Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

На підсумковий модуль

Читайте также:
  1. I. Модуль 5. Занятие 9.
  2. I. Модуль 5. Занятие 9.
  3. I. МОДУЛЬ 7. Занятие 14.
  4. I. МОДУЛЬ 7. Занятие 14.
  5. II. Модуль 5. Занятие 10.
  6. II. Модуль 5. Занятие 10.
  7. Змістовий модуль 1: Загальні основи економічної теорії.

1.1. Продукти з переважаючим енергетичним призначенням – це:

1. м’ясні;

2. молочні;

3. хлібобулочні вироби;

4. овочі, фрукти;

5. круп’яні вироби.

1.2. Продукти з переважаючим пластичним призначенням – це:

1. яйця;

2. фрукти;

3. риба та продукти моря;

4. м’ясо;

5. жири.

1.3. Продукти з переважаючим біорегуляторним – це:

1. м’ясні вироби;

2. овочі, фрукти;

3. круп’яні вироби;

4. печінка тварин та риб;

5. молочні.

1.4. Необхідна кількість усіх харчових речовин, збалансованих у найвигідніших співвідношеннях, визначає:

1. якісну повноцінність;

2. енергетичну цінність;

3. кількісну цінність;

4. безпеку продуктів.

 

1.5. Дефіцитні вітаміни в раціоні українців:

1. вітамін С;

2. вітамін Д

3. вітаміни групи В;

4. вітамін К;

5. каротиноїди.

 

1.6. Дефіцитні мінеральні речовини в раціоні українців:

1. калій;

2. кальцій;

3. натрій;

4. йод;

5. залізо.

 

1.7. Складні азотисті високомолекулярні сполуки, до складу яких входять амінокислоти – це:

1. полісахариди;

2. білки;

3. жири;

4. вуглеводи.

1.8. Оновлення тканин, синтез ферментів, гормонів, гемоглобіну, імунокомпетентних клітин здійснюється за рахунок:

1. білків;

2. жирів;

3. харчових волокон;

4. вуглеводів.

1.9. Відповідність кількості білків та продукту (100 г):

1. понад 15 г; а) молоко, кефір, сметана, морозиво, шпинат, капуста цвітна, картопля;
2. 10-15 г; б) вершкове масло, майже усі овочі, фрукти, ягоди та гриби;
3. 5-9,9 г; в) сири тверді та плавлені, сири м’які нежирні, м’ясо тварин та курей, більшість риб, соя, горох, квасоля, фундук та грецькі горіхи;
4. 2-4,9 г; г) сир м’який жирний, свинина, ковбаси варені, сосиски, яйця, крупи (манна, гречана, вівсяна, пшоно), борошно пшеничне, макарони;
5. 0,4-1.9 г; д) хліб житній та пшеничний, крупа перлова, рис, зелений горошок.

 

1.10. Незамінні амінокислоти для дорослого організму – це:

1. лізин, тирозин, гліцин;

2. лізин, метіонін, триптофан;

3. аргінін і гістидин;

4. треонін і валін;

5. фенілаланін, лейцин, ізолейцин.

1.11. Незамінні амінокислоти для дитячого організму – це:

1. лізин, тирозин, гліцин;

2. лізин, метіонін, триптофан;

3. аргінін і гістидин;

4. треонін і валін;

5. фенілаланін, лейцин, ізолейцин.

1.12. Найбільш дефіцитні для огранізму амінокислоти:

1) триптофан;

2) валін;

3) лізин;

4) фенілаланін;

5) метіонін.

1.13. Відношення вмісту загальної кількості незамінних амінокислот до замінних (Σ НАК/Σ ЗАК)повинно становити приблизно:

1. 0,1;

2. 0,2;

3. 0,3;

4. 0,4;

5. 0,5.

 

1.14. Повноцінними є білки:

1. дріжжів;

2. субпродуктів;

3. желатину;

4. молока;

5. круп.

 

 

1.15. Лімітовані амінокислоти більшості злакових – це:

1. треонін;

2. валін;

3. лізин;

4. фенілаланін;

5. метіонін.

1.16. Лімітована амінокислота бобових – це:

1. триптофан;

2. валін;

3. лізин;

4. фенілаланін;

5. метіонін.

1.17. Біологічна цінність білка прямо пропорційна вмісту:

1. вільних нуклеїнових кислот;

2. правообертальних d-амінокислот;

3. триптофану стововно оксипроліну;

4. сечової кислоти;

5. сірки;

6. пуринових основ.

