Тенденції розвитку електронної комерції

Концепції "електронного бізнесу" та "електронної комерції" виникли у США у 80 роках XX ст. За чверть століття ця сфера бізнесу поширилася по всьому світу і на сьогодні охоплює майже 85 % усіх он-лайн-користувачів. Важливою передумовою реалізації такої ідеї е безпосереднє використання інформаційних технологій у процесі функціонування установ і організацій на основі створення внутрішньо фірмових і корпоративних інформаційних мереж.

Запровадження інформаційних технологій вплинуло на організацію зовнішніх відносин між компаніями та їх партнерами, а також внутрішню структуру власне компаній; виникнення нових форм організації та ведення бізнесу. Найактивніше ці процеси почали розвиватися з появою Інтернету, оскільки було:

— створено підґрунтя для розширення клієнтської бази;

— розширено сферу безготівкового обігу на основі використання сучасних фінансових інструментів (платіжних карток, систем масових електронних платежів тощо);

— створено нові ринки, функціонування яких пов'язано з використанням мережевих систем і телекомунікаційних технологій (наприклад, ринки похідних фінансових інструментів).

Термін "Інтернет" було визначено 24 жовтня 1995 р. у резолюції Федеральної мережевої ради США. Відповідно до цього визначення Інтернет — це глобальна інформаційна система, яка є єдністю і взаємодією трьох складових:

1) мережі мереж, що ґрунтується на спеціальному стандарті (протокол ТСР/ІР);

2) необмеженої чисельності користувачів та розробників інтернет-сайтів;

3) всього обсягу ресурсів, доступних користувачам Інтернету.

На сьогодні електронний бізнес (е-бізнес) розглядають як інтеграцію систем, процесів, організацій, ланцюгів, що створюють вартість, а також ринків, які використовують Інтернет і пов'язані з ним технології та концепції.

У свою чергу, електронна комерція (е-комерція) — лише частина електронного бізнесу, обмежена, власне, маркетингом і процесами продажу 9 де купівля та продаж інформації, продукції та послуг через комп'ютерні мережі.

На сьогодні в Україні розвиток сегмента електронних фінансових послуг потребує відповідного нормативно-правого регулювання, оскільки це безпосередньо пов'язано із забезпеченням стійкості та надійності функціонування банківського сектору, а також зачіпає майнові інтереси значного кола осіб, насамперед споживачів зазначених послуг. Фахівці зазначають, що до останнього часу єдиним законодавчим актом, який стосується цієї проблеми, є Закон України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V, згідно з яким до телекомунікацій належать: передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, дротових, оптичних або інших електромагнітних системах. Відповідно, телекомунікаційною мережею визнається комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-яких по радіо, дротових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Головними проблемами запровадження систем е-комерції в Україні фахівці вважають:

— сталі традиції готівкових розрахунків на споживчому ринку;

— недостатній рівень розвитку інфраструктури для застосування е-комерції;

— брак механізмів гарантій здійснення операцій та їх страхування;

— недосконалість нормативно-правової бази;

— стримане ставлення учасників ринку до забезпечення прозорості ведення бізнесу;

— брак широкого використання електронних грошей.

На думку фахівців, українським банкам для виходу на нові ринки фінансових Інтернет-послуг потрібно розробити та реалізувати відповідну стратегію освоєння нових каналів фінансового обслуговування. В основу цієї стратегії варто покласти розробку та впровадження комплексних проектів, які за функціональними ознаками та клієнтською спрямованістю можна класифікувати за такими напрямами:

— створення корпоративної інформаційно-довідкової системи, розміщення її в Інтернеті на спеціальному веб-сервері банку та поступове перетворення до рівня "супермаркету" фінансових інтернет-послуг;

— розробка підсистеми Інтернет-банкінгу з наступною її інтеграцією в корпоративну систему платежів банку;

— розробка та впровадження систем електронного бізнесу та поступове залучення до участі в них широкого кола клієнтів банку.

Слід зазначити, що надання інтернет-послуг ґрунтується на створенні банківськими установами відповідних програмно-технологічних комплексів, які мають забезпечувати:

— надійність інформаційних систем;

— високий рівень захисту інформації;

— можливість стандартизації та сертифікації фінансових продуктів;

— можливість інтеграції та інформаційної взаємодії з продуктами та проектами банку та його клієнтів.

Дата добавления: 2015-09-01