Читайте также:
|
Перші ідеологічні „залпи" „холодної війни" відносяться до 1946 р. З боку Заходу — „доктрина стримування комунізму" в „довгій телеграмі" Дж.Кеннана (лютий) та Фултонська промова В.Черчілля (березень), з боку СРСР — промова Й.Сталіна перед виборцями (лютий) та т.зв. „довга телеграма" радянського посла в США М.Новікова (вересень), в якій зовнішня політика США характеризувалась як прагнення до світового панування.
Разом з тим, лише в 1947-48 рр. у відносинах між Сходом та Заходом відбувся перехід до перманентної, системної та кризової конфронтації.
На політико-ідеологічному рівні такий перехід був закріплений проголошенням доктрини Трумена (лютий 1947 р.), в якій концепція „стримування" комунізму" була офіційно прийнята в якості основи зовнішньої політики США, а також в т.зв. „доктрині Жданова" (вересень
1947 р.), основаній на тезі формування у світі двох непримиренних, антагоністичних „таборів" - імперіалістичного та соціалістичного.
В економічній сфері „план Маршала" окреслив глибину розбіжностей між СРСР та західними союзниками. Москва відмовилася від ідеї економічної співпраці з Заходом на умовах Вашингтону, що призвело до розділу міжнародної економічної системи, до формування в Європі двох протилежних економічних угрупувань: Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС, 1948 р.) та Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ, 1949 р.).
В стратегічному плані нарощування протиріч відносно німецького питання призвело до першої берлінської кризи (червень-серпень 1948), до конфронтації СРСР та США на межі реальної війни. „Холодна війна" розпочалась де-факто.
В геополітичному плані, Москва і Вашингтон встановили повний контроль у своїх сферах впливу на Заході та Сході Європи. Основними інструментами домінування США в Західній Європі стали „план Маршала" і створення НАТО, а СРСР провів „сталінізацію" країн Східної Європи, створив Комінформбюро, РЕВ та сформував під своїм контролем потужну систему перехресних договорів східноєвропейських країн. Вінцем розколу Європи стало завершення розколу Німеччини та створення двох німецьких держав - ФРН й НДР.
В 1949-1955 рр. завершилось структурне оформлення біполярності - у світі виникли два центри впливу, два військово-політичних блоки - НАТО і Варшавський договір - на чолі з США та СРСР. Водночас біполярне протистояння розповсюдилось на периферію міжнародних відносин, (насамперед в зону Східної Азії), завершилась глобалізація конфронтації, посилилась конфліктність на регіональних рівнях. Корейська війна відіграла ключову роль в „експорті" біполярності, її розповсюдження з Європи в інші частини світу. По периферії Азійського континенту множились військово-політичні блоки та союзи: Манільський пакт (СЕАТО, 1954), Багдадський пакт (1955), АНЗЮС (1951), військово-політичні союзи США з Японією (1951), Республікою Корея (1953), Тайванем (1954). Блокова біполярність стала реальністю.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| І Формування ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин: 1945-1946. | | | III Балансування на грані війни: 1956-1962. |