|
Читайте также: |
1 січня 1912 року з падінням династії Цін була утворена Республіка Китай (інша назва Китайська Республіка). Сунь Ятсен, лідер Національної Партії Гоміньдан, був проголошений першим президентом. Невдовзі його змістив з цієї посади колишній генерал цінських військ Юань Шикай, який проголосив себе новим імператором, однак його імперія померла разом з ним.
Після Юань Шикая Китай опинився де-факто роздробленим на ряд провінційних урядів, хоча де-юре міжнародна спільнота визнавала центральною лише Пекінську владу. У 1920 році партія Гоміньдан під лідерством Чан Кайші змогла об'єднати країну. Столицю було перенесено до міста Нанкін. Оскільки націоналісти захопили владу і створили однопартійний уряд, у країні з'явилася потужна опозиція — комуністи. Тривала боротьба між урядовими військам та червоними партизанами ослаблювала Китай та гальмувала проведення демократичних реформ.
Китайсько-японська війна 1937—1945 років на деякий час об'єднала націоналістів і комуністів проти спільного ворога. Проте після капітуляції Японії у 1945 році, державна скарбниця Республіки виявилася порожньою. Це стало причиною взаємних звинувачень Гоміньдану і Компартії Китаю, які призвели до громадянської війни. Перемога комуністів змусила уряд Республіки Китай перебратися на острів Тайвань, де він існує по сьогодні.
«Два Китаї»
З перемогою у громадянській війні Комуністична партія Китаю проголосила себе правонаступницею Республіки Китай та 1 жовтня 1949 року заснувала нову державу — Китайську Народну Республіку (КНР). Воєнні дії між КНР і Тайванським урядом були припинені у 1950 році, але фактично обидві сторони досі залишаються у стані війни.
У 1970-х роках Тайванська Республіка Китай та материкова Китайська Народна Республіка ступили на шлях карколомних реформ. У випадку з Тайванем, це були демократичні перетворення спрямовані на створення багатопартійної системи та лібералізацію економіки. КНР пішла іншим шляхом — посилення диктатури Компартії, одержавлення господарства та реалізація нищівної «культурної революції».
У 1978 роках уряд КНР розпочала курс на лібералізацію економіки, однак залишив монополію влади у країні за комуністами. Виступи студентства у 1989 році на пекінській площі Тяньаньмень, яке вимагало політичних змін, були жорстоко придушені.
У 1997 році КНР повернула собі острів Гонконг від Великої Британії та у 1999 році острів Макао від Португалії.
Дата добавления: 2015-09-05; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Династії | | | Історичний поділ Китаю |