Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Економічна сутність резервів підприємства

Висновки | Продовження таблиці 1.2.1 | Продовження таблиці 1.2.1 | Огляд літературних джерел резервів підприємств | Письмові підтвердження визнання дебіторської заборгованості сумнівною | Характеристика бухгалтерського апарату | Синтетичний та аналітичний облік резервів підприємства | Розкриття інформації з обліку резервів підприємства у фінансовій звітності | Oslash; суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені. | РОЗДІЛ 3. Шляхи удосконалення обліку резервів підприємства. |


Читайте также:
  1. Oslash; Проаналізуйте оборот підприємства по місяцям за останні три роки і спрогнозуйте сезонну хвилю обороту на 2011 рік.
  2. Аналіз забезпеченості та ефективності використання ресурсів підприємства
  3. Аналіз фінансового стану підприємства
  4. Бог є самобуття». Існування речей відокремлювалось від їх сутності, таким самим розщепленим виявлялось і буття людини. Сутність та існування збігались лише у бутті бога.
  5. Виробничо-ресурсний потенціал туристичного підприємства
  6. Відмінності пр від реклами, маніпулювання та пропаганди. Сутність „чорного пр” та його відмінності від цівілізованих звязків з громадськістю.
  7. Граничний дохід підприємства

Неможливо об’єктивно розглядати властивості, структуру, форми вияву будь-якого процесу явища не з’ясувавши попередньо його сутність.

Тому сьогодні необхідно мати теоретичне уявлення про природу резервів підприємств та їх сутність. Розглянемо погляди науковців щодо сутності резервів підприємства та розкриємо їх змістові характеристики.

Термін “резерв” походить від французького reserve, що в перекладі на українську означає “запас”, або від латинського reserve – “зберігати, економити”.

В обліковій та економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття “резерви”, тому з економічного погляду воно трактується в двох аспектах:

1) як запаси ресурсів, які необхідні для безперервної роботи підприємства та формуються цілеспрямовано у разі додаткової потреби;

2) як невикористані можливості підвищення ефективності виробництва [].

До резервів першого виду зараховують запаси сировини, матеріалів, палива, виробничих потужностей тощо. Їх створюють для забезпечення безперервної та ритмічної роботи шляхом визначення необхідних норм. До резервів другого виду належать фактори, які сприятимуть зростанню ефективності діяльності підприємства та усувати негативний вплив інших чинників. Ці резерви є потенційними, ще не використаними можливостями розвитку та удосконалення діяльності підприємства. Результати аналізу трактування поняття “резерв” в обліковій та економічній літературі підтверджують, що існує проблема неоднозначного його тлумачення. Сучасний економічний словник Райзберга Б.А. визначає резерв як запас будь-чого (товарів, грошових коштів, іноземної валюти і т.д.) на випадок потреби; джерело, з якого черпаються спеціально збережені ресурси у випадку гострої потреби їх використання.

В економічній літературі розрізняють два поняття резервів. По-перше, резерви як плановані запаси ресурсів. По-друге, резерви як можливості підприємства. У першому випадку бачення резервів полягає у їх ототожненні із резервними фондами, які створюються на випадок додаткової потреби, та являють собою економічну категорію, яка має вартісні та натуральні вимірювачі. У другому – мова йде про внутрішньогосподарські резерви, як втрати і можливості підвищення ефективності виробництва.

Утворення такого роду резервів зумовлено невикористанням у визначений період часу ресурсів, введених у виробничий процес, але не задіяних у створенні продукції. Виявлення таких резервів повинно супроводжуватися зміною умов виробництва, а використання – базуватися на досвіді, знаннях шляхом економії, попередженні втрат і невиробничих витрат. Саме ці резерви обумовлені ефективним використанням ресурсів; удосконаленням техніки, технології, живої праці; умінням максимально скористатися ринковою ситуацією й формальними умовами діяльності і становлять особливий інтерес.

