VI. Криза політики розрядки. 1976-1980.

Політика розрядки в 60-70-их роках була основана насамперед на геополітичних і прагматичних основах з метою попередження небезпеки ядерної війни та глобальної конфронтації. Обмежений характер розрядки як схеми глобального співробітництва полягав у відсутності спільного ідейно-політичного компоненту, спільних політичних та моральних принципів зовнішньополітичної поведінки протилежних сторін.

Для Радянського Союзу розрядка, як засіб подолання „холодної війни" не скасовував і не замінював закони класової боротьби на міжнародній арені та супроводжувався тезою про розрядку як інструмент постійної „зміни співвідношення сил на користь миру і соціалізму". Радянська концепція розрядки включала в себе принципи „соціалістичного інтернаціоналізму", доктрину „солідарності з боротьбою народів за соціальне і національне визволення" та допомоги країнам „соціалістичної орієнтації". Такий варіант радянської політики розрядки сприймався на Заході як „маневр", маскування експансії та стратегія постійної модифікації сил на свою користь без застосування прямого насилля.

Західні концепції розрядки мали іншу наповненість; розширену інтерпретацію, що знайшла своє відображення в доктринах „гуманітарної розрядки" (її розповсюдження у сферу прав людини, еміграції, свободи слова тощо), глобальної розрядки (її розповсюдження поза межі європейського континенту на периферію світової політики), „ідеологічної розрядки" (припинення ідеологічної війни та конфронтації).

Різновекторність радянської та західної політики розрядки призвели до поступової трансформації воєнно-політичного протистояння „за узгодженими правилами" в систему „мирної" конфронтації „без правил" в геополітичній, економічній, гуманітарній і військово-технологічній сферах.

Криза розрядки була детермінована наступними групами факторів.

1. Вищеназвана різновекторність філософії та політики розрядки з боку СРСР та країн Заходу, що маскувало невпинне суперництво Москви і Вашингтону за глобальне лідерство.

2. Радянський Союз відійшов від принципу збереження глобального статус-кво та розпочав активну політику створення власних геополітичних плацдармів в периферійних зонах світу, підтримуючи прорадянські, антизахідні режими (Сомалі, Ефіопія, Ангола, Мозамбік, Народна Республіка Конго, Бенін, Гвінея, Буркіна-Фасо, Мадагаскар, НДРЙ, Нікарагуа тощо) та зміцнюючи свою військову присутність в чутливих для Заходу зонах.

3. Найбільш серйозні наслідки мало вручання Радянського Союзу в Афганістані (грудень 1979 р.). Це був перший випадок прямого використання Москвою збройних сил за межами „традиційної" зони впливу СРСР в Східній Європі. Введення радянських військ в Афганістан викликало осуд та супротив не тільки США і Західної Європи, але й Китаю, більшості мусульманських країн та країн, що не приєдналися, а також керівників багатьох комуністичних партій Західної Європи. Вперше після другої світової війни СРСР опинився в міжнародній ізоляції. Швидко зростала міжнародна напруга в цілому.

4. Непримиримість позицій СРСР та Заходу в гуманітарній сфері, в питання забезпечення прав людини, свободи слова та демократизації. США та країни Західної Європи перетворили проблему захисту прав людини в центральний елемент своєї зовнішньополітичної стратегії СРСР сприймав це як втручання у внутрішні справи. Посилювалася атмосфера взаємної недовіри, поновлювалася „ідеологічна війна", в якій Москва, на відмінність від 50-60-их років втратила наступальні позиції та була вимушена зайняти „кругову оборону".

5. Зростання напруженості на периферії міжнародної системи та поновлення „війни ідеологій" негативним чином впливали на ситуацію в Європі. Поява в Радянському Союзі ракет „СС-20" була сприйнята в західноєвропейських країнах як намагання Москви „відірвати" Західну Європу від США шляхом залякування, досягти військово-стратегічної переваги та, врешті-решт порушити політичний статус-кво на європейському континенті. Реакція Заходу, т.зв. „подвійне рішення" НАТО надало цьому процесу характер зустрічної ескалації протистояння.

В кінці 70-их років з „духом розрядки" було покінчено. Попереду була нова конфронтація, новий виток „холодної ввини".

Дата добавления: 2015-08-26