1.18. Біологічна цінність білка обернено пропорційна вмісту:

1. вільних нуклеїнових кислот;

2. правообертальних d-амінокислот;

3. сечової кислоти;

4. сірки;

5. пуринових основ.

1.19. Амінокислотне число розраховують за формулою ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_________________.

 

1.20. Амінокислотний скор розраховують за формулою ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­_________________.

 

 

1.21. Амінокислоти, скор яких становить менше 100 %, вважаються:

1. замінними;

2. незамінними;

3. лімітуючими;

4. неповноцінними;

5. повноцінними.

1.22. Головною лімітуючою вважається аміно­кислота:

1. скор якої менше 100 %;

2. з найменшим скором;

3. з найбільшим скором;

4. скор якої менше 50 %.

1.23. Рівень збалансованості амінокислотного складу продукту оцінюють за співвідношенням триптофан: лізин: метіонін, яке повинне становити:

1. 1:1:3;

2. 1:3:3;

3. 3:3:1;

4. 1:3:1.

1.24. Ступінь засвоюваності білка травною системою характеризує коефіцієнт...

1. надлишковості;

2. утилітарності;

3. лімітованості;

4. максимальності.

1.25. Коефіцієнт оцінки амінокислотного складу, що має прагнути до зростання – це коефіцієнт _______.

 

1.26. Коефіцієнт оцінки амінокислотного складу, що має прагнути до зменшення – це коефіцієнт _______.

 

1.27. Відповідність білків продуктів харчування та біологічної цінності:

1. білки молока, яєць; а) мають високу біологічну цінність і організм спроможний коректувати їх амінограми;
2. білки м'яса, риби, сої, насіння бавовни, соняшника, рапсу; б) неповноцінні, біологічна цінність наближається до нуля;
3. білки зернових культур; в) погано збалансовані за вмістом амінокислот і мають низьку корекцію їх амінограм організмом;
4. білки желатину, гемоглобіну г) мають найоптимальніші амінограми і організм не спроможний їх коректувати.

 

1.28. Білковмісний продукт, який утворюється внаслідок розкладу харчової сировини кислотами або протеолітичними ферментами з утворенням пептидів та вільних амінокислот – це:

1. концентрат білка;

2. ізолят білка;

3. гідролізат білка;

4. текстурат білка.

 

1.29. Засвоєння білків тваринного походження становить... %, рослинних -... %.

1. 100, 60-80;

2. 92, 98-100;

3. 97, 83-85;

4. 92, 30-60.

1.30. Засвоєння білків рослинного походження погіршує:

1. малий вміст баластних речовин у рослинних продуктах;

2. знач­ний вміст баластних речовин у рослинних продуктах;

3. підсилення перистальтики кишок;

4. послаблення перистальтики кишок.

1.31. Повне використання білків організмом забезпечується при ліквідації їх:

1. протеазної активності;

2. антипротеазної активності;

3. вітамінної активності;

4. антивітамінної активності;

5. алергізувальної дії.

 

1.32. Чим вища температура й більша тривалість її дії на білки, тим:

1. краще вони засвоюються;

2. гірше вони засвоюються;

3. менше ущільнюються білки;

4. гірше вони перетравлюються;

5. краще вони перетравлюються.

1.33. Подовження термінів теплової обробки тваринних продуктів зумовлює:

1. погіршення поживної цінності білків;

2. покращення поживної цінності білків;

3. збереження незамінних амінокислот;

4. руйнування незамінних амінокислот.

1.34. Засвоюваність вареного м’яса або риби:

1. гірше, ніж смажених;

2. краще, ніж смажених;

3. така сама, як і смажених.

1.35. Засвоюваність страв із натурального м'яса

1. краще, ніж із кот­летної маси;

2. гірше, ніж із кот­летної маси;

3. така сама, як із кот­летної маси.

1.36. Засвоєння білків покращує:

1. тривала теплова обробка;

2. гідратація;

3. денатурація до +100° С;

4. збивання і подрібнення;

5. харчові волокна.

 

 

1.37. Засвоєння білків погіршує:

1. сполучна тканина;

2. гідратація;

3. тривала теплова обробка;

4. інгібітори протеаз;

5. денатурація до +70° С;

6. збивання і подрібнення;

7. харчові волокна.

1.38.Низькомолекулярні прості білки, які утво­рюють комплекси з ферментами, змен­шують їх активність та знижують перетравлення та засвоєння білків – це ________.

