Читайте также:
|
Адміністративні одиниці вищого рівня у Китаї змінювалися в залежності від правлячої династії чи уряду. До цих одиниць відносять, насамперед, краї та провінції. Серед одиниць нижчого рівня існували префектури, підпрефектури, департаменти, командирства, повіти та округи. До сучасних адміністративних одиниць входять міста рівня під префектури, міста рівня округу, містечка та міські общини.
Більшість китайських династій розташовували свої резиденцію у серцевині Китаю, його етнічно китайській частині — долині річки Хуанхе. Ці династії розширяли свої володіння за рахунок іноземних територій Внутрішньої Монголії, Маньчжурії, Сіньцзяну, Тибету, В'єтнаму і Кореї. Хоча остання маньчжурська династія Цін, спадкоємцями якої визначають себе КНР та Республіка Китай, включила до Китаю більшість вищезгаданих земель, сам Китай має визначені стародавні кордони — Великий китайський мур на півночі, Тибетське плато на заході та джунглі Індокитаю на півдні.
На північ від Великого китайського муру знаходяться Внутрішня Монголія та Маньчжурія, споконвічні місця проживання євразійських кочовиків, які зараз освоєні етнічними китайцями. На Заході розташовані Сінцзянський та Тибетський автономний округи, у яких існували держави європеоїдних уйгурів та монголоїдних тибетців. Зараз там також пришвидшеними темпами провадиться асиміляція. Південь Китаю був батьківщиною багатьох народностей південно-азійського расового типу, малочисельність і роздробленість яких практично ніколи не становила загрози для китайської влади.
До традиційного поділу Китаю відносять поділ на Північний і Південний Китай, межа між якими пролягає по річці Хуай та горам Ціньлун.
Дата добавления: 2015-09-05; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Республіканський Китай | | | Географія і клімат |