Кування

Куванням називають спосіб виготовлення виробу деформуванням нагрітої заготівки під дією молота або преса. У процесі кування метал вільно переміщується від центра до країв заготівки, тому кування називають вільним (рис. 10,а).

Рисунок 10 – Схеми способів виготовлення виробів тиском:

а – куванням;

б – об’ємне штампування;

в – листове штампування (1 – заготівка)

Виріб виготовлений куванням, називають поковкою, а цех, в якому її виготовляють - ковальським. Для виготовлення поковок використовують продукцію ливарних і вальцювальних цехів. Кування застосовують в одиничному та малосерійному виробництві. Готові поковки мають різні форму та масу: від кількох грамів до 300 т і більше. У більшості випадків поковки є заготівками, з яких різанням виготовляють деталі машин. Вони мають великий припуск на оброблення. У процесі виготовлення поковок відходи становлять 25-30% маси заготівки, із них 2-3% - це окалина, яка утворилася за одне нагрівання заготівки. Чим складніша форма заготівки, тим більше разів її нагрівають. Вільне кування проводять ручним і машинним способом. Інструментами в процесі кування є ковадло, молоти, сокири, обтискачі, прошивки тощо. Технологічний процес кування складається з окремих операцій, основними з яких є протягування, осаджування, згинання, рубання та ін.

Протягування застосовують для збільшення довжини заготівки. При цьому зменшуються її поперечні розміри. У процесі протягування заготівка витягується й дещо розширюється. У процесі осаджування зменшується висота заготівки та збільшуються її поперечні розміри. Осаджування лежить в основі виготовлення дисків, фланців. Згинанням виготовляють гаки, скоби, якорі тощо. Під час цієї операції заготівку згинають під необхідним кутом. Місце згинання нагрівають.18 Рубанням заготівку поділяють на частини. У процесі рубання використовують прямі та фасонні сокири.

Дата добавления: 2015-08-27