 

1.39. Лімітуюча амінокислота – це:

1. та, яка найбільше надходить в організм;

2. та, якої надходить середня кількість порівняно з іншими;

3. та, яка визначає ступінь використання білка організмом;

4. та, яка є незамінною для організму.

 

1.40. Азотиста рівновага в дорослої практично здорової людини під­тримується при надходженні за добу з їжею:

1. не менше 55-60 г білка, біологічна цінність якого дорівнює 95%;

2. не менше 75-90 г білка, біологічна цінність якого дорівнює 95%;

3. не більше 25-50 г білка, біологічна цінність якого дорівнює 70%;

4. не менше 55-60 г білка, біологічна цінність якого дорівнює 70%.

 

1.41. Збільшення утворення аміаку в тканинах, токсичних продуктів у товстому кишечнику та посилене навантаження на печінку й нирки зумовлене:

1. недостатнім вмістом білків у раціоні;

2. надмірним вмістом жирів у раціоні;

3. надмірним вмістом білків у раціоні;

4. недостатнім вмістом жирів у раціоні.

 

1.42. Збудження нервової системи, розвиток гіповітамінозів може виникнути за:

1. тривалого надлишку білків у раціоні;

2. тривалої нестачі тваринних білків у раціоні;

3. тривалої нестачі білків у раціоні;

4. тривалого надлишку вітамінів у раціоні.

 

1.43. Порушення кровотворення, обміну жирів та вітамінів, зниження імунітету, атрофія м’язів спостерігаються за:

1. тривалого надлишку білків у раціоні;

2. тривалої нестачі білків у раціоні;

3. вживання повноціного білка в кількості 0,3-0,4 г/добу на 1 кг маси тіла;

4. вживання повноціного білка в кількості 1 г/добу на 1 кг маси тіла.

 

1.44. Нестача білків у дитячому організмі зумовлює:

1. сповільнення росту;

2. збільшення вмісту аміаку в тканинах;

3. порушення утворення кісток;

4. збільшення токсинів у товстому кишечнику;

5. затримку розумового розвитку.

 

1.45. Складні суміші, утворені вищими карбоновими кислотами та трьохатомним спиртом гліцерином – це:

1. вуглеводи;

2. жири;

3. білки;

4. полісахариди.

 

1.46. Великий вміст насичених жирних кислот у:

1. баранячому жирі;

2. риб’ячому жирі;

3. яловичому жирі;

4. рослинних оліях.

 

1.47. Великий вміст Не насичених жирних кислот у:

1. баранячому жирі;

2. яловичому жирі;

3. рослинних оліях (особливо в оливковій);

4. риб’ячому жирі

5. рослинних оліях (крім оливкової).

 

1.48. Відповідність прикладів олій із вмістом в них жирних кислот:

1. гірчична, ріпакова а) високоненасичені з вмістом ПНЖК до 80-90%
2. оливкова, мигдалева, арахісова б) середньоненасичені з вмістом ПНЖК до 40-50 %
3. масло какао, кокосове масло в) з переважанням вмісту мононенасиченої олеїнової кислоти – 80% і більше
4. лляна, конопляна г) з переважанням 50 % і більше вмісту ерукової кислоти
5. соняшникова, соєва, кукурудзяна, сезамова д) з переважанням вмісту твердих насичених ЖК понад 50 %

 

1.49. Лінолева кислота та продукти її перетворення за біохімічною класифікацією об'єднуються в родину:

1. ω6;

2. ω3;

3. ω2;

4. ω5.

1.50 Ліноленова кислота і продукти її перетворення за біохімічною класифікацією об'єднуються в родину:

1. ω6;

2. ω3;

3. ω2;

4. ω5.

1.51. Арахідонова кислота може утворюватися в організмі з:

1. лінолевої за наявності В9 і біотину;

2. лінолевої за наявності В6 і біотину;

3. ліноленової за наявності В9 і біотину;

4. ліноленової за наявності В6 і біотину;

1.52. Есенціальні ПНЖК для людини:

1. лінолева, ліноленова, олеїнова;

2. арахідонова, ліноленова, лінолева;

3. арахідонова, лінолева, олеїнова;

4. арахідонова, ліноленова, ерукова.

1.53. Відповідність вмісту ПНЖК та харчових жирів:

А. Великий вміст 1. риб’ячий жир
Б. Малий вміст – не більше 5-6 % 2. баранячий жир
В. Середній вміст 3. гусячий та курячий жири
4. свиняче сало
5. деякі види маргарину
6. рослинні олії
7. яловичий жир

1.54. Біологічно Не активна форма жирних кислот:

1. цис-ізомер;

2. альфа-ізомер;

3. транс-ізомер;

4. бета-ізомер.

