Жіночі образи роману.

Роман Стендаля «Червоне і чорне» різноманітний за тематикою, цікавий і повчальний. Повчальні і долі його героїв. Розглянемо жіночі образи роману — пані де Реналь та Матільда де Ла-моль.

Щоб нам був зрозумілий внутрішній світ цих героїнь, Стендаль випробовує їх любов'ю, тому що, на його думку, любов — відчуття суб'єктивне і більшою мірою залежить від того, хто любить, чим від самого об'єкту любові. І лише любов любов зриває маски, за якими приховується справжнє своє єство людей.

З першої появи Жюльєна в будинку пана де Реналя він заставляє захоплюватися собою, прислухатися до себе, зважати на свою думку. Стрункий і гнучкий, у чорному довгому платті, Сорель чимось нагадує молодого священика з такими чарівними очима, що не в одному дівочому серці зможуть вони розпалити полум'я любові.

Та чи винна молода жінка, душа якої, задихається в сірій бездуховності Вер’єра, потягнулася до Жюльена з таким жаданням любові, як може лише людина потягнутися до рятівного світанку після чорної довгої ночі?!

Розумна, кмітлива, емоційна, вона була в той же час боязкою і сором'язливою, проста і трохи наївна. Вона не була кокеткою. Вона любила самоту, полюбляла гуляти в своєму чудовому саду, ухилялася від того, що у Вер’єрі називалося розвагами, тому в суспільстві пані де Реналь стали називати гордячкою і говорити, що вона дуже гордиться своїм походженням.

Пані де Реналь, багата спадкоємиця богобоязливої тітки, вихована в єзуїтському монастирі й віддана заміж шістнадцяти років за немолодого дворянина, за все своє життя ніколи не відчувала і не бачила нічого, що хоча б трохи було схоже на кохання. А те, про що вона дізналася з кількох романів, які випадково потрапили їй до рук, здавалося їй чимось зовсім винятковим. Завдяки цьому невіданню пані де Реналь, цілком захоплена Жульєном, перебувала в повному блаженстві, і їй навіть не спадало на думку докоряти собі за щось.

Сталося так, що покоївка пані де Реналь, Еліза, закохалася в Жульєна. На сповіді вона зізналася в цьому абатові Шелану і сказала, що отримала спадок і тепер хотіла б одружитися з Жульєном. Кюре щиро порадів за Елізу, але, на його подив, Жульєн рішуче відмовився від цієї пропозиції, пояснивши, що вирішив стати священиком.

Молода жінка не могла хитрувати, обманювати, вести, як говорили у Вер’єрі, політику відносно свого чоловіка, тому серед місцевих пані вона вважалася «дурною». Залицяння пана Вально, якому вона подобалася, лише лякали її. Життя пані де Реналь була присвячене чоловікові і дітям.

І ось в її душі виникло нове відчуття — любов. Вона немов прокинулася від довгого сну, стала всім захоплюватися, не розуміла себе від емоцій. Відчуття, яке запалювало пані де Реналь, робило її енергійною і рішучою.

Єдина риса, якою Жюльен Сорель володіє, - це його розум і незвичайна пам'ять: він знає напам'ять по-латині все Євангеліє цілком і може цитувати його вздовж і поперек з будь-якого місця як завгодно довго. Але бідність загострює його гордість і педантичність відносно своєї людської гідності, яку так легко ущемити або зачепити.

Ось чому, коли мадам де Реналь, сама не знаючи як вже закохана в красивого хлопця, хоче подарувати йому гроші на білизні, він з гордим обуренням відкидає її дар, і після цього "полюбити пані де Реналь для гордого серця Жюльєна стало чимось абсолютно немислимим". Навпаки, мадам де Реналь все сильніше захоплюється благородною і самобутньою натурою Жюльєна Сореля.

Висновок. Пані де Реналь була чуйною, щирою жінкою. Вона полюбляла самотньо проводити час, відчуваючи, що з чоловіком їй було не цікаво. Її почуття природні та чисті. Вона бажає справжнього кохання й кохає Ж. Сореля віддано. Луїза говорить Жюльєну: «Мій обов’язок – бути з тобою». Вона вважає, що ніжніших почуттів і стосунків між чоловіком і жінкою бути не може. Доказом цього є той факт, що вона не змогла пережити смерть коханого і через три дні померла.

Безмірна пихатість рухає також дочкою маркіза де Ла-Моль Матільдою. Її повне ім'я - Матільда-Маргарита - на честь французької королеви Марго, коханцем якої був Боніфас де Ла-моль, знаменитий предок сім'ї Ла-моль. Він був страчений, як змовник, на Гревськой площі 30 квітня 1574 року. Голову Боніфаса Ла-моля королева Марго викупила у тюремника і власнорстудентио поховала її.

Матільда закохується в Жюльеєна Сореля теж з пихатості: він простолюдин і в той же час незвичайно гордий, незалежний, розумний, володіє незвичайною силою волі - словом, різко відрізняється від тих з вигляду блискучих і в той же час безликих аристократів-кавалерів, які оточують прекрасну Матільду.

Вона думає, дивлячись на Жюльена, що буде з ним і з її залицяльниками, якщо знову почнеться буржуазна революція: "...какую роль дістанеться тоді Круазенуа і моєму братові? Вона вже зумовлена заздалегідь: велична покірливість долі. Це будуть героїчні барани, які дадуть перерізувати себе без щонайменшого опору (...) А мій маленький Жюльєн, якщо у нього буде хоч яка-небудь надія врятуватися, всадить кулю в лоб першому якобінцю, який з'явиться його заарештувати"

Любов Матільди де Ла-моль і Жюльена Сореля - боротьба тщеславій.

Матільда закохується в нього тому, що він її не любить. Яке право він має її не любити, якщо всі інші її обожнюють?! Ніскільки не люблячи, Жюльєн забирається до неї в кімнату по сходах, смертельно ризикуючи життям, оскільки боїться уславитися "в її очах боягузом".

Висновок. Матильда де Ла Моль – аристократка. Вона мріє про кохання справжнє та наповнене пристрастю. Але у пристрасті її приваблює власна несхожість з жінками її великосвітського оточення. Матильдою у взаємовідносинах з Жюльєном керує не стільки сердечний потяг, скільки прагнення звеличитись у власних очах і в очах інших.

«Високе походження, – каже вона, – дає людині безліч якостей, брак яких ображає мене..., але воно знищує ті якості душі, якими заробляють смертний вирок». Ці думки слід тлумачити насмперед як доказ її розчарування в сучасному суспільстві, у тих аристократах, які її оточують. І вона віддає своє серце Жюльєну – синові власника лісопильні.

Проте, не вона, а пані де Реналь є в романі представником ідеального жіночого характеру. Матильда ніколи не зможе поводитись просто як жінка, а завжди залишатиметься дочкою маркіза.

Дата добавления: 2015-09-01