Славне місто Біла Церква – виборчі експерименти в дії

Менше місяця залишилось до парламентських виборів 2012 року, але ситуація складається таким чином, що Біла Церква може стати одним з тих невеликих міст, де перемогу здобуде особа, яка по факту не має відношення до стародавнього міста, таких осіб політичні оглядачі називають парашутистами. Оскільки попередні вибори 2006 та дострокові вибори 2007 років відбувались за пропорційною системою, то є зрозумілим балотування нових людей в нових для себе округах, не всі народні депутати обирались ще за змішаною системою 2002 року, коли була подібна до нинішнього виборчого року ситуація.

90-й округ налічує 47 зареєстрованих кандидатів, один з них Іван Шилов, вже знявся з реєстрації, але підозрілим виглядає той факт, що він був одним з двох наймовірніших переможців і вирішив припинити боротьбу.

По суті більшість кандидатів грають чисто технічний характер для того, щоб розмити відсотки сильних кандидатів на користь провладного та провести у дільничні виборчі комісії своїх людей, адже не важливо як голосують, важливо як рахують ці голоси. Технологія підібрана майже геніально, оскільки від Партії Регіонів йде зовсім не той, хто дійсно є «провладним».

Офіційним представником є Коверда Вадим Миколайович, сказати що в нього немає шансів – це нічого не сказати, місцевий виборець з ним зовсім не знайомий. Цей механізм потребує реалізації, оскільки в Білій Церкві стабільно не голосують за представників Партії Регіонів починаючи з 2004 року, коли перемогу в 1-му, 2-му та 3-му турах здобув Віктор Ющенко, набираючи 57%, 70% та 74% відповідно. Потім жителі міста в 2006 році віддавали перевагу БЮТівцям на місцевих та парламентських виборах, аналогічно на дострокових в 2007, ну і апофеозом був 2010 рік, коли перемогу з величезним відривом здобула Юлія Тимошенко, в другому турі президентських виборів майже з трьохкратною перевагою над діючим Президентом України Віктором Януковичем.

В цей раз влада розіграла ось яку гру: Коверда грає роль провладного, тут реєструється Чудновський Віталій Олегович, який йде самовисуванцем, але політичним оглядачам відомий факт його близьких стосунків з Юлією Льовочкіною, сестрою Глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна.

Шилов Іван Петрович не просто так знявся з реєстрації 4 вересня, бо безглуздо випускати перемогу зі своїх рук, коли до виборів залишилось стільки часу. По місту розвішені білборди з поздоровленням до Дня міста, але це свято святкується аж 15 вересня.

Іван Петрович наступного разу має намір балотувати в мери міста чи просто занадто рано вивісили поздоровлення?

Мабуть все ж таки в мери, бо чутки про можливе зняття Шилова поширюються десь з середини серпня. Впевнено можна стверджувати лише одне - на нього безперечно вчинили безпосередній тиск, через який вирішив не продовжувати боротьбу.

Інший ймовірний переможець – Людмила Дригало. Багато оглядачів предрікало, в тому числі і автор статті, що вона в результаті обійде на виборах міського голови в 2010 році представника Партії Регіонів Олександра Олійника, але поступиться Василю Савчуку.

Існують різні думки з приводу того, яким способом представник влади Віталій Чудновський, досить часто чути, що регіонали дотиснуть Людмилу Дригало, нещодавно горіла фабрика по виробництву напівфабрикатів, що їй належить. Цілком можна припустити, що це й була перша звісточка про небажання деяких кандидатів змагатися, а просто прийти на округ і перемогти без конкуренції. Іншою стороною медалі є інформація про самопідпал підприємства, але цим мають займатись правоохоронні органи, а не продовжувати гадання громадян на кавовій гущі.

За перемоги в одномандатному виборчому окрузі №90 Людмила Дригало, як член «Народної партії України» скоріш за все ввійде в провладну коаліцію Партії Регіонів, оскільки на даний момент вже в списках ПР знаходяться лідери парламентської фракції «Блок Литвина» Олег Зарубінський, Ігор Шаров та Катерина Ващук. В свою чергу Володимир Михайлович Литвин, за державний кошт відремонтувавши все що тільки можна було в місті Новоград-Волинський, округ по якому він балотується, на суму близько 100 млн. гривень. Весь бізнес, який був на початку 2010 року в опозиції до тоді новообраного Президента України перейшов на бік влади, це такий традиційний танець нової влади і бізнесу, що не хоче мати проблем з фіскальними та правоохоронними органами.

Також існують у нас ціла плеяда «вічних кандидатів», що балотуються до Рад різних рівнів та на посаду міського голови, але у людей цілком зрозуміло виникає питання про доцільність знаходження цих людей при владі. Міняючи кольори своїх партійних стягів зі словами всім відомого Попандопуло «Опять власть переменилась», вони не міняються лише в одному – в своєму бажанні «дорватися до корита». Адже більшість з них не сповідують певної політичної ідеології та відповідних принципів, що є нормальною європейською практикою, а просто хочуть бути у влади, щоб користуватись певними перевагами для себе та свого бізнесу.

