ІІ. Законодавство Китаю про ЗМІ

Політичний напрямок друкованих та електронних ЗМІ жорстко контролюється державою та КПК.

Нормативно-правова база діяльності ЗМІ тільки формується. Прийнятий ряд рішень, які вперше в історії КНР регулюють виконання конституційного права громадян на свободу преси.

Реалізація цього проект обумовлюється забороною на публікацію матеріалів, які несуть шкоду «єдності, територіальній цілісності та суверенітету КНР».

Китайська влада намагається зашкодити спілкуванню громадян із зарубіжними джерелами інформації, обмежуючи прийом передач зі супутників, заглушаючи передачі західних радіостанцій та блокуючи доступ до багатьох сайтів Інтернету. Іноземної преси у вільному продажу немає.

Регулювання телерадіомовлення здійснюється рядом законодавчих актів, у тому числі законами «Про забезпечення обслуговування телерадіомовлення», «Про телерадіомовлення».

На початку 1990-х рр. було прийнято декілька постанов уряду, які розвивають законодавчу основу функціонування національних електронних ЗМІ – «Про наземну прийомну апаратуру супутникового телерадіомовлення» (1993), «Про кабельне телебачення» (1994), «Про врегулювання створення телерадіостанції» (1996). В цих постановах закріплений порядок здійснення телерадіомовлення, статус телеріадіокомпаній, механізм ліцензування та ін.

З 1996 р. в Китаї розроблюється законодавство, що регулює національний Інтернет. Протягом 1997-2003 рр. були прийняті норми регулювання Інтернету. Частина ресурсів глобального Інтернету блокується в китайському секторі: перш за все це ідеологічні ресурси на теми: права людини в Китаї, проблема Тайваню, проблема Тибету та ін.

Основними регулюючими органами китайських медіа це: Головне управління зі справи преси та видавництв; Головне управління з телерадіомовлення та кінематографії, Міністерство інформаційної індустрії, Прес-канцелярія Державного Уряду КНР.

Дата добавления: 2015-09-05