Билет 39

1.Гарячка неясного генезу (ГНГ) - патологічний стан, основним проявом якого є гарячка вище 38,3 град. С (багаторазові підйоми) протягом 3-х тижнів і більше, причина якої не відома. Критерії діагностики:- Періодична гарячка 38,3 град. С і вище (більше 3 тижнів)- Загальна слабкість- Знижена працездатність. Диференціальна діагностика: інфекції (25-50%), злоякісні новоутвори (5-15%), автоімунні хвороби - 15-24%, інші не вияснені (10-30%). Перелік та обсяг медичної допомоги: Амбулаторно-поліклінічний етап - Збір анамнезу хвороби (частота та особливості перебігу інфекцій)- Збір антенатального, постнатального, спадкового (автоімунні та онкологічні хвороби), алергологічного, вакцинального, хірургічного анамнезів- Географічний, професійний маршрути- Загальний огляд з оцінкою фізичного стану, лімфоїдної тканини, пошук інфекційних вогнищ, симптомів загострення автоімунних хвороб, проявів пухлин- Загальний аналіз крові (з підрахунком абсолютної кількості всіх видів лейкоцитів та тромбоцитів)- Загальний аналіз сечі- RW, антитіла до ВІЛ 1/2- Маркери туберкульозу в т.ч. куртуральні дослідження туберкульозної палички- Маркери вірусів гепатиту В та С- Визначення групи крові та резус-фактору- Аналіз калу на яйця гельмінтів, копрограма- Біохімічні показники: АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, сечовина тощо- Коагулограма (за показами)- Рівень гормонів ТТГ, Т3, Т4- Протеїнограма- Гострофазові білки- Загальна комплементарна активність сиворотки (CH50), C3, C4, C2*- Фагоцитарний показник, НСТ-тест (спонтанний та стимульований)*- Рівень IgM, IgG, IgA, IgE в сироватці крові*- Лімфограма: CD3+-, CD4+-, CD8+-, CD19+- або CD22+-, CD16+/56 +- лімфоцити (%, Г/л, тричі протягом місяця)*- Бактеріальні посіви шкіри, слизових оболонок та біологічних рідин з визначенням чутливості до антибіотиків- Специфічні антитіла до герпес-вірусних та арбовірусних інфекцій, хламідій, мікоплазм, токсоплазми, борелій, лямблій, гельмінтів тощо*- Цитологічні дослідження (секретів, зішкрябів)-LE-клітини- РФ, ЦІК, кріоглобуліни*- Анти-ds ДНК АТ, антинуклеарні АТ тощо*- Онкомаркери (за показами)*- Рентгенографія органів грудної клітки, суглобів, кісток (за показами- ЕКГ- УЗД внутрішніх органів- Ехокардіографія (за показами)- Урографія (за показами)- Електроенцефалографія, реоенцефалографія (за показами)- Консультації лікарів: інфекціоніста, гематолога, ревматолога, фтизіатра, кардіолога, онколога тощо, профіль яких визначається характером виявлених змін- показники з якими хворий повинен прийти на консультацію до лікаря імунолога. Хворі на ГНГ знаходяться на диспансерному обліку під спостереженням лікаря-імунолога. Під час диспансерного спостереження необхідний постійний клініко-лабораторний контроль лікаря-імунолога - частота оглядів 1 раз в 3 місяці з постійним діагностичним пошуком генезу ГНГ. При необхідності - проведення консультації інших спеціалістів у залежності від характеру проявів хвороби.

2. ПАРАГРИПП. Этиология. Возбудитель — РНК-содержащий парамиксовирус. В оболочке расположены гемагглютинин и нейраминидаза. Возбудитель на обладает гемолитической активностью и вариабельностью генетической структуры, поэтому эпидемий и пандемий не вызывает. Выделяют 4 типа вируса. Наиболее вирулентным является 3-й тип. Эпидемиология. Характеристика источника инфекции. Источник инфекции — больной человек. Больные выделяют вирус в течение 7-10 дней. Характеристика механизма передачи. Механизм передачи — воздушно-капельный. Не исключен бытовой путь передачи. Характеристика восприимчивого организма. Болеют в основном дети. Заболевание регистрируется на протяжении года. Патогенез. Размножение вируса в основном происходит в эпителии слизистой оболочки носа и гортани. На месте репликации возникает воспалительная реакция. Вследствие отека слизистой оболочки гортани, накопления секрета в ее просвете и ларингоспазма может развиться стеноз гортани (круп). Попадающие в кровь вирусы и продукты распада клеток обуславливают умеренно выраженные лихорадку и интоксикационный синдром. Клиника. Инкубационный период от 1 до 7 дней (в среднем 3 - 4 дня). Клинические проявления варьируют от легких катаров верх них дыхательных путей до пневмонии.Заболевание начинается остро с повышения температуры. Симптомы общей интоксикации даже при высокой температуре выражены слабо или умеренно. Самый частый симптом при парагриппе - сухой, грубый упорный кашель. Ринит выражен слабо, обычно отмечается лишь заложенность носа. Осиплость и охриплость голоса, грубый кашель, иногда стеноз гортани (синдром крупа) являются характерными симптомами парагриппа. Круп чаще встречается у детей в возрасте от 1 года до 5 лет. У детей первого полугодия жизни круп почти не встречается. Круп при парагриппе, как правило, развивается остро и служит первым появлением болезни. Присоединение синдрома крупа в более поздние сроки болезни (после 3 - го дня) является результатом наслоения вторичной микробной инфекции и расценивается как осложнение парагриппа.При неосложненном течении парагриппа лихорадка, кашель, насморк содержатся 1 - 6 дней. Синдром крупа исчезает через 1 - 3 дня. Исход неосложненного парагриппа благоприятный.. Субфебрильная температура тела.Отсутствие или слабо выраженный интоксикационный синдром.Ларингит или ларинготрахеит (сухой приступообразный грубый кашель, сопровождающийся болью за грудиной), которые могут осложняться стенозом гортани (“лающий” кашель с шумным стенотическим дыханием, одышка, беспокойство, цианоз, участие в дыхании вспомогательных мышц, втягивание межреберных промежутков). Общий анализ крови. Умеренная лейкопения Осложнения при парагриппе (пневмония, отит, ангина, синуит и связаны с наслоением вторичной микробной инфекции и имеют вирусно - бактериальный характер. Они наблюдаются чаще у детей раннего возраста и у детей, отягощенных сопутствующими заболеваниями. Диагноз и дифференциальный диагноз. Клинически дифферен цировать парагрипп от других ОРВИ (грипп, аденовирусные, респираторно - синцитиальные заболевания и др.) весьма трудно. Однако если заболевание начинается с синдрома крупа без выраженных симптомов интоксикации и катаральных явлений со стороны верх них дыхательных путей, следует в первую очередь подумать о парагриппе. Достоверное установление этиологии болезни возможно при помощи лабораторных методов (иммунофлюоресценция, серологическое исследование). Специфических методов лечения нет.

Дата добавления: 2015-08-18