Про станіслава Лема

Видане 1959 року «Слідство» балансує на межі фантастичної й детективної повісті і є своєрідним негативом детективного роману. 1976 року з’являється «Нежить», яку сам автор визначає як удалішу, вірогіднішу версію «Слідства». Дитячі роки, проведені у Львові, Лем описує в автобіографічній повісті «Високий Замок» (1966). Окрім белетристичних творів, Лем пише такі дискурсивні прозові твори, як: «Діалоги»(1957), «Summa Technologiae» (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (1970), «Розвідки та шкіци» (1975). Серед його великих есеїв вирізняється «Summa technologiae», яка з роками щораз переконливіше претендує на чільну позицію, затьмарюючи «кібернетично» спрямовані «Діалоги», «Фантастику й футурологію» і навіть вражаючу за своїм задумом «Філософію випадку». І не тому, що попередні твори менш цікаві, а тому що «Summa» дотична до проблем, які не втрачають актуальности з плином часу, заторкує найсерйозніші питання з реалій культури людства. Нічого дивного, адже «Діалоги» занурені почасти в абстракції філософського роздуму, почасти в актуальні політичні питання. «Фантастика й футурологія» порушує проблеми науково-фантастичної літератури та її зв’язків із наукою. «Філософія випадку» зводить світоглядну «споруду», досліджує структури, супутні біологічній еволюції, історії, культурі, мистецькій творчости тощо. «Summa technologiae» відрізняється від інших творів. Якщо вона й є «будівлею», то такою, що нагадує будівничі проекти футуристів. Вона висуває сміливі гіпотези, накреслює шляхи, якими, на думку автора, має рухатися технічна думка й винахідництво, а слідом за ними—тісно пов’язана з ними культура.

На початку 70-х років з’являються дві збірки літературознавчих шкіців про міфічні книжки «Абсолютна безодня» й «Омріяна велич», узагальненням яких у майбутньому стануть «Провокація» (1984) і «Бібліотека XXI століття» (1986). Апокрифичні тексти Лема знаходяться на межі літературної фікції та есеїстики. Це рецензії й передмови до неіснуючих книжок. Лем писав їх, наче приміряючи до себе різні тональності, стилі й авторські позиції. Пародії на поширені прозові течії перемережані тут із вельми поважними роздумами про природу Всесвіту, майбуття науки й людської цивілізації. Лем обирає апокриф, бо уявляє культуру передовсім як велику збірку текстів, серед яких можна ширяти, як це роблять у його прозі легендарні «зореплавці»...

Свідченням міжнародного визнання творчости Станіслава Лема стало почесне членство в Академії письменників-фантастів Америки. Та небавом після кількох його критичних висловлювань про рівень американської літератури письменника позбавляють членства в цій поважній організації(!).

1982 року, після оголошення воєнного стану, Лем покидає Польщу. Він їде до Берліна як стипендіат Wissenschaftskolleg, а ще за рік переселяється до Відня. Перебуваючи за кордоном, пише дві свої останні белетристичні книжки: «Мир на Землі» й «Фіаско». Наприкінці 1988 року повертається на батьківщину.

У 90-х роках Лем вдається до футурологічних прогнозів. Він співпрацює з «Tygodnikiem Powszechnym» (низка фейлетонів «Світ за Лемом»). Вибрані фейлетони виходять окремими книжками: «Любі часи» та «Дірки в цілому». Паралельно дописує до часопису «Odra» (цикл статей «Фігуральні роздуми»), а також до польської редакції «PC Magazine» (статті з цього часопису вийшли двома книжками: «Таємниця китайської кімнати» й «Мегабітова бомба»). Остання книжка Лема називається «Змиг ока».

Станіслав Лем є членом польського Пен-клубу, лавреатом багатьох вітчизняних і закордонних нагород (зокрема державної нагороди І ступеня в галузі культури й мистецтва, австрійської державної відзнаки за досягнення в галузі європейської культури ім. Франца Кафки), є кавалером Ордена Білого Орла, доктором гоноріс кауза Вроцлавської Політехніки, Опольського, Львівського та Яґайлонського університетів. З 1972 року Лем бере участь у роботі Польської Комісії Академії Наук «Polska 2000»; з 1994 року — член Польської Академії Мистецтв.

БІБЛІОГРАФІЯ:

Проза, драми:

• Człowiek z Marsa, Warszawa: Nowa, 1994.