Окремо згадаю наймолодшого кандидата в народні депутати в нашому окрузі – Романа Григоришина, представника нового політичного проекту «УДАР» Віталія Кличка. Хлопець є студентом Київського інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, що вважається «колискою українських мажорів». У нього пройшла досить непогана робота по місту, білборди дійсно добре «читаються», їх не відносимо відразу до інформаційного сміття. Було організовано декілька акції в підтримку - драг-рейсинг, приїзд чемпіона світу Володимира Кличка тощо.

Варто відмітити декілька кандидатів, які максимально завісили своїми портретами славне місто Біла Церква. Вище згаданий Віталій Чудновський – просто рекордсмен по цьому показнику, за таких короткий термін «осилив» половину міста, питань до його бордів не виникає, все top level. Подарунки до Дня знань 1 вересня школярам, що є порушення виборчого законодавства України, та відкриття соціального центру по допомозі всім нужденним у вирішенні їх побутових потреб організовано на досить високому рівні, навіть якщо виборець не буде користуватися цими послугами, то соціальна спрямованість кандидата викличе у електорату позитивні емоції. Додатково повідомляли про можливий підкуп виборців з боку данного кандидата.

До соціального центру, білбордів та іншого медіа-ресурсу можна додати й факт відсутності негативу в думках білоцерківчан щодо провладного кандидата Чудновського. Факт такої сильної промо-кампанії у Чудновського можливо полягає в тому, що серед консультантів з команди російського політтехнолога Ігоря Шувалова є Ковалевський Владислав Олегович, котрий є працівником Інституту політичних і ідеологічних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України. Шувалов, як відомо, в основному консультує Главу Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, про якого вже згадувалось. Водночас Коваленко В.О. виконує обов'язки офіційної довіренної особи кандидата Віталія Чудновського

Іван Шилов витративши таку кількість коштів, хоча існують здогатки, що цьому частково компенсують ці витрати, знявся з перегонів. Як вже відмічав вище, Шилов, вочевидь, зарані вже спланував свій відхід, але меседжі йдуть в натовп до цього часу, білборди по місту, а жителі міста мабуть і не здогадуються про зняття кандидата з перегонів. Навіть за умови того, що Шилов не знявся з перегонів та продовжив і переміг, скоріш за все поповнив би ряди провладної більшості, оскільки Партія Регіонів бажає не те що сформувати більшість, їм потрібна конституційна більшість (300 і більше депутатів парламенту) для внесення змін до Конституції України.

Людмила Дригало не проявила креативу, дуже скромні по оформленню та змістовому навантаженню месседжі електорату у вигляді загальних фраз «Іду в Раду щоб захистити від свавілля» чи «Захистимо рідну мову» - трохи примітивно звучить, але варто відмітити той факт, що її лице вже досить добре впізнають в Білій Церкві, прізвище можна легко виділити на її білбордах, що є плюсом кампанії. Задавати питання від якого свавілля вона зможе захистити безглуздо, бо по суті вона й себе захистити не зможе в разі зацікавленості в роботі її підприємства податковою службою чи відділом по боротьбі з економічними злочинами, це все реалії нинішньої політичної кон’юктури.

Від об’єднаної опозиції по округу балотується абсолютно невідомий широкому загалу Олександр Марченко, що є представником Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Шансів перемогти – нуль цілих нуль десятих. Опозиція підтвердила той факт, що половина округів по Україні просто-напросто були здані, як стверджував діючий народний депутат Олесь Доній, здавали округи за гроші, від 1 до 3 млн. доларів. До речі, Олесь Доній не попав в список опозиції, як s деякі інші старі опозиціонери, про що у оглядачів виникло багато запитань.

Існує також ще один кандидат на ім’я Руслан Зозуля. Ця людина є безперечно близькою до єдиного опозиційного олігарха, що зостався в складі парламенстської фракції Костянтина Жеваго. Зв’язок просліджується в посаді данного кандидата – почесний Президент ПрАТ «Росава», власником якого є Жеваго. Додатково варто повідомити, що Зозуля був народним депутатом 5-го та 6-го скликань, нині позафракційний.

В більшості своїй, хто б не переміг в 90-му окрузі, можна стверджувати що переможець стане членом коаліції Партії Регіонів, така участь могла б тільки обминути Олександра Марченка (ВО «Свобода) та, в меншій мірі, Романа Григоришина («УДАР»).

Жителі міста в черговий раз постають перед питанням за кого віддати свій голос, про що їм можна дати пораду лише одну – робіть вибір головою, а не шлунком и за гречку, тоді поступово може й буде певна конкуренція, що в кінцевому випадку може призвести до покращення соцільно-економічних чинників в Білій Церкві та державі в цілому.

Дата добавления: 2015-08-20