1.55. Гідрогенізація жирів сприяє переходу жирних кислот у форму:

1. цис-ізомерів;

2. альфа-ізомерів;

3. транс-ізомерів;

4. бета-ізомерів.

1.56. Регулює проникність мембран клітин, бере участь в утворенні жовчних кислот, деяких гормонів та вітаміну D у шкірі:

1. лецитин;

2. холестерин;

3. бета-ситостерин;

4. простагландин.

1.57. Фосфоліпіди, ПНЖК, β-ситостерин, вітаміни С, В6, В12, В9; харчові волокна стабілізують в організмі обмін __________.

1.58. Вміст холестерину в раціонах для профілактики атеросклерозу не повинен перевищувати,г/добу:

1. 0,3;

2. 0,5;

3. 1,3;

4. 1,5;

1.59. Вміст холестерину в лікувальних раціонах не повинен перевищувати,г/добу:

1. 0,3;

2. 0,5;

3. 1,3;

4. 1,5;

1.60. Добова потреба дорослої людини у фосфоліпідах становить:

1. 1-2 г;

2. 2-5 г;

3. 5-10 г;

4. 10-15 г.

1.61. Вміст фосфатидів у процесі рафінізації олій:

1. не змінюється;

2. значно зменшується;

3. незначно зменшується;

4. зростає.

1.62. Біологічно активні речовини олій – це:

1. фосфатиди;

2. холестерин;

3. β-ситостерин;

4. гліцериди;

5. жиророзчинні вітаміни.

1.63. Якщо температура плавлення жиру вища ніж 37 °С, то засвоюваність жирів:

1. зростає;

2. зменшується;

3. залишається незмінною.

 

1.64. Високу температуру плавлення у межах 42-55 °С мають такі жири:

1. яловичий;

2. баранячий;

3. свинячий;

4. курячий.

 

1.65.Оптимальне відношення Σ ПНЖК: Σ НЖК у жировмісних продуктах становить:

1. 0,1- 0,2;

2. 0,2- 0,4;

3. 0,4- 0,6;

4. 0,6- 0,8.

 

1.66. Оптимальне відношення вмісту ω6 :ω 3 у продуктах становить:

1. більше 7,0, але не менше ніж 1:4;

2. менше 7,0, але не більше ніж 1:4.

3. більше 7,0, але не менше ніж 4:1;

4. менше 7,0, але не більше ніж 4:1.

1.67. Оптимальне відношення вмісту вітаміну Е до ΣПНЖК становить:

1. 1: 250;

2. 1: 500;

3. 1: 1000;

4. 1: 1500.

 

1.68. Оптимальне значення показника відношення вмісту холестерину до фосфоліпідів становить:

1. більше 1: 4;

2. менше 1: 4;

3. більше 4: 1;

4. менше 4: 1.

 

1.69. Нижня межа безпечного споживання жирів для дорослої людини становить, г/добу:

1. 20-25;

2. 25-30;

3. 35-40;

4. 45-50.

 

1.70. Раціон харчування дорослої людини повинен містити непрогрітої нерафінованої рослинної олії, г/добу:

1. 15-20;

2. 20-25;

3. 25-30;

4. 35-40.

 

1.71. Граничне відношення ω6 : ω3 у людей зі спадковим ризиком серцево-судинних захворювань становить:

1. 1: 1;

2. 2: 1;

3. 3: 1;

4. 4: 1.

 

1.72. Граничне відношення ω6 : ω3 у людей із серцево-судинними захворюваннями становить:

1. 1: (0,1-0,2);

2. 1: (0,3-0,4);

3. (0,1-0,2): 1;

4. (0,3-0,4): 1.

1.73. Надлишкове вживання рослинних олій порівняно з тваринним жиром веде до:

1. підвищення імунітету, зменшення ризику атеросклерозу;

2. зниження імунітету, оксидативного стресу організму;

3. гіповітамінозу вітаміну Е, отруєння печінки та нирок;

4. гіпервітамінозу вітаміну Е, покращення функціонування печінки та нирок.

 

1.74. Короткочасне нагрівання жиру під час смаження продуктів:

1. не змінює засвоюваності тугоплавких жирів(яловичого, баранячого);

2. підвищує засвоюваність тугоплавких жирів (яловичого, баранячого);

3. зменшує біологічну цінність олії і вершкового масла;

4. підвищує біологічну цінність олії і вершкового масла.