• Astronauci. Warszawa: Czytelnik, 1951.

• Jacht “Paradise”. Sztuka w czterech aktach (współautor: Roman Husarski). Warszawa: Czytelnik, 1951.

• Sezam i inne opowiadania. Warszawa: Iskry, 1954.

• Czas nieutracony. Kraków: WL, 1955; cz. I: Szpital Przemienienia wydawana osobno od edycji: Warszawa: Czytelnik, 1975.

• Obłok Magellana. Warszawa: Iskry, 1955.

• Dzienniki gwiazdowe. Warszawa: Iskry, 1954.

• Eden. Warszawa: Iskry, 1959.

• Śledztwo. Warszawa: MON, 1959.

• Inwazja z Aldebarana. Kraków: WL, 1959.

• Powrót z gwiazd. Warszawa: Czytelnik, 1961.

• Solaris. Warszawa: MON, 1961.

• Pamiętnik znaleziony w wannie. Kraków: WL, 1961.

• Księga robotów. Warszawa: Iskry, 1961.

• Noc księżycowa. Kraków: WL, 1963.

• Niezwyciężony i inne opowiadania. Warszawa: MON, 1964.

• Bajki robotów. Kraków: WL, 1964.

• Polowanie. Kraków: WL, 1965.

• Cyberiada. Kraków: WL, 1965.

• Głos Pana. Warszawa: Czytelnik, 1968.

• Opowieści o pilocie Pirxie. Kraków: WL, 1968.

• Doskonała próżnia. Warszawa: Czytelnik, 1971.

• Bezsenność. Kraków: WL, 1971.

• Wielkość urojona. Warszawa: Czytelnik, 1973.

• Głos Pana; Kongres futurologiczny. Kraków: WL, 1973.

• Katar. Kraków: WL, 1976.

• Maska. Kraków: WL, 1976.

• Suplement. Kraków: WL, 1976.

• Powtórka. Warszawa: Iskry, 1979.

• Golem XIV. Kraków: WL, 1981.

• Wizja lokalna. Kraków: WL, 1982.

• Prowokacja. Kraków: WL, 1984.

• Biblioteka XXI wieku. Kraków: WL, 1986.

• Fiasko. Kraków: WL, 1987.

• Pożytek ze smoka i inne opowiadania. Chotomów: Verba, 1993.

• Zagadka. Warszawa: Interart, 1996.

Есеїстика:

• Dialogi. Kraków: WL, 1957.

• Wejście na orbitę. Kraków: WL, 1962.

• Summa technologiae. Kraków: WL, 1964.

• Filozofia przypadku. Kraków: WL, 1968.

• Fantastyka i foturologia. Kraków: WL, 1970.

• Rozprawy i szkice. Kraków: WL, 1975.

• Lube czasy. Kraków: Znak, 1995.

• Sex Wars. Warszawa: Nowa, 1996.

• Tajemnica chińskiego pokoju. Kraków: Universitas, 1996.

• Dziury w całym. Kraków: Znak, 1997.

• Bomba megabitowa. Kraków: WL, 1999.

• Okamgnienie. Kraków: WL 2000.

Автобіографічні твори:

• Wysoki Zamek. Warszawa: Wyd. MON, 1966.

• Stanisław Bereś, Rozmowy ze Stanisławem Lemem. Kraków: WL, 1987.

• Rozmowy ze Stanisławem Lemem. Kraków: WL, 1999.

Українські переклади творів Станіслава Лема:

• Повернення з зірок // Львів: Каменяр, 1965 (переклад І. Брецака)

• Кіберіада// Київ: Дніпро, 1968 (переклад В. Авксентьєвої)

• Катар // Львів: Каменяр, 1982 (переклад І. Сварника)

• Едем // Київ: Молодь, 1987 (переклад Д. Андрухової)

• Солярис // Київ: Молодь, 1987 (переклад Д. Андрухової)

• Кіберіада // Київ: Дніпро, 1990 (збірник)

• Апокрифи // Львів: Літопис, 2002 (переклад А. Поритка)

• Голем XIV Львів, Літопис, 2002 (переклад А. Поритка)

• Високий Замок // Львів: Піраміда, 2002 (переклад Л. Андрієвської)

За інформацію сайтів: w w w.polska2000.pl і www.lem.pl

Дата добавления: 2015-08-20