Поняття “резерви” науковці трактують по-різному, погляди авторів щодо його сутності можна поділити на такі групи:

1) резерв як невикористані потенційні можливості розвитку виробництва (М.І. Баканова, О.Д. Шеремета);

2) резерв як витрати цільового характеру (О.О. Пархомчук);

3)резерв як джерело компенсації чи інструмент самострахування від несприятливих наслідків та ризиків господарської діяльності (С.М. Дячек,

І.В. Нагорна);

4) резерви як запаси високоліквідних засобів (матеріальних і грошових), які призначені для цільового використання (С.М. Дячек, М.О. Козлова).

Розглянемо особливості сутності та змісту поняття “резерви” у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців (додаток А).

Отже, можна зробити висновок, що під резервами необхідно розуміти витрати цільового характеру, створені відповідно до чинного законодавства, установчих документів, принципів бухгалтерського обліку, П(С)БО – у вигляді резерву сумнівних боргів, резервів майбутніх витрат і платежів, резервного капіталу – та призначені для здійснення обов’язкових виплат, покриття непередбачуваних та очікуваних витрат, усунення наслідків надзвичайних подій і забезпечення задовільних умов функціонування суб’єкта господарювання.

Резерви майбутніх витрат і платежів – це суми коштів, яка за рішенням підприємства резервується для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат майбутніх періодів.

Резерв сумнівних боргів – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Поточна дебіторська заборгованість є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу).

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Створюється Резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановлені установчими документами, не більше 25% (двадцять п’ять) відповідно до сплаченого Статутного капіталу.

Призначається Резервний капітал на покриття на покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік.

Основні підходи до формування резервів у бухгалтерському обліку відображені в статичній і динамічній балансових теоріях. За статичною теорією в балансі зазначають резерви, в основі яких лежать зобов’язання стосовно третіх осіб. Ця теорія не розглядає резервів подальших витрат і платежів через відсутність їх прямих зобов’язань до боргів підприємства.

Створення резервів передбачає вилучення з господарського обороту та акумулювання різних видів активів, подальше використання яких має чітке цільове призначення. [41,142с.] Якщо резерви розглядати як запаси високоліквідних засобів, то за видами таких засобів резерви можна поділити на:

Ø матеріально-технічні, які являють собою збережене конкретне майно за певної потреби;

Ø фінансові, які забезпечують фінансову стійкість підприємству за негативного впливу зовнішніх та внутрішніх факторів;

Ø інші резерви (трудові, виробничі, страхові, резерви робочого часу тощо).

Матеріально-технічні резерви – запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, забезпечення ресурсами, визначення потреби в матеріалах, устаткуванні, паливі, енергії (збережене конкретне майно), здійснюваної, як правило за певної потреби та за певних умов. Існує багато причин, з яких підприємства йдуть на створення матеріально-технічних резервів. Основним доказом є те, що на підприємстві має бути певна кількість матеріальних ресурсів для підтримання виробничого процесу. За відсутності необхідного резерву підприємство може зазнати значних збитків.

Економічне значення матеріально-технічних резервів підприємства заключається в тому, щоб забезпечити:

Ø безперебійне забезпечення підприємства необхідними засобами виробництва;

Ø оптимізацію господарських зв'язків між підприємством та постачальником;

Ø створення економічно обґрунтованих матеріальних запасів та маневрування матеріальними ресурсами;

Ø застосовування прогресивних шляхів та засобів транспортування вантажів з метою прискорення та здешевлення процесу обміну;

Ø раціональне і економічне використання засобів виробництва у виробництві;

Ø зменшення витрат щодо матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Фінансові резерви — одна з важливих умов безперервного й ефективного функціонування економіки, розв'язання соціальних проблем. Важливою умовою безпосереднього і ефективного фінансування економіки, розв'язання різноманітних соціальних, виробничих та екологічних проблем, подолання катастрофічних природних явищ і процесів є створення і використання фінансових резервів. Джерелом формування фінансових резервів є валовий внутрішній продукт, який створюється у суспільстві. Фінансові резерви визначають обсяг матеріальних, трудових і валютних резервів.

