Договір як джерело міжнародного права.

Міжнародний договір є універсальним джерелом міжнародного права тому, що юридична

сила його випливає із загального міжнародного права, а не з конкретного, спеціального джерела,

яким є, наприклад, статут для правосуб’єктності міжнародної організації.

Основні вимоги до міжнародних договорів як джерела міжнародного права:

1. Бути об’єктивно правомірним.

2. Бути укладеним у відповідності з:

а) принципами й нормами сучасного міжнародного права;

б) нормами права міжнародних договорів;

в) законодавством держав у частині, що стосується процедури укладення міжнародних

договорів.

3. Реалізовуватись у відповідності з принципами і нормами міжнародного права й положеннями

самого договору.

4. Повинен надавати права "покладати обов’язки на суб’єктів міжнародного права.

5. Повинен регулювати відносини, які підпадають під об’єкт міжнародно-правового регулювання

та ін.

На відміну від внутрішньодержавного права джерела міжнародного права формально не

мають чіткого співпідпорядкування. Разом із тим, міжнародному праву властиві пріоритети

джерел.

Так, Статут ООН є найбільш авторитетним утіленням основних загальновизнаних

принципів міжнародного права, які мають імперативний характер (jus cogens). Усі договори, які

суперечать йому, є недійсними. Договори, які містять імперативні норми міжнародного права,

мають перевагу перед міжнародними договорами, що формулюють диспозитивні норми.

Визнається пріоритет джерел:

1.

2.

Пріоритетність міжнародних договорів залежить від:

- простору дії;

- часу дії;

- часу укладення договору (принцип lex posterior derogat priori);

- характеру норм (імперативні норми мають перевагу перед диспозитивними);

- змісту норм (норми категоричні мають перевагу перед рекомендаційними);

МІЖДЕРЖАВНІ

ДОГОВОРИ

МІЖУРЯДОВІ

ДОГОВОРИ

МІЖВІДОМЧІ

ДОГОВОРИ

УНІВЕРСАЛЬНІ

ДОГОВОРИ

РЕГІОНАЛЬНІ

ДОГОВОРИ

ЛОКАЛЬНІ,

ПАРТИКУЛЯРНІ

- відповідності діючим принципам і нормам міжнародного права (обов’язки держави

по партикулярним зобов’язанням поступаються перед обов’язками, що випливають з

принципів міжнародного права й універсальних норм);

- раніше взятих зобов’язань (не вступати в блоки, нейтралітету, неприєднання тощо);

- форми міжнародного договору (коли одні і ті ж відносини регулюються усним

договором і письмовою угодою, перевага надається письмовій);

- від суб’єктів як сторін міжнародної угоди (угоди міждержавних організацій є

джерелом другого порядку).

Але міжнародні договори мають також й певні недоліки:

1. Більшість договорів є результатом компромісу, якого досягнуто в результаті

переговорів. Часто компроміс удається досягти за рахунок втрати чіткості, ясності

формулювання. Переважна більшість принципів і універсальних норм міжнародного права в

міжнародних угодах формулюються дещо звужено (порівняно зі звичаєвим правом).

2. Більшість міжнародних договорів за кількістю їх сторін поступаються відповідним

міжнародним звичаям, які визнають сучасні суб’єкти міжнародного права.

3. На підготовку і переговори з метою укладення багатосторонніх договорів потрібні роки,

а інколи десятиріччя (характерно для відносин роззброєння, контролю над озброєнням, заборони

зброї масового знищення тощо).

Дата добавления: 2015-08-20