про облікову політику щодо формування та використання резервів та /або фондів в обліку.

Особливої уваги у науковому дослідженні С.М. Дячек приділяє аналізу резерву сумнівних боргів, під яким розуміє резерв, який формується в процесі розподілу чистого прибутку, є дійсним пасивом, а метою його створення є страхування від збитків по сумнівних боржниках та забезпечення фінансової стійкості підприємства в період тимчасового погіршення виробничо-фінансових показників. Автор пропонує внести зміни до рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” шляхом виділення двох субрахунків 381 “Резерв сумнівних боргів” та 382 “Регулятив сумнівних боргів”. Такі зміни дозволять коригування суми дебіторської заборгованості на певну дату і виділення частини, що покривається за рахунок грошових активів підприємства, з метою забезпечення сталості його розвитку в період фінансових криз. Козлова М.О. при дослідженні резерву сумнівних боргів приходить до абсолютно іншого висновку і вважає, що резерв сумнівних боргів є регулятивом та окремим випадком резервів майбутніх витрат і платежів.

Багато науковців займаються дослідженням резервів, відмінності полягають в тому, яка сфера використання та створення резервів. Відповідно у визначеннях також є незначна різниця, у класифікаціях, термінах, які застосовують науковці в своїх працях.

1.4 Актуальні питання з обліку резервів підприємства

Існує досить велика кількість питань та проблем, які пов’язані з резервами підприємства.

Однією з проблем,які стоять перед керівництвом сучасних підприємств є проблема забезпечення ефективності виробництва. Від її рівня залежать конкурентоспроможність підприємства та темпи подальшого розвитку. Рішення даної проблеми тісно пов'язано із питанням дослідження внутрішніх резервів підприємства, підвищення ефективності. На етапі трансформації економіки зацікавленість цими питаннями дещо послабла. Але подальша практика господарювання показує об'єктивну необхідність рахування попереднього вітчизняного досвіду з питань пошуку та використання резервів виробництва, як обов’язкової умови стабілізації економіки підприємств й підвищення їх ефективності та їх адаптації до сучасних умов.

Актуальність даного питання полягає в тому, що розгляд проблемних теоретичних основ бухгалтерського обліку та контролю формування і використання резервів підприємства дасть можливість виділити найактуальніші проблеми і здійснити пошук можливих шляхів їх вирішення.

Отже, найбільш проблемними питаннями щодо обліку, створення та використання резервів підприємства виступають:

Ø відсутність єдності тлумачення категорії “резерви” та її класифікації; недосконалість механізму відображення резервів у внутрішній звітності підприємства;

Ø недосконалість системи формування резервів як методу захисту від ризиків;

Ø відсутність побудови ефективної облікової політики як засобу управління резервами підприємства;

Ø недосконалість організаційних підходів

Ø необхідність покриття облікових резервів щодо проведення аудиту резервів підприємства; реальними активами;

Ø мобілізації резервів зростання прибутку підприємств у сучасних умовах.

Дані проблеми щодо мобілізації резервів зростання прибутку підприємств є досить актуальними у сучасних умовах, тому що розмір прибутку впливає на те чи буде успішним торговельне підприємство, чи збанкрутує і перестане існувати взагалі. Саме тому, цієї теми у своїх публікаціях торкалися такі автори, як Бланк І.А., Марцин В.С., Семенов Г.А., Панкова М.О., та інші. У своїх працях вони розглянули сутність прибутку торговельних підприємств, розкрили значущість та фактори впливу на формування прибутку.
Але, проаналізувавши наукові праці вчених слід відзначити, що проблеми мобілізації резервів збільшення прибутків торговельного підприємства саме у сучасних умовах вивчені недостатньо [37].

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

Ø виділити основні резерви зростання прибутку на підприємстві та фактори, які на них впливають;

Ø визначити можливості виявлення та мобілізації резервів зростання прибутковості торговельних підприємств;

Ø обґрунтувати необхідність використання резервів, їх мобілізацію, для ефективного використання та збільшення прибутку торговельних підприємств у сучасних умовах;

Проблемні аспекти нормативного регулювання операцій з обліковими резервами:

Ø відсутність законодавчого закріплення класифікації облікових резервів;

Ø відсутність чітко виробленої методики та регламентації процесу резервування;

Ø наявність протиріч та внутрішніх неузгодженостей між різними нормативними актами в частині облікових резервів підприємства.