Фінансові резерви поділяються на: бюджетні, страхові, золотовалютні, резервні фонди господарюючих суб'єктів, спеціальні резервні фонди певних установ. Отже, фінансові резерви — це способи й форми створення та використання фондів фінансових ресурсів для фінансування заходів із локалізації впливу непередбачуваних обставин і підтримки високого рівня виробництва та суспільного добробуту громадян.

До інших резервів відносяться:

1) Страхові резерви – це резервні суми, що формуються страховиками, які проводять страхування, яке потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Страхові резерви використовуються підприємствами, які є страховиками до Закону України «Про страхування» і які у встановленому порядку формують страхові резерви. Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. При страхуванні життя згідно з особливостями його проведення формуються резерви зі страхування життя. Формування резервів зі страхування життя здійснюється відрахуванням частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії). За видами страхування, відмінними від страхування життя, формуються технічні резерви, резерв незаробленої премії, резерв катастроф, резерв коливань збитковості. Технічні резерви – це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Резерв незаробленої премії – це страховий резерв, призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому. Резерв катастроф формується з урахуванням можливості великомасштабних аварій, від яких одночасно постраждає багато страхових об'єктів, і виявиться брак страхових резервів. Резерв катастроф особливо необхідний при страхуванні ризиків стихійних лих, а також при формуванні страхового портфеля на території підвищеної небезпеки. Резерв коливань збитковості дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов'язані з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості.

2) Резерви робочого часу – це потенційні можливості його економічного використання, як наслідок ліквідації цілодобових втрат робочого часу, зниження витрат робочого часу в розрахунку на одиницю продукції, тобто зниження трудомісткості продукції, усунення непродуктивних втрат праці, внутрішньо змінних простоїв робочого часу. Весь перелік резервів робочого часу може бути представлений як екстенсивний і інтенсивний шляхи зростання продуктивності праці. Інтенсивний шлях відображає економію робочого часу, котра досягається шляхом зниження трудомісткості продукції. Екстенсивний шлях росту продуктивності праці — це потенційні можливості найбільш повного використання робочого часу протягом визначеного періоду часу (година, зміна, доба і т.п.), оцінюються за допомогою коефіцієнта використання фонду робочого часу, тобто відносини фактично відпрацьованого часу одним робітником за визначений період часу, вираженого в людино-годинах до номінального фонду часу, а більш точно до активного фонду.

3) Виробничі резерви – резерви, що виявляються та реалізуються безпосередньо на підприємстві, які зумовлені недостатньо ефективним використання техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових та внутрішньо змінних втрат часу, а також прихованого безробіття. В кожний конкретний період потрібно використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат

4) Трудові резерви – це резерви, що створюються для заміщення посад, а також для просування їх по службі. Їх формують спеціалістів та керівників підприємств, установ, організацій; осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до трудового резерву; числа випускників вищих навчальних закладів; та інші. До числа трудових резервів зараховуються професійно підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов’язків, проявляють ініціативу, мають організаторські здібності та необхідний досвід роботи, успіхи у навчанні.

М.О. Козлова стверджує, що для бухгалтерського обліку насамперед мають значення облікові резерви – об’єкти, які вводяться до системи бухгалтерського обліку як засіб її оптимізації через забезпечення відповідності доходів та витрат і впливу на фінансовий результат. Доцільність виділення облікових резервів зумовлена тим, щоб чітко показати резерви, які формують у системі бухгалтерського обліку як засіб впливу на фінансовий результат та забезпечення відповідності доходів і витрат (додаток Б) [27].

Значення облікових резервів також визначається через конкретизацію їх функцій, які, на думку М.О. Козлової, полягають у:

Ø забезпеченні системою бухгалтерського обліку надання об’єктивної інформації про ефективність управління;

Ø стабілізації інформаційної моделі діяльності підприємства;

Ø інформаційному забезпеченні фінансового планування.

Вона пропонує здійснювати класифікацію резервів для організації та ведення бухгалтерського обліку і здійснення господарського контролю.

М.О. Козлова розділяє резерви на такі групи, які наведені в таблиці 1.1.1:

Таблиця 1.1.1


Дата добавления: 2015-09-01; просмотров: 133 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Список використаної літератури| Класифікація резервів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)