 

1.75. У разі нагрівання вище 200 °С та багаторазової теплової оброб­ки жири стають ­­_________.

 

1.76. Тривала теплова обробка (більше 30 хвилин) жирів спричинює:

1. утворення продуктів окиснення жирних кис­лот, збереження біологічно активних речовин (БАР);

2. утворення продуктів окиснення жирних кис­лот, руйнування БАР;

3. руйнування продуктів окиснення жирних кис­лот, збереження БАР;

4. руйнування продуктів окиснення жирних кис­лот, руйнування БАР.

 

1.77. Первинні продукти окиснення жирів:

1. альдегіди, кетони;

2. пероксиди, гідропероксиди,

3. полімерні сполуки;

4. епоксиди;

5. 3,4-бензопірен.

1.78. Вторинні продукти окиснення жирів:

1. альдегіди, кетони;

2. пероксиди, гідропероксиди,

3. полімерні сполуки;

4. епоксиди;

5. 3,4-бензопірен.

 

1.79. Канцерогенна речовина, що утворюється за тривалого високотемпературного смаження жирів – це:

1. альдегіди, кетони;

2. пероксиди, гідропероксиди,

3. полімерні сполуки;

4. епоксиди;

5. 3,4-бензопірен.

 

1.80. Продукти окиснення жирів, що подразнюють стінку тра­вного каналу та печінку, спричинюють їх запалення – це:

1. альдегіди, кетони;

2. пероксиди, гідропероксиди,

3. полімерні сполуки;

4. епоксиди;

5. 3,4-бензопірен.

 

1.81. Продукти окиснення жирів, що мають тератогенний та канцерогенний ефект – це:

1. альдегіди, кетони;

2. пероксиди, гідропероксиди,

3. полімерні сполуки;

4. епоксиди;

5. 3,4-бензопірен.

1.82. Фактори згіркнення жирів:

1. сонячне світло;

2. кисень;

3. вакуум;

4. наявність металів;

5. холод;

6. волога.

1.83. Вуглевод, який у значній кількості міститься в печінці:

1. крохмаль;

2. глікоген;

3. пектин;

4. фруктоза;

5. лактоза.

1.84. Вуглевод, який сприяє виведенню з організму холестерину:

1. галактоза;

2. сахароза;

3. фруктоза;

4. мальтоза;

5. клітковина.

1.85. Вуглевод, який відіграє важливу роль в нормалізації корисної кишкової мікрофлори:

1. галактоза;

2. сахароза;

3. фруктоза;

4. мальтоза;

5. клітковина.

1.86. Вкажіть вуглевод, який відноситься до моносахаридів:

1. крохмаль;

2. сахароза;

3. лактоза;

4. глікоген;

5. маноза.

1.87. Основний вуглевод тваринного походження:

1. фруктоза;

2. сахароза;

3. глікоген;

4. крохмаль;

5. галактоза.

1.88. Вуглевод, який відноситься до простих:

1. крохмаль;

2. лактоза;

3. глікоген;

4. пектинові речовини;

5. клітковина.

1.89. Вуглевод, який відноситься до складних:

1. глюкоза;

2. фруктоза;

3. крохмаль;

4. сахароза;

5. мальтоза.

1.90. Вуглевод, який відноситься до моносахаридів:

1. крохмаль;

2. сахароза;

3. лактоза;

4. глікоген;

5. галактоза.

1.91. Вуглевод, який відноситься до гексоз:

1. крохмаль;

2. сахароза;

3. лактоза;

4. глікоген;

5. фруктоза.

 

1.92. Найбільш поширений моносахарид:

1. крохмаль;

2. сахароза;

3. лактоза;

4. глікоген;

5. глюкоза.

1.93. Продукти харчування, які є природними джерелами фруктози:

1. молоко;

2. риба;

3. м'ясо;

4. крупи;

5. фрукти і ягоди.

1.94. Вуглевод, який відноситься до дисахаридів:

1. фруктоза;

2. галактоза;

3. крохмаль;

4. лактоза;

5. глюкоза.

1.95. Вуглевод, який найбільшою мірою використовується в харчуванні людини:

1. сахароза;

2. галактоза;

3. крохмаль;

4. лактоза;

5. глюкоза.

 


ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАНННЯ,

Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 46 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница | следующая страница ==>
В С Т У П| ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ПІДСУМКОВИЙ МОДУЛЬ 1
mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.059 сек.)