Серед всієї різноманітності виявлених проблем у частині нормативного регулювання облікових резервів підприємства, можна виділити три основні блоки, які об’єднують в собі проблемні питання згруповані за спільними ознаками. З метою забезпечення ефективності резервування в Україні дані проблемні аспекти потребують свого негайного вирішення та законодавчої регламентації.

Виділення таких проблемних питань створює підвалини для подальшого нашого дослідження обраної тематики. Зокрема, перспективним напрямком вивчення питання обліку та контролю формування і використання резервів підприємства вважаємо здійснення наукового обґрунтування категорії “резерви”, удосконалення класифікації резервів та шкали ймовірності настання події, яка призводить до зменшення економічних вигод підприємства; розробки та удосконалення форм внутрішньої звітності суб’єкта господарювання за обраним об’єктом дослідження; удосконалення етапів та стадій аудиту резервів підприємства [46].

Також однією з основних проблем резервів підприємства є визначення термінології резервів та їх класифікації. Проблеми термінології та класифікації резервів пов’язані з тим, що кожен науковець вкладає у це поняття різний зміст залежно від своєї галузевої специфіки знань. Також потрібно врахувати і недосконалість нормативно – законодавчої бази з питань бухгалтерського обліку. Вона містить значну кількість невирішених питань щодо формування та використання резервів відповідно до сучасних умов господарювання. Незважаючи на це, рішення про формування певних резервів на підприємстві мають прийматися на підприємстві залежно від його галузевої специфіки, майнового стану, чисельності працівників тощо [37].

РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК РЕЗЕРВІВ ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

2.1 Визнання, оцінка та характеристика рахунків з обліку резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

Резервами ТОВ «Бердичівського пивоварного заводу» вважаються витрати цільового характеру, створені відповідно до чинного законодавства, установчих документів, принципів бухгалтерського обліку, П(С)БО – у вигляді резерву сумнівних боргів, резервів майбутніх витрат і платежів, резервного капіталу – та призначені для здійснення обов’язкових виплат, покриття нередбачуваних та очікуваних витрат, усунення наслідків надзвичайних подій і забезпечення задовільних умов функціонування суб’єкта господарювання.

До числа обов’язкових резервів, які повинні створюватися на підприємстві, належить резерв сумнівних боргів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів». Даний рахунок є контрактивним, балансовим, регулюючим і застосовується для уточнення оцінки поточної дебіторської заборгованості. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо є сумою потенційної безнадійної дебіторської заборгованості. Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Резерв за сумнівною дебіторською заборгованістю визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума [14].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

Ø застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

Ø застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

У ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Згідно із законодавством України на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим за 25 % статутного капіталу підприємства. Для акціонерних товариств мінімальна величина резервного капіталу повинна становити 15 % акціонерного капіталу. Розмір щорічних відрахувань у резервний капітал також передбачається засновницькими документами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку підприємств.

Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі:

Ø покриття збитків суб’єкта господарювання;

Ø виплата боргів у разі ліквідації підприємства;

Ø виплата дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень);

Ø інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами [41]. Резерви можна використовувати лише для покриття збитків.

Рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». На рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на:

Ø виплату відпусток працівникам;

Ø додаткове пенсійне забезпечення;

Ø виконання гарантійних зобов'язань;

Ø реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності;

Ø виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Суми створених забезпечень визнаються витратами (за винятком суми забезпечення, що включається до первісної вартості основних засобів).

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після початку реалізації цього плану.

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення довгострокових зобов'язань визнаються у сумі їх теперішньої вартості.

Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створено.

Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню.

Після завершення робіт з демонтажу, переміщення об'єктів основних засобів та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання, залишок (недостатність) забезпечення на відновлення земельних ділянок визнається іншим операційним доходом (іншими операційними витратами) [16].

2.2 Документування господарських операцій пов’язаних з обліком резервів ТОВ «Бердичівський пивоварний завод»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський пивоварний завод» веде облік результатів своєї діяльності та веде оперативний бухгалтерський облік та статистичну звітність відповідно до чинного Законодавства.

Результати діяльності Товариства відображаються в щоквартальних та річних балансах (додаток Д), у звіті про прибутки та збитки, а також у річному звіті. Річний звіт завіряється Ревізійною комісією Товариства або незалежною аудиторською організацією. Фінансовий рік товариства співпадає з календарним.

Первинним документом для нарахування резерву сумнівних боргів є розрахунок бухгалтерії. Критерії сумнівності та письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною можуть бути наступні (табл.2.2.1).

Таблиця 2.2.1

Дата добавления: 2015-09-01