Зміст договору

Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право:

- на одержання плати за користування нею;

- володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем;

Землекористувач має право:

- власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач також зобов’язаний:

- володіти, користуватися нею відповідно до її цільового призначення;

- не погіршувати стан земельної ділянки, а у випадку погіршення її стану, відшкодувати збитки, завдані власнику земельної ділянки;

- додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

- не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

- своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

- дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних із встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

- зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1. поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2. спливу строку, на який було надано право користування;

3. викупу земельної ділянки у зв’язку з суспільною необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;

4. невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення. Якщо домовленість між ними не досягнуто, то власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв’язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Реєстрація договору користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Оскільки правовстановлюваний документ на земельну ділянку набуває чинності тільки з моменту його державної реєстрації, то на особливу увагу заслуговує питання реєстрації договорів суперфіцію.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно і обмежень цих прав.

На сьогодні, створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно не відбулося. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» встановлено, що:

- Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України з земельних ресурсів (далі – Центр ДЗК) проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель, а комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації вносять дані про об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, та права на них до бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно;

- адміністратором бази даних державного реєстру земель є Центр ДЗК;

- адміністратором бази даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Внесення до державного реєстру земель відомостей про наявні договори емфітевзису здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 2 липня 2003 р. № 174, зареєстрованого в Мін’юсті 25 липня 2003 р. за № 641/7962.

Подача та пред’явлення договору суперфіцію до регіональних філій Центру ДЗК потрібна для заповнення рядків 39–48 реєстраційної картки земельної ділянки, що є складовою Поземельної книги та внесення відомостей до бази даних Автоматизованої системи державного земельного кадастру. Відповідно до Наказу Державного комітету України з земельних ресурсів від 2 липня 2003 р. № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» інформація про договір суперфіцію вноситься таким чином:

- у стовпці 39 відображаються відомості про скорочені назви типів наявних обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку, земельних сервітутів, договорів оренди (суборенди) землі,

- у стовпці 40 відображається код обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку (на жаль, на цей час не розроблено класифікатора, що дозволяв би здійснювати внесення відповідного коду, тому цей стовпець на практиці не заповнюється).

- у стовпці 44 відображається дата початку дії обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельного сервітуту;

- у стовпці 45 відображається дата закінчення дії або термін дії (в роках) обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельного сервітуту, договору оренди (суборенди) землі.

- у стовпці 48 відображаються відомості про підставу встановлення обмеження чи земельного сервітуту, нотаріуса, який посвідчив договір оренди (суборенди) землі, земельного сервітуту, судовий орган, який прийняв рішення про встановлення земельного сервітуту.

Державний комітет України із земельних ресурсів рекомендує подавати договори суперфіцію до філій Центру ДЗК разом з правовстановлюваними документами на земельну ділянку, технічною документацію, що визначає площу та межі поширення суперфіцію на земельній ділянці, копіями документів про присвоєння ідентифікаційного номера (коду) особі, а також пред’являти документи, що посвідчують особу та її повноваження представляти інтереси особи на користь якої встановлюється суперфіцій.

---

Дата добавления: 2015-08-27