Російська колонізація України у зв’язку з індустріалізацією Донецько-Придніпровського регіону.

Наймасовіша еміграція рос у Надніпря Укр.. Спочатку основним місцем заселення стали пд. Губернії Херсонська та Таврійська, але з початком індустріалізації Дон-Причорном регіону в 1880-х рос масово оселялися у промислових, містах у долинах Дінця та нижньої течії Дніпра. 1897р у Надніпр 2,9 міл рос 12% нас. Найб рос в укр. містах. У 1ій полов ст. 1832р вони складали непропорційно високий % серед власників фабрик 44%, купців 52% та міських мешканців 35%. % рос в укр. містах продовж збільшуві результаті 1897 р вони складали понад половину нас Миколаїв 66%, Харків 63%, Київ 54%, а також Одема 49% та Катеринослав 41%. Загалом у всіх містах Надніпр рос 34%. Рос займали адмін. Посади, були власниками фабрик та підприємств.

17. Опозиційна та революційна діяльність росіян на Україні: декабристи й народники. «Малоросійський патріотизм»

"Українські декабристи чи декабристи на Україні - Це питання у 1925 р. поставив М.Грушевський. Довгий час вважалося, що це були російські таємні товариства,-зазначала Н.Полонська-Василенко, – при чому не бралось до уваги, що більша частина членів товариств, хоч і служила в російському війську, належала до українського шляхетства.

У 1920хЄфремов та проф.Гермайзе сформулювали оригінальну теорію українського декабризму. Її суть :визнання впливу українських традицій,іст. та ку-ри на формування світогляду багатьох членів таємних товариств,що діяли в Україні, а також впливу декабристських ідей на погляди діячів укр нац-визв руху: Т.Шевченка, членів Кирило-Мефодіївського т-ва, М.Драгоманова, автономістів-федералістів.

Декабристський рух в Україні тісно пов'язаний із масонством. Масонські ложі в Україні, на думку С.Єфремова, виявляли тенденцію "перетворитися на українське масонство і служити завданням українського громадського руху", а найближчими до українства були полтавська ложа "Любов до істини" та київська "Об'єднані слов'яни".

Сергієнко акцентував увагу на тому, що Україна стала одним із головних осередків декабристського руху, бо там і в XIX ст. ще жили волелюбні козацькі традиції. Особливу увагу дослідник приділив виявленню впливу декабристів на розвиток революційного руху в Україні. Стадії розвитку революційного руху: 1)декабристи;2)злочнська інтелігенція; 3)пролетарський етап-більшовики.

1821р внаслідок своїх обєднань декабристи ств 2 осередки –Півн т-во з цетром у Петербурзі та Півд з центром у Тульчині→тут голова полковник Павло Пестеля. Він підготув політичний трактат «Руська правда», у якому докладно визначив програму дій. Тут вимоги: негайно повалити самодержавство, знищення кріпосного права, ліквідація станових привілеїв, надання політ прав усім чолов 20р, ств 20х земельних фондів – державного та приватного. Руська правла також проголошувала:рівність громадян перед законом, свободу слова, друку, віросповідання, ліквідацію військових поселень, скорочення терміну служби. Конституція Півд-т-ва не визнавала українців окремим народом і не передбачала відокремлення Укр від Росії і ств суверенної Укр.д-ви.

Конституція Півн т-ва, розроблена Муравйовим-Апостолом, була поміркованішою і проголошувала: збереження монархії, ств парламенту для прийняття законів, надання поілт правам усім 21р.За конституцією мала бути ств укр. д-ва з центром у Києві.14 грудня 1825р півн т-во підняло повстання поляків, яке зазнало поразки.

Народники -60-70тірр намагались підняти селня до повстання; пропаганда доротись за краще життя→гасло» Земял і воля народові»Розчарувалист і ств свої організації, які були спрямовані на терор. Вихідці з заможних родин. Народники Яків Стефанович, Лев Дейч та Іван Бахановський виріш викор бунтарські настрої та наївний монархізм селян-сфабрик царську грамоту: закликали сеоян організувати в селах озброєні таємні дружини проти ціарських чиновників, дворян. 1877 змовників було викрито

18. «Українське питання» у політиці російського царизму та російській громадській думці. Ідеї кирило-мефодіївців мали вирішальний вплив на ідеологію укр. нац.-визвольного руху другої половини ХIХ ст. Костомаровим “Книга буття українського народу” вважається першою редакцією укр нац. ідеї.Розслідуючи справу кирило-мефодіївців, царські жандарми визначили, що головна небезпека в діяльності членів т-ва полягала в перетворенні слов’янофільства в українофільство. Дискусії навколо статусу та майбутнього укр мови розгорнулися між українцями та росіянами ще в п.полХIХ ст. В 40-ві роки з апологією мовної уніфікації в імперії виступав Бєлінський,вважав, що, потрапивши в обійми імперії, «Малоросі я”відкрила для себе дверіцивілізації, просвіти та мистецтва.Нападками на українську мову відзначився профМосков універ Каченовський, який публічно на лекціях доводив, що укр. мова — лише попсований поляками варіант російської. В 1860 р. Костомаров анонімно опублікував у “Колоколе” статтю “Украйна”, в якій йшлося про осібність українців, які в майбутньому слов’янському союзі повинні утворити окрему громадянську одиницю.

Гостро негативну позицію в українському питанні зайняла газета слов’янофілів “День”. У статті Ламанського українська мова визначалась як діалект російської і відкидалась будь-яка доцільність перетворення її в окрему літературну мову. Він повторює давно вкорінені в російському середовищі тези про українців, білорусів та великоросів як єдиний народ. З літа 1862 нападки російської преси на українофільство набирають системного характеру. “Русский вестник”, “Московские ведомости”, “Современная летопись..

Валуєвський указ.

Драгоманов намагався виправдати українофільство в очах громадськості та влади. У “Вестнике Европы” за 1872 р.він опублікував свою працю “Восточная политика Германии и обрусение ”, в якій поставив під сумнів доцільність русифікації західних районів Росії. Головним опонентом українофілів 1874 р. “Киевлянин ”, місцева газета, редактором Шульгін. Разом з М. Юзефовичем В. Шульгін розпочав у 1874 р. кампанію проти українофілів.

18 травня 1876 р. затверджені Олександром II у німецькому місті Емсі →Емський указ. Прямою дією указу стали ліквідація Південно-Західного відділу Російського географічного товариства Українофільство та державо охоронна політика царизму та закриття “Київського телеграфа”, заборона друкування в межах Росії будь-яких оригінальних чи перекладних книжок українською мовою.Заборонялись навіть українські тексти під нотами. Не дозволялось завозити українські книжки з-за кордону. наслідок: стимулювало інтеграцію праці наддніпрянськоїта галицької української інтелігенції,сприяли зближенню частини української інтелігенції з російським революційним рухом.

Дата добавления: 2015-08-17